Інтерв’ю. Петро Грушко: «Я не тільки беру участь у конкурсі, але й регулярно заношу світлини на сторінки Вікіпедії»

Продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та інтерв’ю з їхніми авторами, чекаючи завершення роботи журі та організаційного комітету з визначення переможців «Вікі любить пам’ятки» 2025 року. Петро Грушко — автор 100-ї та 10000-ї «ювілейних» світлин, а також першого фото Тернопільської області, завантаженого на конкурс.

Фото з дозволу автора

Пане Петре, дуже раді познайомитися з вами у цьому форматі. Розкажіть, будь ласка, про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?

Наразі я — пенсіонер. Усе життя працював у Києві на будові машиністом баштового крана. Хобі — подорожі, мандрував самостійно, з групами їздив автобусними турами Україною, Європою, Азією. Загалом побував у 46 країнах світу. Останні 10 років «підсів» на веломандри, об’їздивши велосипедом сім областей. Спочатку заїжджав у населені пункти, де збереглося щось старовинне, а тепер відвідую кожне село. 

Велосипедом подорожую не випадково, бо моє рідне село П’ятничани є найлісапетнішим в Україні 🙂 Знаменитий гурт «Лісапетний батальйон» — мої односельці. Подорожі для мене стали стилем життя.

От як, вражає! На жаль, стаття про них має тільки два фото ще 2016 року. Може вдасться через вас домовитися про їхні фото під вільною ліцензією для ілюстрування статті?

Повертаючись до нашого конкурсу: а як у вашому житті з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше? Чи траплялися з вами якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?

Фотографувати почав під час подорожей. Найбільше люблю фотографувати історичні пам’ятки.

А пригод під час мандрів було дуже багато. Особливо в останні роки. На жаль, не всі були приємними, особливо у 2022 році. Зараз трохи стало спокійніше.

Фото з дозволу автора

А коли ви вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як ви дізналися про конкурс? Що спонукає вас брати участь?

Вперше взяв участь у конкурсі 3 роки тому. Тоді завантажив лише декілька фото. А останні два роки до цієї справи поставився серйозніше і приємно було бачити своє прізвище серед переможців. Я не тільки беру участь у конкурсі, але й регулярно заношу світлини на сторінки Вікіпедії. Заохотив мене до цього відомий історик Володимир Ханас. Веломаршрути складаю таким чином, щоб заїхати в кожне село, а потім розмістити фото у Вікіпедії.

Церква Святого Михаїла. Великі Кусківці, Тернопільська область
Автор фото: Петро Грушко, CC-BY-SA-4.0

Ваше фото цієї церкви стало 100-м завантаженим у конкурсі в Україні цьогоріч. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це місце і фото.

Церква Святого Михаїла є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 1623. Вона змурована на місці давнішого дерев’яного храму протягом 1933–1937 років за проєктом Тадеуша Краффта (1878—1942).

Я її сфотографував зранку, після того, як напередодні опівночі приїхав електричкою у Ланівці. Перечекавши на вокзалі коменданську годину в оточенні привітних безхатьків, вирушив велосипедом по найближчих селах. Десь через годину був у Великих Кусківцях.

Будинок челяді. Скала-Подільська, Тернопільська область
Автор фото: Петро Грушко, CC-BY-SA-4.0

Інше ваше фото стало 10 000-м завантаженим у конкурсі. Розкажіть, будь ласка, і про це місце та фото детальніше.

Будинок челяді у Скала-Подільській фотографував безліч разів. Це містечко знаходиться в 5 км від моїх рідних П’ятничан на Хмельниччині. Через Збруч перейшов і вже у Скалі. Приємно, що скалецьке фото стало 10000-м.

Це мурована будівля початку XX століття, має статус пам’ятки архітектури місцевого значення, охоронний номер 436.

Церква Святого Миколая. Борсуки, Тернопільська область
Автор фото: Петро Грушко, CC-BY-SA-4.0

Цього року ви завантажили понад 2300 фото. Ваше фото також стало 1-им завантаженим з Тернопільської області у конкурсі в Україні цьогоріч. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це місце і фото.

Церква Святого Миколая теж є пам’яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 1614. Датується 1892 роком. Цю церкву я сфотографував на пів години раніше ніж у Великих Кусківцях, це було в одному турі.

Чи ви бачили фото минулорічних переможців українського етапу чи міжнародного? Які світлини вам сподобалися, чи запам’яталися? Чому?

Так,  фото минулорічних переможців українського етапу добре пам’ятаю, вони цілком заслужено перемогли.

Фото з дозволу автора

А як ви обираєте наступну локацію для своїх фото? Що обов’язково має бути у вашому «рюкзачку» під час фотоекспедицій?

Локацію для своїх фото вибираю таку, щоб мене не бачили місцеві мешканці.) Якщо вирушаю у велоподорож на декілька днів, беру з собою намет, каремат, спальник, дві запасні камери, павербанк, ліхтар, і на перший день — їжі і води, а потім підкуповую. Фотографувати люблю, коли на мене ніхто не звертає уваги.))

Минулого року ви були серед переможців. Які були ваші емоції, коли ви дізналися про перемогу та отримали подарунки?

Минулого року звістки про перемоги у номінаціях сприйняв спокійно, бо вже перемагав у попередньому році. Найбільше емоцій було вторік після того, як із своїм двоколісним другом закінчили поїздки Тернопільщиною, відвідавши всі 1058 населених пунктів області. Потім на сторінки кожного села і міста завантажив у Вікіпедію світлини.

Які побажання чи поради ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?

Учасникам конкурсу бажаю успіху, а організаторам хочу подякувати, що почали додавати історичні об’єкти до списків конкурсу. Тут роботи дуже багато. За моїми підрахунками на Тернопільщині тільки храмів, не занесених в перелік, більше сотні, а є ще старі школи, млини, маєтки, пам’ятні хрести тощо.

Дякуємо за розмову! Мирного неба!

Розмову вела Дарина Вознюк