Фотографія та відео як спосіб показати як я бачу світ — інтерв’ю із Серафимом Громовим, одним із найактивніших дебютантів конкурсу 2022 року
Представляємо вашій увазі інтерв’ю із Серафимом Громовим, який отримав відзнаку у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками» 2022 року.
Серафим Громов — один із учасників, які минулого року вперше для себе відкрили конкурс «Вікі любить пам’ятки». Він завантажив 103 фото, які зображують 36 об’єктів культурної спадщини.
Запитання організаторів «Вікі любить пам’ятки» (ВЛП): Розкажіть, будь ласка, про себе. Чим займаєтеся?
Серафим Громов (СГ): Мене звати Серафим, мені 27 років, я з міста Київ. Я займаюсь створенням відео та фото контенту. Простіше кажучи я відеограф/фотограф. Також одним із моїх основних хобі є «міські дослідження». Чи як це правильно називати — «urban exploration». Я досліджую різні підземні річки, та багато інших підземних та історичних споруд. Але поки що це все залишилося десь «до війни».
ВЛП: Як змінилося Ваше життя після початку повномасштабного вторгнення? Яким для Вас було 24 лютого 2022 року?
СГ: Війна вплинула на всі аспекти мого життя. Як психічно, так і з роботою. Моя сфера дуже просіла. Роботи майже нема. Найбільший удар для мене, це те що я не можу літати на дронах. А почалося усе як у багатьох киян. На годиннику 4:00 — 4:30. З усіх сторін вибухи, над домом летить винищувач. А речі вже за день зібрані.
ВЛП: Як і коли Ви почали займатися фотографією? Яке місце зйомка займає у вашому житті?
СГ: Це був 2012 рік. У мене тоді вперше з’явився сучасний смартфон. Це був Samsung galaxy S3. Я завантажив Інстаграм та просто накладав фільтри та зберігав фото на телефоні. Усе це було доволі примітивно. Але стало першою цеглинкою у справу, котрій я присвятив своє життя. У 2013 батьки записали мене на курси фотографії. Це і стало початком того чим я займаюсь. Для мене фотографія та відео — це спосіб показати як я бачу світ. Я намагаюсь вкласти туди атмосферу, яку я відчуваю. Це — справа мого життя. Я не уявляю себе без камери та дрона.
ВЛП: Розкажіть, будь ласка, трохи більше про Вашу діяльність як фотографа та оператора дрона. Які є особливості? Як Ви почали нею займатися?
СГ: Дрони — це моя головна пристрасть. Про дрон я мріяв майже з того моменту як вони почали у нас з’являтися. А свій перший дрон я купив наприкінці 2019 року. Це був Dji Mavic Air 1. На цей дрон я за півроку дуже багато встиг зняти. Після чого мене помітили замовники — і я почав працювати над великими проєктами. Та через війну усе це призупинено, на жаль.
За 2 роки я встиг змінити 6 дронів. Зараз у мене 2 основних дрони. Це DJI Mavic 3 Cine та DJI FPV. Мої роботи можна глянути тут: https://www.youtube.com/@simer0046/videos
ВЛП: Що спонукало Вас взяти участь у конкурсі? Що сподобалося найбільше?
СГ: Якщо чесно, то я взагалі не знав, що є такий конкурс. Мені в Інстаграм написала менеджерка проєкту, запропонувала взяти участь. Для мене це виявилось цікавим. Я завжди хотів взяти участь у подібному змаганні. Тому що це шанс показати себе. Та й тому, що цей конкурс перетинається з моїм хобі досліджень міста. Побачити себе у десятці дебютантів за кількістю завантажених пам’яток було для мене приємною новиною 🙂
ВЛП: Нас дуже вразили Ваші історичні світлини з Майдану. Розкажіть, будь ласка, детальніше про історію їх створення.
СГ: Це був січень 2014. Тоді була коротка пауза в сутичках між активістами та «Беркутом». Як і для мене, так й для багатьох людей, таке видовище було чимось нереальним. Як у грі про постапокаліпсис. На той момент я тільки півроку займався вивченням фотографії. Тому я виходив на Майдан тренувати навички та бачення. Для мене це була майже ідеальна локація.
ВЛП: Яка із завантажених Вами світлин на конкурс є найулюбленішою? Чому? Може є якась цікава історія її створення.
СГ: У мене взагалі немає якогось улюбленого знімка. Є фотографії, які мені просто подобаються.
Серед курйозних історій пригадується наша перша вилазка у підземну річку Хрещатик. У підземних річках є велика небезпека померти, від того, що на вулиці просто почнеться злива, адже під час зливи колектор заповнюється до стелі за 5 хвилин. А вода збиває з ніг, коли її рівень вже по коліно.
Ми з другом пройшли в одну сторону приблизно 4 кілометри. Я якраз розклав камеру, і ми почули, як у тунелі щось почало шуміти. То почав підніматися рівень води. У момент ми дуже швидко усе зібрали та як навіжені побігли до виходу. Добігли ми за 15 хвилин. А йшли туди ми 2 години 🙂
Коли ми вже вийшли на вулицю, не було навіть натяку на дощ. Згодом я дізнався, що у тому місці, де ми тоді стояли, якраз незаконно зливали каналізацію від якогось підприємства…
ВЛП: Які поради Ви можете дати фотографам, учасникам конкурсу, новачкам чи організаторам конкурсу?
СГ: Моя порада — фотографуйте пам’ятки історії, поки вони ще стоять.
ВЛП: Чи маєте якісь творчі плани на майбутнє?
СГ: Так. Хочу й надалі займатися своєю справою. Та працювати в кіноіндустрії.
З роботами Серафима Громова можна ознайомитися у його соціальних мережах: Facebook, Instagram, YouTube. Команда проєкту «Вікі любить пам’ятки» бажає творчих успіхів та цікавих проєктів!
