Інтерв’ю. Маргарита Усатенко (Шушон): «Я полюбляю подорожувати Україною, мені подобається відкривати для себе нові місця і міста»
Залишається трохи більше, ніж тиждень конкурсу — продовжуємо представляти авторів та авторок «ювілейних» світлин та перших робіт у регіонах чи спецномінаціях конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2026 року. Учасниця конкурсу Шушон — авторка 14000-го фото у конкурсі 2026 року.
Фото з дозволу авторки
Здрастуйте, раді познайомитися — ви одна з перших учасниць-новачків, адже зареєструвалися у день початку конкурсу — 1 жовтня. Розкажіть, будь ласка, про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?
Мене звуть Маргарита (зареєстрована я в Вікіпедії під їм’ям «Шушон», воно вибране не випадково, це позивний мого загиблого чоловіка).
У мене декілька хобі,одне з них це вишивка українських сорочок рахунковими технологіями, особливо мені подобається вишивати сорочки білим по білому, вони вважаються найвишуканішими і найелегантнішими.Також створюю з бісеру прикраси.
І також фотографія. Я полюбляю подорожувати Україною, мені подобається відкривати для себе нові місця і міста і, звичайно, що я фотографую те що бачу, те що справляє на мене враження, те що притягує мій погляд.
Ми так співчуваємо вашій втраті… І дякуємо вашому чоловікові за службу — якщо є якийсь збір чи можливість нашим читачам якось допомогти вам донатами, то напишіть нам, будь ласка.
Якщо говорити про фотографування, то ви любите більше фотографувати зсередини чи ззовні будівлі? Чому? Які особливості?
Обожнюю фотографувати деталі екстер’єру та інтер’єру: ліпнина чи різьблення навколо дверей, ковані грати, вітражні шибки, маскарони, фрагменти старої цегляної кладки.
Завжди звертаю увагу на красу в деталях: якщо це зовнішнє оздоблення — обов’язково зроблю фото дверей і дверної старовинної ручки; якщо це інтер’єрні деталі — фото старовинної плитки на підлозі, витонченої люстри або стертих від часу сходів.
Замок «Паланок». Мукачево, Закапатська область (березень 2026 року)
Фото: © Шушон, CC BY-SA 4.0
Ваше фото стало 14000-м завантаженим цього року в конкурсі. Розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про це місце і історію створення фото.
На моєму фото зображено внутрішнє подвір’я замку «Паланок», який розташований у місті Мукачево. Зробила я це фото під час моєї подорожі Закарпатською областю навесні 2026 року. «Паланок» вразив мене своєю історією, фортечними стінами, підвальними приміщеннями і неприступними мурами. Замок розташований на вершині згаслого вулкану і дивлячись на нього здалеку, здається ніби він нависає над містом. Знаходячись у стінах цієї фортеці відчуваєш її силу і незламну енергію.
На сторінці місцевого телеграм каналу я побачила пост про те, що вп’ятнадцяте в Україні відбудеться національний етап Wiki Loves Monuments, залишила свій лайк під цим постом, а потім подумала, що в мене є деяка кількість фотографій архітектурних пам’яток, чому б не зробити свій скромний внесок у базу Вікіпедії.
Тож дочекавшись початку конкурсу я зареєструвалася як конкурсант і почала додавати зроблені мною фото протягом декількох років.
Ми дуже раді, що ви читаєте місцеві телеграм канали й вашому внеску. А чи була у вас нагода побачити фото минулорічних переможців українського етапу чи міжнародного?
Звичайно, що мені стало цікаво які фото перемагали в минулі роки, я їх подивилася і була вражена тим, як люди можуть передати і красу і біль цього світу, і радість і смуток через об’єктив свого фотоапарата.
Чи є у вас вироблений підхід до рішення про наступну локацію для власного фотополювання?
Зазвичай це відбувається у запланованих мною або спонтанних подорожах. Я або фотографую будівлю чи інтер’єр будівлі з усіх боків і по декілька десятків раз, або не фотографую зовсім, все залежить від мого настрою і атмосфери того місця де я знаходжусь.
Інколи жалкую, що не зробила фото і повертаюся до тієї будівлі, щоб виправити свою помилку, на жаль буває так, що більше не маю змоги повернутися…
Що ви б визначили основним для вдалої фотопрогулянки? Чи є щось, що ви хотіли б побажати іншим учасникам та організаторам?
Що обов’язково повинно бути зі мною — це гарний настрій і бажання фотографувати і як мінімум — телефон в кишені, за допомогою якого можна зробити фото.
Наостанок хочу побажати організаторам якомога більше яскравих робіт та естетичного задоволення від кожного етапу проведення конкурсу, а конкурсантам — натхнення та творчої свободи!
Дякуємо за розмову! Шкодуємо за вашою втратою… І дякуємо за внесок! Справедливого миру нам усім!