Триває вибір «Зображення року 2014»: у фіналі два фото з України

Зображення 2013 року

Найкраще зображення 2013 року, © Stefan Krause FAL 1.3

Щороку у братньому проекті Вікіпедії — Вікісховищі — проходить конкурс з вибору зображення року. З 15 до 28 лютого триває фінал конкурсу з вибору найкращого зображення 2014 року, в якому серед 30 найкращих фото є і два зображення з України.

У конкурсі «Зображення року» беруть участь найкращі фото, які протягом року отримали від вікімедійної спільноти відзнаку «Вибране зображення». Ця відзнака надається зображенням за результатами їх оцінювання спільнотою волонтерів Вікісховища з усього світу, які перевіряють зображення на відповідність найвищим стандартам якості. При цьому ці високоякісні фото доступні під вільними ліцензіями, тобто можуть бути безкоштовно використані будь-ким за умови зазначення авторства та дотримання ліцензійних умов.

Торік найкращим зображенням року було визнано фото Штефана Краузе, який сфотографував горіння вольфрамової нитки в лампі розжарення з тріснутою колбою. До трійки лідерів увійшли також фото національного парку «Святі Гори» на Донеччині (Україна) та світлина польоту ластівки над басейном.

До фіналу конкурсу «Зображення року-2014» вийшли 30 зображень, які задовольнять будь-який смак — від фотографій до схем та анімацій, від інтер’єрів будівель до фотографій флори і фауни. Приємно, що серед обраних спільнотою фото до фіналу вийшли і два фото з України. Одне з зображень, що вийшли до фіналу — це вид з Говерли на Карпатський національний парк (Івано-Франківська область) роботи Дмитра Балховітіна. Це фото було завантажено в рамках конкурсу «Вікі любить Землю» та було відзначене журі як найкраще фото у міжнародній частині конкурсу. Інший фіналіст з України — фото замку «Ластівчине гніздо» поблизу селища Гаспра (Автономна Республіка Крим) роботи Олександра Савіна.

Проголосувати за найкраще зображення року може будь-який вікімедієць, який зробив понад 75 редагувань до 1 січня 2015 року. Голосування триває до 28 лютого на відповідній сторінці Вікісховища.

Якщо ви маєте власні якісні фото та хочете бачити їх серед фіналістів конкурсу наступного року — ви можете також завантажити їх на Вікісховище — так само як завантажили свої світлини інші фотографи, роботи яких були відзначені спільнотою проекту як найякісніші.

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Карпатский_05.jpg

Вид з Говерли на Карпатський національний парк. Автор: Balkhovitin; ліцензія CC BY-SA 3.0

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Crimea_South_Coast_04-14_img10_Gaspra_Swallows_Nest.jpg

Замок «Ластівчине гніздо» поблизу селища Гаспра (Автономна Республіка Крим). Автор: A. Savin; ліцензія CC BY-SA 3.0

Це передрук публікації з блогу ГО «Вікімедіа Україна» на умовах ліцензії cc by-sa 3.0, автор Микола Козленко.

Суд виграно: державні списки пам’яток мають бути відкритими

Для проведення фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» та систематизації інформації про культурний спадок нашої країни ГО «Вікімедіа Україна» формує списки пам’яток культурної спадщини з офіційних державних переліків. Для цього ми надсилаємо запити – а відповідальні органи повинні надавати нам цю абсолютно вільну і публічну інформацію впродовж п’яти робочих днів (за Законом України «Про доступ до публічної інформації»).

Проте, на жаль, не завжди все складається так, як має бути. Частина чиновників втрачає списки пам’яток, не веде їх належним чином, а частина – прямо відмовляється їх відкривати, стверджуючи, що ця інформація є «службовою», що абсолютно суперечить і закону, і здоровому глузду. Припущення щодо мотивів, які можуть мати при цьому службовці, – тема для окремої розмови.

Ми вирішили боротися і йти далі. Від імені виконавчого директора «Вікімедіа Україна» Наталії Тимків, за підтримки Фонду захисту права на доступ до інформації Інституту Медіа Права, подали судовий позов проти Покровської райдержадміністрації Дніпропетровської області – одного з органів, який не надавав списки.

Як нерідко трапляється це в нашій країні, суд став на нашу сторону і ствердив, що державні списки пам’яток культури мають бути відкритими. Тепер РДА має відкрити нарешті нам інформацію, запитувану ще в серпні минулого року.

А тим часом, конкурсні списки «Вікі любить пам’ятки» у Вікіпедії, які є наразі найповнішим переліком пам’яток культурного спадку України, ще містять й інші білі плями.

Фото: Спасо-Преображенський кафедральний собор Дніпропетровська. Об’єкт культурної спадщини та найкраща фотографія Дніпропетровської області за результатами фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки” 2014 року Автор: Сергій Рижков, ліцензія CC-BY-SA 4.0

 

Свободі панорами в Україні бути!

Свобода панорами дозволяє фотографувати пам'ятники та інші твори, розміщені в публічних місцях

Свобода панорами дозволяє фотографувати пам’ятники та споруди, розміщені в громадських місцях.

Українські вікіпедисти розпочинають кампанію «Свобода панорами у вільній країні». Мета цієї ініціативи – ухвалення законопроекту про свободу панорами, що зніме обмеження на використання зображень споруд та пам’ятників, що розміщені в громадських місцях. В рамках цієї кампанії на сторінках української Вікіпедії буде розміщено банер «Підтримай свободу панорами у вільній країні!». Також запущено сайт, присвячений кампанії, і розпочато збір підписів за ухвалення законопроекту №1677.

29 грудня 2014 року народним депутатом України Тарасом Юриком було зареєстровано законопроект, який підготовлено Громадською організацією «Вікімедіа Україна». Цим законопроектом пропонується законодавчо врегулювати право вільно створювати та розповсюджувати зображення та відео творів образотворчого, ужиткового мистецтва, архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, що знаходяться у громадських і публічно доступних місцях. Обов’язкова умова такого вільного використання – зазначення авторів твору архітектури чи мистецтва, що відтворюється.

«Свобода панорами – це можливість вільно фотографувати, змальовувати чи знімати на відео будівлі та скульптури, які перебувають в громадському місці. При цьому авторські права не вважаються порушеними. За чинним законодавством будь-яке фото сучасної будівлі чи пам’ятника може вважатися порушенням авторських прав, якщо ви не маєте дозволу від їх авторів. Архітектори та скульптори зазвичай згодні на використання зображень своїх творів за умови зазначення їх імені, але пересічному фотографу важко сконтактувати з ними. Зокрема, саме через відсутність «свободи панорами» в Україні з Вікісховища, сестринського проекту Вікіпедії, нещодавно було вилучено частину фотографій будівлі Верховної Ради України, використання яких неможливе без згоди спадкоємців архітектора Володимира Заболотного», – зазначив голова правління ГО «Вікімедіа Україна» Андрій Макуха.

Свобода панорами закріплена в законодавстві 83 країн світу, зокрема Австралії, Великобританії, Данії, Ізраїлю, Іспанії, Канади, Китаю, Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Сінгапуру, США, Угорщини, Швейцарії, Швеції та Японії. Вона також існує у Північній Кореї, а від жовтня 2014 року – і в Російській Федерації.

Як зазначає один з головних розробників законопроекту, член ГО «Вікімедіа Україна» та фаховий юрист Дмитро Говор, «свобода панорами є нормою в більшості цивілізованих країн. Так, у директиві 2001/29/EC Європейського парламенту від 22 травня 2001 року про гармонізацію законодавства про авторське право, зазначається можливість державам-членам ЄС включати пункт про «свободу панорами» до свого законодавства. Законодавство практично всіх країн-членів ЄС передбачає в тому чи іншому вигляді законодавчу норму про “свободу панорами”».

Наразі українське законодавство дозволяє створення репродукцій творів архітектури та мистецтва без згоди автора лише з метою висвітлення поточних подій і в обсязі, виправданому інформаційною метою. Ініціатори кампанії вважають, що варто дозволити використання зображень та відео творів і в інших цілях – такі як освітні чи промоційні.

«Ухвалення закону про свободу панорами поліпшить туристичну привабливість України. Зокрема, в Україні багато сучасних пам’яток, зображення яких ми хотіли б бачити в путівниках чи фотоальбомах. Це також дасть поштовх для розвитку багатьом освітнім проектам, зокрема і на вільних ліцензіях, таких як Вікіпедія», – зауважує виконавчий директор ГО «Вікімедіа Україна» Наталія Тимків.

На цей час законопроект направлено на розгляд до профільних комітетів Верховної Ради України.

Зазначення авторських прав: світлина пам’ятника Тарасові Шевченку у Вінніпегу — Herb Neufeld, ліцензія CC BY 2.0. Автор пам’ятника — Лео Мол.

Джерело: блог ГО «Вікімедіа Україна»

Фото з України визнано найкращим у світовому конкурсі «Вікі любить пам’ятки»

Міжнародне журі обрало 10 найкращих фото із понад 321 тисячі світлин з усього світу. За останні чотири роки було завантажено понад 1,1 мільйони зображень у рамках конкурсу.

Сьогодні міжнародне журі найбільшого у світі фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» оголосило десятку переможців. У більшості країн конкурс тривав із 1 по 30 вересня 2014 року. Понад 9 тисяч фотографів завантажили під вільною ліцензією на Wikimedia Commons понад 321 тис. фотографій історичних будівель, пам’ятників та об’єктів культурної спадщини з 41 країни, щоб використовувати їх у статтях Вікіпедії та інших проектах, що працюють над поширенням вільних знань.

Цьогоріч головний приз отримала фотографія із зображенням Святогірського монастиря (Донецька область, Україна), сфотографована Костянтином Брижниченком. Перша письмова згадка про монастир датується 1526 роком. У 1624 році монастир було офіційно визнано Святогірським Успенським Монастирем. Перед Першою світовою війною в монастирі мешкало близько 600 монахів. Протягом 1930-их його було зруйновано радянською владою, разом з іншими численними релігійними пам’ятками на території усього Радянського Союзу. Сьогодні монастирська община нараховує більше 100 людей, кількість яких зростає щороку. (Посилання на фото: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Svjatogorsk,_Lavra_3.jpg)

Переможець отримає стипендію на переліт та проживання у Мексиці, задля участі у Вікіманії — міжнародній конференції руху Вікімедіа, яка проходитиме у липні 2015 року у Мехіко. Відповідно до Книги рекордів Гіннеса, «Вікі любить пам’ятки» є найбільшим у світі фотоконкурсом. У цьому конкурсі учасники мали сфотографувати пам’ятки в країнах-учасницях та завантажити їх на Вікісховище, зробивши можливим використовувати фотографії для ілюстрування статей Вікіпедії про ці пам’ятки та інші теми.

“З більш ніж одним мільйоном вільних зображень пам’яток спадщини з усього світу, «Вікі любить пам’ятки» сьогодні є одним з найважливіших історичних проектів,” каже Дерор Лін, міжнародний координатор змагання. “Рік за роком, волонтери документують сотні тисяч пам’яток спадщини з усього світу та завантажують зображення до Інтернету під вільною ліцензією на користь нинішнього та наступних поколінь. Ці люди виявляють велич різноманітності та культури своїх країн.”

Конкурс організовано у 41 країні-учасниці, кожна з яких зосереджена на своїх національних пам’ятках з власними призами. Цього року кожна країна-учасниця представила 10 номінантів міжнародному журі, яке обрало зображення-переможця конкурсу. Серед держав, які приймали участь у заході, вперше з’явились Албанія, Ірак, Ірландія, Косово, Ліван, Македонія, Пакистан та Палестинська автономія.

Конкурс уперше було організовано у 2010 році в Нідерландах, тоді було зібрано 12 500 зображень голландських пам’яток. Протягом останніх чотирьох років більше 1,1 млн. зображень було представлено на конкурсі.

2014 Wiki Loves Monuments Winners:

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Gare_du_Nord_December_2013.jpg

  • 3-є місце — Колишній торговий порт містечка Євік на березі Ульсфйорду, район Тромсе, Норвегія, автор фото — Сірі Улдаль (7-е місце у норвезькому конкурсі)
    https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jøvik_handelssted_04.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jøvik_handelssted_04.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Alte_Batzenalpe_2014_Interior_06.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:מבצר_מונפורט_בזריחה.JPG

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:St_Michael%27s_Mount_II5302_x_2982.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Tower_Bridge_at_Dawn.jpg

  • 8-е місце — Вентилі вікторіанської епохи в лазні «Вікторія», Манчестер, Велика Британія, автор фото — RevDave (8-е місце в британському конкурсі)
    https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Victorian_Valves.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Victorian_Valves.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Teatro_Romea_Interior.jpg

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Iglesia_de_San_Pedro,_Teruel,_España,_2014-01-10,_DD_11-12_HDR.JPG

Усі фото використовуються під вільною ліцензією CC-BY-SA версій 3.0 чи 4.0, що дозволяє використовувати зображення повторно за умови зазначення авторства і збереження ліцензії.

Переклад з англійської прес-релізу Фонду Вікімедіа, автор — Ітцик Едрі, від імені міжнародного журі
https://wikimediafoundation.org/wiki/Press_releases/Winners_Announced_in_World’s_Largest_Photo_Contest:_Wiki_Loves_Monuments

Десятка найпівнічнішої країни Європи

Міст через протоку Скарнсун. Нур-Тренделаг, Іннерей
1-е місце
Автор фото — Henny Stokseth (Генні Стоксет). Ліцензія CC-BY-SA-3.0-no, з Wikimedia Commons

Норвегія — це найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ». 1/3 країни лежить на північ від Північного полярного кола, де сонце з травня по липень майже не заходить за обрій. У середині зими на крайній півночі майже всю добу триває полярна ніч, а на півдні світловий день триває усього декілька годин.

Ja, vi elsker dette landet (укр. «Так, ми любимо цей край») — національний гімн Норвегії. Слова гімну написав Бйорнстьєрне Бйорнсон (Bjørnstjerne Bjørnson) у період між 1859—1868 роками. У 1864 році музику до гімну написав Рікард Нордрок. Вперше публічно було зіграно 17 травня 1864 року з нагоди святкування 50-ї річниці прийняття Конституції. Зазвичай співаються перший та останні два вірші. Що цікаво, з 1814 року Норвегія була передана Данією шведам «у повну власність». Тільки у 1905 році було утворено самостійне Норвезьке королівство. «Так, ми любимо цей край» стверджують усі світлини-переможці ;)

Підписи до світлин переклав Олег Король.

Дивіться решту фото 

Країна орлів. Переможці

Аполлонія Іллірійська
1-е місце
Автор фото — Pudelek. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Існує декілька версій походження назви цієї країни. Одна із них — від слова «шкіп» (shqip), що означає «орел». Таким чином, «Шкіпрія» означає «Країна орлів», а албанці, «шкіптар» — «народ орлів». Існує албанська легенда про орла, що нагородив албанців силою, орел зображений на державному прапорі Албанії.

Серед пам’яток Албанії — античні та середньовічні споруди; замки, театри та церкви. Аполлонія Іллірійська — найбільший давньогрецький порт в Іллірії, заснований вихідцями з Коринфа і Керкіри у 588 р. до н. е. Зараз це національний археологічний парк. Перші археологічні дослідження тут почалися ще під час Першої світової війни.Тут було виявлено залишки храму VI ст. до н. е. і театру, мощені вулиці і мозаїчні підлоги. Значна частина знахідок експонується в Тирані.

Бутрінті
2-е місце
Автор фото — InaMyrtollari. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Ще однією археологічною пам’яткою є Бутрінті. Це музей-заповідник на півдні Албанії неподалік від Саранди, поблизу кордону з Грецією. Бутрінті частково був розкопаний в 1928—1935 роках італійським вченим Л. Уголіні. Розкриті оточувальні акрополь стіни 5 — 4 століть до н.е. з воротами (в тому числі «Левові ворота з рельєфним зображенням лева на архітраві»). У нижньому місті — святилище Асклепія зі статуєю бога, театр III століття до н.е. з 19 рядами лав і мармуровими статуями, залишки житлових і громадських будівель. Після Другої світової війни розкопки були продовжені.

1959 року до Бутрінті була прокладена асфальтована дорога від міста Саранда у рамках підготовки до візиту в Албанію Хрущова. 1992 року розкопки грецького та римського міст були включені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. В 1999 році об’єкт розширено включенням до нього середньовічної венеціанської фортеці.

До речі, щоб потрапити до України албанцям потрібні візи ;)

Будинок Зекате (будинок-музей)
3-є місце
Автор фото — Malenki. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

Дивіться решту фото 

Пам’ятки дерев’яної архітектури України фіксують у списках та фотографіях

Пам’ятки дерев’яної архітектури України у світлинах були зібрані у межах фотоконкурсу «Вікі любить памятки», що втілюється громадською організацією «Вікімедіа Україна».

В Україні існує найбільше у світі деревяних церковблизько 2,5 тисяч (наступні за їх кількістю — Польща із 1,5 тис. і Румунія, в якої до 1,2 тис. таких церков). Як відзначають експерти, дерев’яні церкви в Україні — найрізноманітніші за стилями, у порівнянні з іншими країнами.

Спеціальна номінація «Памятки деревяної архітектури України» фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» у партнерстві з проектом «Деревяні храми України» була проведена цього року для підкреслення особливого значення цих пам’яток, необхідності їх збереження та збору інформації про них. Михайло Сирохман, відомий дослідник закарпатських дерев’яних храмів, мистецтвознавець, художник, зазначає, що дерев’яні церкви є серед «найхарактерніших і найбільш “брендових” споруд України». Водночас він зауважує, що через невігластво простих людей і недбальство чиновників більшість дерев’яних церков зазнала варварських «поновлень» і переробок, через що втратила свій оригінальний вигляд — і досконалість фотографії тут безпорадна.

За словами автора проекту «Дерев’яні храми України» Олени Крушинської, особливо важливим є збір і впорядкування переліків дерев’яних пам’яток, що здійснювалися в процесі підготовки до конкурсу.

«Ці списки, які начебто й існували в природі, були недоступні не лише широкому загалу, але і фахівцям, і громадським діячам, — зазначає Олена Крушинська. — Обласні і районні чиновники, які мали б щодня працювати над реєстрами підконтрольних пам’яток, натомість нічого не робили, а старі, ще радянського часу, списки “губили” (іноді через недбальство, іноді навмисно) чи “ховали під сукно”». Пояснює вона таку ситуацію просто: «Немає пам’ятки — немає і проблеми, немає незручних запитань, чому вона валиться, або чому землю, що належить до охоронної зони, продано або віддано в оренду».

Наразі списки, отримані від чиновників за інформаційними запитами, перебувають у загальному доступі у Вікіпедії. Втім, вони і досі потребують доповнення та доопрацювання. Фотографії, отримані за цими списками у межах спецномінації фотоконкурсу, можна переглянути тут: галерея фото. Впродовж конкурсу було завантажено 1269 фотографій 402-х пам’яток дерев’яної архітектури України. Ці фотографії планується використати для ілюстрації відповідних статей у Вікіпедії.

Перші три місця у конкурсі у спеціальній номінації фотографій дерев’яних пам’яток зайняли: Георгіївська церква (Седнів, Чернігівська обл.) Сергія Колотуши, Онуфріївська церква (Липовий Скиток, Київська обл.) Івана Бикова та Успенська церква (Новоселиця, Закарпатська обл.) Тамаша Талера.

Окрім трьох призових місць за найкращі фотографії, у конкурсі було виділено ще декілька фотографій, щоб зафіксувати і зробити відомішими певні категорії пам’яток, що забуваються. Наприклад, в номінації «Цивільна дерев’яна архітектура» нагороджено Дениса Вітченка за серію фотографій комплексу лікарні для робітників Володимирівської економії в Мурафі на Харківщині. Це дуже маловідома пам’ятка, що включає комплекс споруд: водолікарню, корпус служб і дерев’яну водогінну вежу. Остання не має аналогів в Україні.

Також окремо відзначили дерев’яні млини, які теж присилали на конкурс учасники. Призи забезпечив Назар Лавріненко, автор проекту «Млини України», засновник Української млинологічної асоціації. Переміг у номінації користувач Вікіпедії Kwidoo, автор фотографії вітряка у селі Кам’янське Запорізької області — знову ж таки, дуже маловідомої пам’ятки.

Ще дві відзначені фотографії маловідомих пам’яток — світлина Олександра Зараховського Пречистенської церкви в селі Ятрань у Кіровоградській області, і фотографія Дмитра Петкова — церкви в селі Обжиле в Одеській області.

Найкращою фотографією «пам’ятки, що потребує порятунку» стала робота Мирослава Переймибіди — настроєве і драматичне фото занепалої церкви XVII ст. у селі Дернів на Львівщині.

1 місце у спеціальній номінації «Пам’ятки дерев’яної архітектури України» фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Георгіївська церква (Седнів, Чернігівська обл.) © Сергій Колотуша

2 місце. Онуфріївська церква (Липовий Скиток, Київська обл.). © Іван Биков

3 місце. Успенська церква (Новоселиця, Закарпатська обл.) © Тамаш Талер (Thaler Tamás)

Дивіться решту фото 

Відбулась церемонія нагородження переможців «Вікі любить пам’ятки»

29 листопада 2014 року в одній з виставкових зал музею Івана Гончара у Києві відбулося нагородження переможців української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Утретє в історії конкурсу було оголошено 10 найкращих фотографій пам’яток культурної спадщини України, що візьмуть участь у міжнародному етапі конкурсу.

Окрім авторів десяти найкращих світлин, були відзначені також переможці у номінаціях «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток», «За найкраще фото області», «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток області» для кожного з 27 регіонів України, а також у двох спеціальних номінаціях.

Загалом оргкомітет відзначив дипломами 42 конкурсанти, що перемогли у 56 номінаціях. Переможці отримали рюкзаки із логотипом конкурсу, альбоми з найкращими фотографіями конкурсу 2013 року та брошури «Як редагувати Вікіпедію». Автори десяти найкращих фотографій і призери номінації за найбільшу кількість сфотографованих пам’яток отримали цінні призи, зокрема, подарункові сертифікати, зовнішні (USB) диски, планшети і велосипед.

Усього в українській частині конкурсу було завантажено 47 тисяч фотографій, тобто на понад 12 тисяч більше, ніж у 2013 році, що є новою рекордною для України кількістю. Було завантажено фотографії понад 14 тисяч об’єктів культурної спадщини, з яких найбільше — в Києві (2910 пам’яток), Львівській (1340) та Одеській (1254) областях, найменше — в Луганській області (15), Севастополі (55) і Донецькій області (95). У конкурсі взяли участь понад 500 авторів.

Захід зібрав понад 60 гостей — переможців, учасників конкурсу, членів журі та партнерів

WLM Ukraine Awards Ceremony 2014-11-29 121322.jpg

У виставковому залі можна було оглянути фотографії 10 найкращих фотографій пам’яток культурної спадщини України

Читати та дивитись далі 

Найкращі фотографії Дворіччя

Цитадель Ербіль
1-е місце
Автор фото — Rawen pasha. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Межиріччя (Дворіччя) має давню і сповнену подіями історію — перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тисяч років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність — клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи (колесо і вдосконалення транспортних засобів), відбувався розвиток домобудівництва і ряду виробів (від гончарного до металургії), розвинута астрономія. Також із Месопотамією пов’язані найважливіші події всесвітньої історії — перехід від полювання і збирання до землеробства і скотарства.

У десятці переможців Іраку найбільш представлений Багдад, який є найбільшим містом країни та другим (після Каїра) містом арабських країн. Це також місто із казок тисяча і однієї ночі.

Створення більшості архітектурних споруд Багдада, визнаних згодом культурно-історичними пам’ятниками, відноситься до XII—XIV ст. Серед них — палац Аббасидів (кінець XII — початок XIII ст.), Мавзолей Зубайді (перша половина XIII ст.), Медресе Мустансирія (XIII ст., реконструйований в XX столітті), ворота Бао аль-Вастані (перша половина XIII ст.), мінарет Сук аль-Газаль (друга половина XIII століття), будівля караван-сараю хан Марджан (середина XIV ст.). На початку XVI століття в Багдаді була побудована Золота мечеть, або мавзолей Мусси аль-Кадіма. Ця споруда реставрувалася двічі: у XVII столітті і в середині XX століття.

У місті побудовані 3 університети, низка інститутів і Академія наук. Тут розташований найдавніший університет Іраку — Університет Аль-Мустансірія — заснований в 1233 році. Його світлина є серед переможців.

У період вторгнення США до Іраку (2003) значна частина музейних експонатів, які мають культурно-історичну цінність, була розграбована, а багато пам’яток архітектури зруйновані в результаті бомбардувань.

Старий будинок на вулиці аль-Рашид (Багдад)
2-е місце
Автор фото — Nawar GJ. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Мінарет (Ербіль)
3-є місце
Автор фото — MSinjari. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Дивіться решту фото 

Переможці Єгипту

Піраміди Гізи
1-е місце
Автор фото — Mohamed nabawy. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Продовжуємо представляти Вам переможців національних етапів інших країн. Цього разу мова піде про переможців Єгипту. На цих світлинах — мечеті, піраміди, давньоєгипетські храмові комплекси.

Будівля адміністрації Суецького каналу (Порт-Саїд, Єгипет)
2-е місце
Автор фото — Mohamed nabawy. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Мечеть Алі Мухаммеда (Каїр)
3-є місце
Автор фото — Hoba offendum. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons

Дивіться решту фото