Інтерв’ю. Михайло Потупчик: «Не соромтесь своїх фото, адже як показують події останніх років — ваше фото може бути єдиним і унікальним за життя пам’ятки»
Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож натомість ми будемо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.
Гостем нашої віртуальної студії сьогодні є автор 1500-го завантаженого фото на конкурс 2024 року — Михайло Потупчик. Він — музеєзнавець, спеціаліст з охорони культурної спадщини, багаторічний учасник, член журі конкурсу 2019—2020 років, а тепер — ще й захисник України.
Михайло Потупчик
фото з дозволу автора
Пане Михайле, перш за все — дякуємо за те, що захищаєте Україну. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?
Мене звати молодший сержант Михайло Потупчик. А моє хобі — напряму пов’язане з моєю роботою. Я археолог, історик, краєзнавець, музеєзнавець. У цивільному житті — начальник відділу охорони культурної спадщини Вінницької обласної державної адміністрації. З 24 лютого 2022 року воїн Збройних Сил України, головний сержант взводу в 120 окремій бригаді Сил Територіальної оборони Збройних сил України.
Так, така кардинальна зміна усього життя… А як у вашому житті взагалі з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше?
Фотографувати почав ще в дитинстві. Найбільше полюбляю фотографувати пам’ятки та природу. При можливості стараюсь фотографувати пам’ятки і зсередини і ззовні будівлі. Намагаюся зафіксувати найменші деталі.
Костьол св. Архангела Михаїла. Тиврів, Вінницька область (фото від 2011 року). Автор — Михайло Потупчик, CC-BY-SA-4.0
Ваше фото цьогоріч стало 1500 завантаженим в українській частині конкурсу — як частина серії світлин із польського костьолу св. Архангела Михаїла у Тиврові Вінницької області. Це було документування у ході роботи?
Ювілейне фото, це одне із декількох тисяч фото, зроблене під час робочих поїздок ще у мирному житті.
Деталь. Костьол св. Архангела Михаїла. Тиврів, Вінницька область (фото від 2011 року). Автор — Михайло Потупчик, CC-BY-SA-4.0
1500-те завантажене фото у конкурсі 2024 року
А у якому році ви вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як тоді дізналися про конкурс?
У конкурсі «Вікі любить пам’ятки» вперше взяв участь у 2017 році. А дізнався про конкурс з листа, який був надісланий на адресу облдержадміністрації.
Ми кожного року розсилаємо такі листи, приємно знати, що це — допомагає поширити інформацію. А як би ви описали свою мотивацію для людей, які ще сумніваються, чи варто брати участь у конкурсі?
Моя мотивація взяти участь у конкурсі — найширша популяризація українських пам’яток, фіксація їхнього стану у часі, публікація власних фото для широкого загалу.
А як ви вирішуєте — куди саме поїхати, що фотографувати?
На сьогодні із зрозумілих причин не можу планувати наступні експедиції, тому поки що це — останні фото з моєї колекції, які я можу подати на конкурс. Наступні будуть після Перемоги.
Так, це зрозуміло… А які поради ви можете дати новачкам конкурсу?
Труднощів при завантаженні фото уперше в мене не було ніяких. Порада новачкам конкурсу — не соромтесь своїх фото, адже як показують події останніх років — ваше фото може бути єдиним і унікальним за життя пам’ятки.
Примітка оргкомітету: Михайло Потупчик завантажив на Вікісховище світлини садиби поміщика Бантиша з села Прелесне, Донецька область, зруйнованої 2022 року внаслідок бойових дій… Але іншим учасникам вдалося зафіксувати пам’ятку до цього.
Садиба поміщика А. Бантиша. Прелесне, Донецька область (фото від 23 червня 2022 року). Автор — Михайло Потупчик, CC-BY-SA-4.0
Садиба поміщика А. Бантиша. Прелесне, Донецька область (фото від 15 жовтня 2020року). Автор — Олександр Мальон, CC-BY-SA-4.0
Цього року у нас є аж дев’ять спецномінацій. Яка з цих спецвідзнак вас зацікавила найбільше цьогоріч?
Для мене всі спеціальні категорії конкурсу цікаві. Чим їх буде більше, тим краще, адже культурна спадщина України не обмежується офіційними списками.
Дякуємо! І за розмову, і за внесок у конкурс, і за те, що захищаєте нас усіх! Мирного неба!