Зустрічаймо переможців міжнародного фотоконкурсу Wiki Loves Monuments 2019
Журі обрали переможців з понад 200 тисяч зображень, і ми раді представити вам топ світлин цьогорічного конкурсу.
Wiki Loves Monuments — не звичайний конкурс фотографій. Окрім того, що він записаний у «Книгу рекордів Гіннеса» як найбільший з-поміж подібних змагань, це ще й майданчик для глобальної співпраці мешканців усіх куточків світу. Разом ми створюємо зображення скарбів культурної спадщини людства.
У рамках змагання фотографи з різних країн завантажують світлини у Вікісховище — безкоштовний репозитарій, у якому зберігається більша частина зображень, що використовуються у Вікіпедії. Таким чином ми сприяємо документуванню культурних об’єктів, щоб передати знання про них наступним поколінням. Ця місія щороку набуває все більшого значення, адже наша спадщина часто потерпає від людського впливу або стихійних лих.
Щорічно на розгляд міжнародного журі конкурсу потрапляє по десять фотографій, відібраних суддями національної частини змагання. У 2019 році Wiki Loves Monuments залучив понад 7 тисяч учасників, які подали на конкурс більше ніж 213 тисяч світлин.
Отже, зустрічаймо переможні світлини міжнародного етапу Wiki Loves Monuments 2019
«Я часто відвідую покинуті, забуті та важкодоступні місця», — розповідає фотограф-аматор Маріан Наворський про свою переможну світлину, — «але ця місцина виділилася з-поміж інших. Склалося враження, ніби час там зупинився. Я міг зосередитися на фотографуванні».
Автор фото Мортеза Салехі живе поблизу іранської печери Айюб, розташованої на висоті 2800 метрів над рівнем моря, втім вперше до цього місця він навідався у той же день, коли зробив світлину. За словами фотографа, дістатись туди непросто; хоча це не зупиняє людей, які підіймаються до місцини щоб помолитися пророку Йову, на честь якого названа печера.
Майкл Стоун часто відвідує Дім Поклоніння бахаї в американському містечку Вілметт. Так він коментує переможний знімок: «хоча я фотографував цю будівлю неодноразово, щораз з’являється щось нове. Різне освітлення, хмари, інші ракурси. Мені подобається фотографувати Дім влітку, адже в цю пору басейни найкраще відзеркалюють внутрішнє освітлення будівлі у сутінках».
Наувіт Фонгхетам провів у храмі Смарагдового Будди у Бангкоку кілька вихідних — впродовж цього часу він і сфотографував ченця, що виходив назовні за милостинею. «Я хочу представити світові чудову культуру та архітектуру [моєї країни]», — зазначив Наувіт.
Донатас Дабравольскас зробив цю світлину знаходячись на пляжі Ботафогу у Ріо-де-Жанейро. Цей пляж, за словами автора, є «однією з найкращих локацій, що відкриває вид на статую. На те щоб зробити знимку Христа-Спасителя з місяцем на тлі Донатасу знадобилось декілька днів — і результат однозначно вартував того.
Світлини Маріана Наворського посіли одразу дві позиції у списку переможців. Один з членів журі зазначив, що фотографія інтер’єру покинутої електростанції «прекрасно ілюструє пам’ятку в оригінальний і вражаючий спосіб», що привертає увагу глядача до обладнання в центрі світлини.
Цей похмурий знімок зробив Яцек Дачиньский, який вирішив сфотографувати паркан, що оточує концтабір Аушвіц, коли їхав до місця роботи.
Сім’я автора пов’язана з Освенцимом. Батько Яцека, Еугеніуш Дачиньский, зголосився співпрацювати з Червоним Хрестом наприкінці Другої світової війни, щоб піклуватися про в’язнів табору, яких не змогли евакуювати.
Шаханша Баппі займається фотографією протягом дванадцяти років, але саме ця світлина виділяється завдяки якості та труднощами, з якими довелось зіткнутися автору щоб її зробити: перетнути на човні річку, пройти декілька поверхів пішки, оминути ще декілька перешкод і врешті зайняти позицію, що височіє над мечетю.
Автору фотографії не потрібно було далеко подорожувати аби зробити світлину, адже Ват Арун розташований прямісінько біля його будинку. Однак йому довелося встати досить рано щоб упіймати м’яке світанкове світло, що прикрасило статую.
З огляду на хмари, що заповнили тло світлини, неважко здогадатися, що фотограф Кайл Янг потрапив під дощ фотографуючи храм Місії Сан Хав’єр-дель-Бак. За словами автора, йому подобається фотографувати архітектурні споруди, адже таким чином «можна оцінити історію, що їх сформувала, людей, які їх будували, і культуру, що породила їх».
«Амбітний фотограф-любитель» Гюнтер Загаття, як він сам себе описує, займається своїм хобі понад 47 років, і це гарно простежується на світлині замку Драхенбург, що посіла 12 позицію. «Це змагання продемонструвало, що світ сповнений приголомшливих місць (не лише тих, що рекламуються туристам) та вкрай талановитих фотографів», — зазначив Гюнтер.
Ви можете відвідати нічну екскурсію до Гробниці Хафіза в Ширазі та, якщо вам пощастить і навколо не буде натовпу, у вас буде вдосталь часу аби зробити подібний кадр. «Це був неймовірно красивий, приголомшливий момент», — сказав Садег Хаяті. «Я сподіваюсь, мені вдалося передати ці почуття глядачеві».
Мохаммед Садех Хаяті з’єднав одного з тих, хто пощастив, що майже нікого більше не було, що дозволить їм встановити час оформлення та час, необхідний для цього постріл.
Цю світлину автор зробив під час подорожі Іспанією, коли завітав до Палацу каталонської музику в Баресолі. «До центру світлини, органа, тягнеться низка ліній, а напрочуд рівномірне освітлення дозволяє побачити деталізацію інтер’єру — нічого не лишається в тіні», — зазначив один із суддей.
Бонусна світлина
Шістнадцяте місте посіла світлина Андрія Мозоля, на якій зображена церква Покрови Пресвятої Богородиці. Побудована без жодного цвяху та сучасних оснащень, ця дерев’яна споруда є справжньою візитівкою Великоберезнянщини. Особливий інтерес церква викликає через те, що являє собою перехідний тип від бойківського до лемківської зодчества.
Вітаємо переможців та дякуємо всім учасникам конкурсу!
Текст адаптований з блогу Wikimedia Foundation. Оригінальний текст опублікований під ліцензією Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported license.