Церемонія нагородження «Вікі любить пам’ятки 2019»

14 грудня в Києві на Андріївському узвозі в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе зібралися близько 50 людей — переможців, журі та волонтерів, які були залучені до української частини конкурсу «Вікі любить пам’ятки». Приміщення музею невелике, захід був досить камерним, але це місце було обрано невипадково. Саме тут пройшла перша виставка активного учасника та неодноразового переможця нашого конкурсу — Івана Сідловського, який відійшов у засвіти. Таким чином ми хотіли віддати йому шану.

Антон Процюк, менеджер проєктів «Вікімедіа Україна», один із співведучих церемонії, подякував за гостинність Кетевані Маркаровій — старшій науковій співробітниці, представниці музею-майстерні. Вона ж після завершення заходу провела екскурсію музеєм для всіх охочих.

 

Почали із підбиття підсумків цьогорічного конкурсу: пораділи, що Україна стала першою за кількістю завантажених фото, майже 32 тисячі фотографій склали 15 % з усіх світлин фотозмагання. Учасники й учасниці української частини подали на конкурс світлини 11 тисячі пам’яток, з них 2,8 тисяч об’єктів отримали свої перші фото у Вікісховищі. Загалом «Вікі любить пам’ятки» проходить в Україні вже восьмий раз, і за 2012—2019 роки було завантажено 280 тисяч фото 35 тисяч пам’яток (що становить 39% усіх об’єктів, що є в конкурсних списках).

«Вікі любить пам’ятки» роблять волонтери, і без їхнього бажання вкладати частинку свого вільного часу та зусиль у реалізацію проекту, конкурс би не відбувся. Тож на церемонії також подякували за працю журі, членам організаційного комітету, добровольцям, що долучилися до проєкту.

Члени журі радили майбутнім конкурсантам звертати більше уваги на якість фото; зазначали, що окремим важливим напрямком і заслугою конкурсу є власне створення і вдосконалення списків, поява фотографій у маловідомих пам’яток, або таких, що можливо скоро перестануть існувати… Фарид Сейфулін, окрім своїх вражень, розповів про особливий «танець фотографа» — кропітку роботу, фотографування об’єкта з різних ракурсів, у різний час, яку фотограф має проробити, щоб отримати той самий найкращий знімок.

Далі нагородили членів оргкомітету та інших волонтерів, залучених до організації конкурсу. На заході свої відзнаки отримали: Atoly, Ілля Корнійко, Анатолій Гончаров, що займався списками пам’яток, також була присутня Наталія Ластовець, яка займалась відсіюванням фото та є членкинею правління, відповідальною за збагачення контенту (тобто і за наш фотоконкурс).

 Зі сцени подякували також волонтерам, що допомагали зі списками, поширенням інформації тощо: Kharkivian, Friend, Wanderer777, Олекса-Київ, Xsandriel, Posterrr, Antonyahu, Olga Loboda 0806, Aminngo, Aced, Ліонкінг, Venzz та іншим. Окремо відзначили координаторку мандрівної виставки Олю Нестеренко. Завдяки її зусиллям виставка світлин-переможців побувала у 12 локаціях України. На 2020 рік фотовиставка шукає нового координатора і приємно, що вже після заходу учасники церемонії цікавились деталями цього проєкту; тож сподіваємось, наші чудові фото побувають ще в багатьох  населених пунктах України. До речі, на церемонії відкрили виставку світлин-переможців конкурсу 2019 року, вона діятиме в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе до 28 грудня.

 Після цієї частини почалось безпосереднє нагородження переможців. Розпочали зі спеціальної номінації «Єврейська спадщина».

Пан Владислав Гриневич наголосив на тому, що якість фото у спецномінації не була визначальним фактором — головне, що учасники змогли зафіксувати стан 350 пам’яток єврейської спадщини, проілюструвати нові об’єкти, зберегти їх для нащадків хоча б у вигляді фотографій.

Наступними нагородили переможців дебютної спецномінації «Млини». Члени журі цієї частини назвали значним досягненням конкурсу формування списків млинів (які не мають охоронного статусу і навіть формального захисту чи підтримки від держави) та привернення уваги до їхнього стану. 

Приз за перемогу у спецномінації «Відео» особисто одержав Олександр Вовк. Член журі Антон Обожин висловив сподівання, що наступного року в межах конкурсу з’явиться ще більше відеоробіт, адже це хороший спосіб фіксувати об’єкт цілісно, аналізувати стан пам’ятки з різних ракурсів.

Наступним етапом церемонії було нагородження переможців номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» та конкурсантів, які сфотографували найбільше пам’яток у різних областях та десять загальних переможців кількісної частини. На сцену виходили переможці — Вікторія Миколаєнко, Олександр Педенко, Петро Халява, Сергій Венцеславський, Микола Дяченко, Микола Сарапулов, Микола Дяченко, Жанна Олексієнко, Андрій Гриценко, Світлана Дячок, Олег Кущ, Микола Осипенко та інші.

Про перемогу у номінації «Найкраще фото області» автори світлин дізнавалися протягом листопада-грудня. Зі сцени переможців оголошувала Ольга Мілянович, менеджерка проєктів ГО «Вікімедіа Україна», співведуча церемонії. Під оплески на сцену виходили Віталій Шкляр, Олександр Павленко, Анатолій Волков, Костянтин Брижниченко, Андрій Мозоль, Дмитро Перевозний, Олександр Ткаченко, Вячеслав Галєвський, Дмитро Демченко, Олександр Мальон.

І нарешті, насамкінець була розкрита головна інтрига конкурсу — оголосили фотографії та авторів ТОП-10. Майже всі переможці вже побували на сцені та отримали дипломи в інших номінаціях, але все ж особливо приємно виходити саме за цією відзнакою. 

На жаль, не зміг приїхати Вадим Постернак, який здобув нагороди у більшості основних та спеціальних номінаціях конкурсу. Також не було Сергія Рижкова, Михайла Ременюка, користувачки Shevchenko Valentine Fedorivna, Ольги Лободи, Крістіни Федорович, Дмитра Феняка, Олександра Піца та інших.

Церемонія нагородження тривала трохи довше ніж планувалося, але ми прагнули дати слово і поділитися враженнями від конкурсу та своєї участі всім, хто хотів сказати — журі, партнерам, волонтерам та нашим переможцям.

Дуже радісно, що навколо конкурсу сформувалася спільнота однодумців, людей захоплених фотографією, відео, історією свого краю, небайдужих, справжніх дослідників. Учасники ділилися своїми історіями — як ішли кілометри, щоб сфотографувати віддалені пам’ятки, як знімкування стало вже майже сімейною традицією, як шукали і не знаходили у списках певні культурні об’єкти, як випадково робили переможні фото чи кілька годин шукали потрібний ракурс. Добре, що щороку з’являються нові учасники, які з ентузіазмом беруть участь у фотозмаганні. Конкурс творять люди, і сподіваємось, що й надалі наша спільнота буде зростати. Дякуємо вам за участь, залишайтеся з нами!

Більше фотографій із церемонії нагородження можна переглянути за посиланням: w.wiki/Dpi