Що відбувається з фотографіями після конкурсу

Отже, ви завантажили свої фотографії на конкурс. Ще у вересні. Що з ними робиться прямо зараз? Вони потрапили у таку пекельну машину:  ↓

Гаразд, жартую, насправді ні. Навіть фото млинів не з України, а з Франції. Видимих операцій із файлами ви, вірогідно, не бачите. Усі вони розміщені на своїх місцях у Вікісховищі, звідки їх можна брати на використання на тих умовах, на яких їх було завантажено. Учасники спільноти Вікісховища, тобто дописувачі, які порядкують у цьому арсеналі файлів, можуть щось змінювати: пропонувати до перейменування файли з нечитабельними назвами, розвертати неправильно орієнтовані знімки, додавати категорії. Усі фото потрапили у категорію Cultural heritage monuments in Ukraine або підкатегорії за регіонами, звідки їх треба б розсортувати по вужчих. Волонтери нашого проекту теж над цим працюють, але тут, як то кажуть, не горить, тому категоризація — це традиційно повільна справа. (Звісно, тут ви можете й самі долучатись; подосліджуйте можливості Вікісховища на дозвіллі 😉 )

Користувачі Вікісховища інколи ставлять фото на вилучення, якщо файли якось не вписуються в політики ресурсу. Зокрема, є така сумнозвісна річ, як відсутність свободи панорами в Україні, через що, якщо ви просто завантажили фото свіжого пам’ятника, але не взяли від скульптора дозвіл, ваше фото з Вікісховища захочуть вилучити. Але «вилучити» у вікіпроекті ніколи не буває назовсім, тому ми про це не дуже переймаємося — як тільки свободу панорами буде узаконено (наприклад, через прийняття законопроекту #1677), усі вони повернуться на свої місця. Якщо ваші файли спіткала прикрість — це ще не кінець світу; у нас все пораховано.

Що ще роблять волонтери — по можливості перевіряють, чи справді на фото те, що заявлено у підписі й ідентифікаторі пам’ятки. Зрозуміло, що якщо ви сфотографували згарище, де мала бути пам’ятка, але її вже нема, то вини за вами нема і таке фото теж корисне. Але інколи можна помилитися адресою, або випадково завантажити чийсь портрет, зроблений на території пам’ятки (що не зовсім пасує до мети конкурсу), то ми стараємося такі випадки знайти і перевірити. Тут допомагають і ваші листи, які ви пишете оргкомітету, про дуже вже каверзні пам’ятки (один будинок за адресою Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька 2/21/19 у Києві чого вартий).

А тепер про те, чого не видно. Для відбору і оцінювання фотографій створено спеціальний інструмент. Ним користуємось не тільки ми, а й деякі інші країни-учасниці конкурсу. Як працює і як виглядає WLX Jury Tool можна подивитися на сторінці Вікісховища (англійською). Інформація про те, які оцінки отримало те чи інше фото, лишається тільки всередині інструменту.

Спочатку організатори і волонтери провели попереднє відсіювання фотографій — ми називаємо це нульовим раундом. Коли у вас 36 тисяч файлів, а обрати треба, грубо кажучи, топ-10, то треба зжалитися над своїм журі і хоча б переполовинити цю копу, перш ніж віддавати її на розгляд. Зважте, що десяток добровольців, які працювали у нульовому раунді? не обирали фото, які потраплять у раунд перший, а відкидали ті, які туди не потраплять. Різниця в підході важлива. Використовували рекомендації щодо якості фотографій — вони там найбільш базові. Приклад того, що не пройшло далі — охоронна табличка на будівлі. Фото, безумовно, має цінність для ідентифікації пам’ятки, але табличка не є пам’яткою сама по собі, якось так.

У перший раунд відбору до журі потрапило майже 11 тисяч файлів. Добре, що ми цьогоріч наагітували багато фахівців 🙂 Традиційно, це люди, яких можна об’єднати у три категорії: професійні фотографи, пам’яткознавці та історики, вікіпедисти зі стажем і знанням фотографії та теми. І все одно кожен член журі отримав понад тисячу файлів на огляд, із завданням обрати лише 50, які пройдуть у тур другий. При цьому кожен файл дивиться не один член журі, а двоє.

І нульовий, і перший раунди тривали по одному тижню. Нам трохи зайняло часу запустити процес, тож останній зі згаданих ще триває. У другому раунді кожне фото треба буде оцінювати, ставлячи бали. Залежно від того, наскільки складно буде визначитися з переможцями, можливо, буде третій раунд із завершальним голосуванням.

На все про все ми маємо час до 31 жовтня, і це не ми самі для себе придумали поріг, а міжнародний оргкомітет сказав, як відрізав: переможна національна десятка має бути передана міжнародному журі не пізніше кінця місяця, інакше не втрапить у фінал фіналів.Тому ми стараємося, як можемо 🙂

На підході результати у кількісній номінації (вище було згадано про перевірку фото на «пам’ятковість»), про членів журі напишемо теж. Що ще ви б хотіли знати? Кажіть, пишіть на wlm@wikimediaukraine.org.ua і — дякуємо, що ви з нами! 🙂