Спецномінація «Млини» 2020: оголошуємо переможців

Ми раді оголосити результати спеціальної номінації «Млини», що вже вдруге проходить у рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». 

Нагадаємо, що цю спецномінацію започаткувала у 2019 році Українська Млинологічна Асоціація (УМА). Журі очолює Олена Крушинська — краєзнавець, авторка низки книжок про пам’ятки України, член УМА і Міжнародного млинологічного товариства (The International Molinological Society, TIMS). До журі також входять Президент TIMS Віллем ван Берґен і багаторазовий лауреат нашого конкурсу, останніми роками — член основного журі Сергій Криниця.

У рамках спецномінації у конкурсі могли брати участь фотографії вітряних, водяних, парових та інших млинів будь-якої міри збереженості — від діючих до напівзруйнованих, незалежно від того, мають вони статус пам’ятки чи ні. У 2019 році до конкурсу в рамках спецномінації долучилися 60 учасників, завантаживши 851 фотографію 184 млинів, у 2020 році — 79 учасників, які завантажили 1157 фотографій 237 млинів. 

Більше про спецномінацію — голова журі Олена Крушинська:

«Спецномінація вперше з’явилася саме минулого року не випадково, адже 2019-й був справжнім роком млинів. На нього припала десята річниця млинології, якщо рахувати від першої конференції з традиційного млинарства у Черкасах 2009 року, коли ми розпочали співпрацю з TIMS, дізналися про існування міждисциплінарної галузі знань — млинології (англ. molinology), і вирішили започаткувати свою асоціацію та науковий журнал. У 2019 році ми видали за підтримки Українського культурного фонду другий випуск „Українського млинологічного журналу“ (304 сторінки, статті 40-а авторів). Примірники журналу отримали і бібліотеки та музеї, і індивідуальні дослідники, і учасники Симпозіуму TIMS у Берліні, і переможці спецномінації „Млини“ конкурсу „Вікі любить пам’ятки“.

Минулого року, готуючись до запровадження спецномінації, ми взялися за укладання переліку нині існуючих млинів. До нас цього ніхто ніколи не робив, адже більшість млинів статусу пам’ятки не мають. Із цим завданням нам допоміг Олександр Михайлик, засновник фейсбук-групи „Водяні, парові, вітряні млини України та інших країв“. Він опрацював усі відомі нам джерела літератури, сотні публікацій в інтернеті й надав організаторам конкурсу перелік нових об’єктів, які було додано до конкурсних списків. У процесі конкурсу перелік поповнювався ще не відомими нам млинами, інформацію про які надсилали самі учасники. На момент його завершення у списках було 564 млини. Упродовж 2020 року Олександр та зацікавлені волонтери додавали до переліку нововиявлені об’єкти, і тепер статистика по Україні виглядає так: нам відомо 725 млинів, з яких 175 — вітряні, 410 — водяні, 140 — парові та електричні. А учасник згаданої фейсбук-групи Олександр Данілов допоміг створити ґуґл-мапу і нанести на неї всі ці 725 млинів, причому для кожної категорії млинів є своя позначка.». 

А тепер до  результатів спецномінації у 2020 році.

Член журі Cергій Криниця прокоментував конкурс так: «Цього року конкурсанти потішили не лише якістю поданих до спецномінації робіт, а й значним розмаїттям сфотографованих об’єктів: серед конкурсних фото — зображення як вітряків, так і водяних млинів, а також промислових парових млинів, цікавих своєю архітектурою. Журі було непросто обрати переможців, тому, як і минулого разу, ми не обмежилися стандартними трьома місцями, а вирішили нагородити ширше коло учасників».

Для президента TIMS Віллема ван Берґена участь в журі конкурсу «Вікі любить пам’ятки» минулого року стала новим цікавим досвідом. З його ініціативи фотографії-переможці та репортаж про конкурс були опубліковані в журналі TIMS «International Molinology», причому фотографія вітряка з Пустовітів прикрасила його обкладинку. Цього року Віллем ван Берґен знову взяв активну участь в роботі журі. Нижче наводимо його коментарі до фотографій-переможців 2020 року, які посіли перше, друге і третє місця.

Віллем ван Берґен:
«Перше місце — водяний млин у Беньківцях, що на Опіллі. Чудова світлина. Споруда млина має фахверкову конструкцію, екзотичну як для українських теренів, та оригінальну покрівлю. Поруч — дерево у ряснім цвіті, разом з млином вони віддзеркалюються у воді… просто досконало. Автор фотографії опинився у потрібному місці у потрібний час. Для журі це фото було однозначним переможцем».

Віллем ван Берґен продовжує коментувати переможців:
«Друге місце поділили три світлини.

Діючий млин! Це і так надзвичайна рідкість в Україні, а ще й знято його під час роботи! Хмарка борошна здіймається над вальцьовим млинарським верстатом, мельник повністю зосереджений на праці, яку виконує. Що ще потрібно?
Цей млин розташований у Сатанові на річці Збруч, у другому випуску “Українського млинологічного журналу” йому присвячено цілу статтю.

Далі — вітряний млин у селі Лутава на Козелеччині. Прекрасна світлина. З погляду млинології цей вітряк із гарним дерев’яним восьмикутним корпусом — один із найцікавіших млинів, які ми бачили на конкурсі. Він заслуговує на те, щоб його відреставрували.

І третя світлина — гарне та інформативне фото, де зображено деталь механізму, який забезпечує автоматичне повертання шатра за напрямком вітру. Це деталь відреставрованого кілька років тому до діючого стану вітряка у Пустовітах на Київщині. Фотографія із загальним виглядом цього чудового млина минулого року також була серед переможців спецномінації “Млини” і згодом прикрасила обкладинку журналу “International Molinology”, в якому ми опублікували світлини-переможці разом із розповіддю про український конкурс».

Віллем ван Берґен:
«Третє місце посіло чотири світлини.
Водяний млин у Буцькому каньйоні на р. Гірський Тікич. Гарна вечірня світлина: млин, що стоїть на мальовничому скелястому березі, віддзеркалюється у швидкоплинній річці  разом із місяцем, що вже зійшов.

Інтер’єр вітряного млина. Пречудовий знімок: світло старої лампи надає приміщенню млина чарівного, таємничого вигляду і водночас дає змогу роздивитися його обладнання. Це чотирикрилий двоповерховий вітряк стовпового типу, що походить з першої половини ХІХ ст. Він не каркасний, як більшість збережених дотепер вітряків, а зрубний. Був збудований у с. Бригадирівка Харківської області. У 1980-х роках мешканці села подарували млин новоствореному Музею народної архітектури, побуту та дитячої творчості у с. Прелесне, що на Донеччині.

Далі — знову вітряк у Пустовітах. Гарний знімок, зроблений з висоти, демонструє нам вітряний млин, що гордо домінує над усією околицею. На тлі засніженого ландшафту він домінує також у кольорі: фотографія має ніжну зелено-блакитно-білу палітру.

І, нарешті, фотографія двох гарних вітряків у Чернівецькому музеї просто неба, підсвічених у вечірній час. Просто чудове атмосферне фото».

Ще чотири світлини отримали особливу відзнаку від журі:

Наталія Тимків, адміністраторка розділу Вікіпедії українською мовою, членкиня організаційного комітету конкурсу, зауважила так: «Організація окремої спеціальної номінації — це багато додаткової роботи. Яка, часом, видається, що трохи виходить за рамки конкурсу — ми, наприклад, приймаємо й роботи, де зображені об’єкти, які не перебувають на обліку у держави і у яких нема офіційного статусу пам’яток. Хоча насправді багато з них заслуговують на це, заслуговують на те, щоб їх оберігали, ними пишалися й популяризували. Коли ми в оргкомі обговорювали чи братися до цієї спецномінації знову цього року, одним із аргументів за проведення було те, що все ж первинна мета конкурсу — отримувати світлини для ілюстрування Вікіпедії. І як не дивно, але фотографії млинів цілком можуть стати взагалі першими (або й єдиними!) фото села, в якому вони є, під вільною ліцензією. Коли журі визначило переможців, я пройшлася статтями у Вікіпедії про ці населені пункти — ми мали рацію. Так, у статті про село Беньківці Рогатинського району Івано-Франківської області єдиною ілюстрацією до цього… був герб села. А тепер там є і фото млина Мирослава Переймибіди. У селах Лутава, Кривчик — не було жодного фото. Це чудово, що навколо теми млинів сформувалася активна спільнота людей, які вишукують інформацію, шукають і документують млини. А тепер — діляться ними з тисячами читачів Вікіпедії, що загалом допомагає туризму, місцевій економіці, турботі про ті об’єкти, які “наносять” села й містечка на карти мандрівників».

Десять авторів, які завантажили світлини найбільшої кількості млинів, перелічено нижче:

• Олександр Михайлик (49 об’єктів, 72 фото)
• Олександр Данілов (36 об’єктів)
• Ростислав Маленков (29 об’єктів)
• Сергій Оньков (28 об’єктів)
• Олександр Мальон (25 об’єктів)
• Олена Мачуленко (25 об’єктів)
• Сергій Венцеславський (24 об’єкти)
• Сергій Марущак (17 об’єктів)
• Вадим Постернак (16 об’єктів)
• Микола Сарапулов (12 об’єктів)

За цим посиланням можна переглянути статистику за всіма учасниками спецномінації.

Тож, підсумовуючи, за порадою Олени Крушинської, запрошуємо всіх, хто цікавиться млинами, користуватися ґуґл-мапою «Карта млинів України», долучатися до фейсбук-групи «Водяні, парові, вітряні млини України та інших країв» і підписуватися на фейсбук-сторінку «Млини України. Сторінка Української Млинологічної Асоціації», щоб бути в курсі всіх «млинарських» подій і отримати змогу ділитися своєю інформацією. Списки у Вікіпедії теж постійно поповнюються, тож можна долучатися і до роботи там: mlyny.wlm.photo.

Цим дописом ми розпочинаємо публікувати результати цьогорічного конкурсу. Автори, згадані у дописі, отримали від нас форму для заповнення. Просимо перевірити ту електронну пошту, яку ви вказували при реєстрації у вікіпроєктах.