Інтерв’ю. Юрій Домальчук: «Раджу фотографувати все, що здається цікавим, і з різних ракурсів — так удома буде більше варіантів, щоб обрати найкращий кадр і перевірити, чи є пам’ятка в списку»
Продовжуємо знайомство з учасниками конкурсу «Вікі любити пам’ятки» 2024 року, які завантажили знакові, «ювілейні» світлини. Юрій Домальчук — автор 1000-го фото.
Юрій Домальчук. Фото з дозволу автора
Дякуємо, що завітали до нашої віртуальної студії! Розкажіть, будь ласка, про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?
Я працюю в компанії, що надає послуги інтернет-зв’язку. У вільний час люблю подорожувати на велосипеді. Поки що побував лише у Волинській та Рівненській області, але кожна поїздка залишила після себе яскраві враження.
Велосипедні подорожі — це більше, ніж просто спорт чи спосіб пересування. Це справжнє захоплення, що відкриває нові горизонти, дарує свободу і відчуття пригоди. З велосипедом ти стаєш ближчим до природи: відчуваєш кожен подих вітру, аромат квітучих полів, чуєш шурхіт листя під колесами. Кожен поворот може стати початком нових відкриттів: старовинних пам’яток, мальовничих краєвидів або затишних сіл.
Це хобі для тих, хто любить рух і дослідження, але водночас цінує мить спокою та гармонії з навколишнім світом. А найголовніше — це відчуття свободи. Коли ти просто їдеш вперед, без чіткої мети, керуючись лише бажанням відкрити щось нове — саме це робить велосипедні подорожі такими захопливими.
Як у вашому житті з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше?
Коли катаєшся на велосипеді неможливо утриматися від фотографування! Це вже не просто хобі, це — справжня велосипедна «хвороба». Проїжджаєш повз мальовниче дерево? Стоп, треба зробити кадр, адже як природа без твого телефона? Захід сонця? Відкладай усі плани, бо цей точно кращий за попередній! Ну, а велосипед… Твій двоколісний друг просто вимагає фото! Не сфотографуєш його біля старої дерев’яної хати? Тоді будь готовий: він може образитися й зламатися посеред поля! А ще калюжі, незвичайні камені, дивні лавки — усе це потребує документування, адже кожна деталь робить подорож особливою.
Коли ви вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як тоді дізналися про конкурс?
Перший раз я брав участь у цьому конкурсі у 2021 році, коли дізнався про нього з соціальних мереж. Мене відразу захопила ідея — осінній сезон, коли природа в сільській місцевості розцвітає особливо яскравими барвами, дарує неймовірний затишок і спокій. Це була чудова можливість вирватися з рутини повсякденного життя, насолодитись свіжим повітрям та красою осінньої природи.
Чи були у вас якісь труднощі, коли ви вперше завантажували світлину на конкурс? Які поради чи побажання ви можете дати новачкам конкурсу?
Проблем з завантаженням не виникло. Раджу фотографувати все, що здається цікавим, і з різних ракурсів — так удома буде більше варіантів, щоб обрати найкращий кадр і перевірити, чи є пам’ятка в списку. Не варто чекати початку конкурсу — де б ви не були, заздалегідь фотографуйте пам’ятки. А ще, зважаючи на сьогодення, потрібно завжди мати при собі документи та будьте готові пояснити, навіщо ви знімаєте ту чи іншу локацію.
До речі, а як ви обираєте наступну локацію для своїх фото? Що обов’язково має бути у вашому «рюкзачку» під час ваших фотоекспедицій?
Локацію я обираю випадково: спочатку прокладаю маршрут, потім переглядаю список пам’яток і вже приблизно знаю, де робити зупинки. У рюкзаку завжди маю пляшку води, документи, велосипедний ремкомплект і баф. Залежно від пори року — спрей від комарів або теплі речі.
Ви любите більше фотографувати всередині чи ззовні будівлі? Чому? Які особливості?
Я більше люблю фотографувати будівлі зовні, оскільки природне освітлення дає знімкам яскравість, глибину та виразність. Сонячне світло природним чином підкреслює архітектурні деталі, що робить фотографії більш живими та реалістичними. Ще одна перевага — економія часу. На відміну від інтер’єрної зйомки, яка потребує підготовки, налаштування світла та пошуку правильних ракурсів у закритому приміщенні. Фотографування зовні дає більше свободи та гнучкості. Достатньо лише вибрати вдалий момент із хорошим світлом, щоб отримати якісний кадр.
Місце, де загинув П. М. Тарасов. Милуші, Волинська область (травень 2024 року). Фото: Юрій Домальчук, CC BY-SA-4.0
1000-не завантажене фото у конкурсі «Вікі любить пам’ятки» 2024 року
Ваше фото цьогоріч стало 1000 завантаженим в українській частині конкурсу. Розкажіть, будь ласка, більше про це місце та історію створення фото.
Подорожуючи велосипедом, завжди тягне звернути на нові дороги й відкрити щось незвідане. Так сталося й цього разу: на новому маршруті натрапив на цікавий пам’ятник. Зупинився, сфотографував — а раптом він має якусь історичну цінність? Уже пізніше, сидячи за комп’ютером і перевіряючи інформацію, виявив, що це справжня знахідка! Фото зберіг — хто знає, може, воно стане в пригоді для якогось конкурсу.
Довідка: Місце загибелі Петра Михайловича Тарасова є пам’яткою історії місцевого значення, охоронний номер 162. Взято на облік 1967 року. Село Милуші входить до Луцької міської громади. Сам Тарасов (1921—1944) похований у братській могилі у Луцьку. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно.
До речі, ви завантажили перше фото цієї пам’ятки за увесь час проведення конкурсу, тож дійсно — справжня знахідка. А чи траплялися з вами колись якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?
Кожного разу, коли фотографуєш, люди дивляться на тебе так, ніби ти або інопланетянин, або шпигун. Наче на мить зупиняється час. Ти стоїш перед пам’яткою, підбираєш кращий ракурс, знімаєш кадр — і раптом відчуваєш на собі цікаві погляди. Люди завмирають, ніби ти відкриваєш щось особливе, чого вони самі раніше не помічали. Їхні здивовані обличчя ніби запитують: «Що ти там бачиш такого цікавого?». Це дивне відчуття — бути в центрі уваги, але водночас повністю занурюватися у власний момент творчості.
А як би ви описали свою мотивацію для людей, які ще сумніваються, чи варто брати участь у конкурсі?
Цей конкурс дає унікальну можливість не тільки рухатися й активно проводити час, а й краще пізнавати навколишні місцевості.Він дозволяє відчути дух справжніх пригод, адже щось незвідане та дивовижне можна знайти всього за кілька кілометрів від дому. Також це чудова нагода познайомитися з новими цікавими людьми, однодумцями, які поділяють любов до подорожей та відкриттів.
Які побажання чи поради ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Бажаю учасникам фотоконкурсу натхнення та творчих злетів! Нехай кожен кадр демонструє унікальність вашого бачення й передає красу місць, які нас оточують. Організаторам — успіху у проведенні заходу, яскравих робіт і приємних сюрпризів від учасників. Нехай конкурс стане платформою для нових ідей, цікавих відкриттів і натхнення. І, звісно ж, мирного неба всім нам!
Дякуємо за цікаву розмову і цінні поради! Чекаємо на вашу участь й у наступному році!
Допис підготувала Валерія Кондратюк