Відзнака найактивнішому авторові спеціальної номінації «Млини»

Цього року публікацію переможців та відзначених у рамках фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» розпочнемо із… сюрпризу. Олександр Михайлик, засновник групи у Фейсбуці «Водяні, парові та вітряні млини України та інших країв», вирішив долучитися до спеціальної номінації «Млини» не тільки як учасник, а як і  представник (та засновник) групи, й нагородити особливою відзнакою одного із авторів чи авторок — за активність і якісні світлини.

Олександр Михайлик згадує свою власну історію зацікавлення млинами так:

«Перше знайомство із млинами, а це був вітряк, відбулося у моєму дитинстві, далекого 1998 року. Тоді під час відпочинку у селі Гінці Лубенського району Полтавської області я майже щодня проходив повз старий вітряк, що стояв на узгір’ї попід старим кладовищем. Враження від потемнілого від часу крилатого велета закарбувалися у моїй пам’яті. На жаль, тоді якось ніхто не здогадався зробити фото вітряка…

Наступне знайомство, цього разу із водяними млинами, відбулося 2012 року, коли я відвідав село Синява Рокитнянського району на Київщині. Ця подорож відкрила мені світ водяних млинів Надросся та Приірпіння. Потім були відвідані млини у Шамраївці, Тетієві, Городищі-Пустоварівському, Щербаках, Півнях, Ружині, Бушевому, Карабчиєві, Зрайках… Траплялися і парові млини в містах та містечках. Отак потрошку формувався інтерес до цих дивовижних пам’яток, здебільшого занедбаних і всіма забутих…»

Цього разу захотілося не тільки побачити їх самому, а й задокументувати. Маючи фотографії, з’явилося бажання цим поділитися з іншими. Він описує це так:

«Звісно, усі млини було ретельно сфотографовано, було зацікавлення дізнатись про них більше, скласти якийсь перелік млинів. Згодом виникло бажання поділитися у Фейсбук-спільноті фотографіями млинів. Але виявилося, що спеціальної групи, присвяченої млинам, просто… немає. Були групи про залізничні станції, водонапірні башти, промислові споруди, а от про млини не було…»

Це спонукало його створити групу для однодумців — 20 червня 2016 року він заснував «Водяні млини басейну річки Рось». Але десь із рік група була майже мертвою — крім власних фото Олександра там більше нічого не було… Потім йому порадили розширити її тематику «до млинів взагалі»: у травні 2018 він змінив назву групи на «Водяні млини річок України», а потім, у червні 2018, — «Водяні млини річок України та інших земель», а згодом ще розширив тематику й зупинився на назві «Водяні, парові та вітряні млини України та інших країв». Під такою назвою група існує й донині. Завдяки розширенню теми вона стала дуже популярною. Станом на кінець жовтня група налічує понад 600 учасників, там вже викладено понад 1 тисячу фотографій млинів — сучасних та історичних.

Спеціальна номінація «Млини» надихнула Олександра Михайлика на те, щоб оголосити відзнаку для конкурсантів «Вікі любить пам’ятки» від групи. Після перегляду усіх світлин, поданих у рамках номінації, переможцем було обрано Олександра Мальона. По-перше, за активність учасника — 50 світлин його авторства було серед другого раунду оцінювання у межах спецномінації. По-друге, фото Олександра Мальона є якісними — вони «яскраві, світлі, чіткі, млини гарно відзняті».

Сам Олександр Мальон своє захоплення млинами прокоментував так:

«У мене є особливий інтерес до млинів. Я вже більше п’яти років мандрую, вивчаю їх. Я є фаном інженерних конструкцій, винаходів, в тому числі млинів усіляких видів, башт водогонів, маяків, мостів».

Організаційний комітет вітає Олександра Мальона із черговою відзнакою у нашому конкурсі, і ми бажаємо обом Олександрам мати натхнення, час та бажання продовжувати документувати млини й загалом нашу культурну спадщину!

 

Вибір світлин для ілюстрування — Олександра Михайлика.

Довідково: Олександр Михайлик — краєзнавець, мандрівник. Перші києвознавчі розвідки були опубліковані у 2006 році в районній газеті Солом’янського району міста Києва «Солом’янка». Києвознавчі дослідження Києва та краєзнавчі дослідження України «дали життя» книгам, присвяченим районам Києва, а також сакральній спадщині Київщини та Житомирщини і Чорнобильської зони відчуження. Бере участь у радіопередачах («Подорожник», «Мій Київ», «Пункт призначення») та телепрограмах («Прогулянки містом», «Київські історії» та інших), присвячених Києву та подорожам Україною, в тому числі Київщиною, де розповідає про цікаві місця Києва та України. З 2007 року зацікавився архітектурною спадщиною України. З 2012 року — постійний учасник фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».