Інтерв’ю. Василь Білоус: «Я прихильник випереджального, системного й комплексного оцифровування національної культурної спадщини»
Залишається вже тільки кілька днів конкурсу — продовжуємо представляти авторів та авторок «ювілейних» світлин та перших робіт у регіонах чи спецномінаціях конкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2026 року. Представляємо Василя Білоуса — автора 5000-го фото у конкурсі 2026 року.
Фото з дозволу автора
Вітаємо у нашій віртуальній студії. Розкажіть, будь ласка, про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?
Я — Василь Білоус, офіцер Збройних Сил України. До початку повномасштабної російсько-української війни я викладав низку навчальних дисциплін в одному з найкращих вітчизняних університетів, займався адвокатською практикою, розбудовував наукові й практичні підвалини аерокосмічної криміналістики. Тож на момент початку повномасштабної збройної агресії рф проти України я вже оволодів інноваційними знаннями і навичками та встиг створити власним коштом невеличку ескадрилью безпілотних літальних апаратів мультироторного типу, на яких тривалий час я навчав студентів і курсантів криміналістичній і художній аерозйомці та з якими добровольцем вирушив на захист Батьківщини і вже з перших днів відсічі ворожої навали забезпечував ефективну аеророзвідку у визначеному секторі оборони.
Дякуємо за ваш внесок у захист країни — це справді багато значить.
Як саме у вашому житті з’явилася фотографія? Із чого все почалося?
Фотографією я захоплююся з дитинства. Завдяки різним поколінням моєї родини, а також плеяді справжніх друзів мені ніколи не бракувало натхнення, мотивації, засобів фотозйомки та витратних матеріалів. Я вважаю фотографію класичним видом образотворчого мистецтва, ідеальним способом творчої самореалізації і вираження вдячності тим, хто заслуговує на повагу. З великою шаною ставлюся до портретної зйомки. Мені випала честь закарбувати в оригінальних портретах неповторні образи прекрасних людей, земне життя яких продовжують ці світлини.
Неймовірна історія вашого захоплення! Поділіться, що любите фотографувати найбільше? Чому? Від чого це залежить?
Імпорт до України високотехнологічних, надійних і при цьому доступних аматорських дронів з камерами високої роздільної здатності дозволив підняти рівень фотомистецтва на раніше невідому висоту завдяки синергії польоту і безмежної свободи в обранні ракурсу споглядання природної і рукотворної краси. Тому я обожнюю взаємодіяти із зовнішнім світом шляхом аерофотозйомки ландшафтних і урбаністичних пейзажів у різні пори року і час доби з подальшим виготовленням і поширенням різних авторських фотографічних творів: поштових листівок, календарів, книг, аерофотоальбомів («Харків у янгольській перспективі», «Місце сили», «Мегапанорами Харкова») тощо. Ця складова моєї діяльності відзначена харківцями романтичним позивним «Небесні очі Харкова».
Вид на особняк по вулиці Дарвіна, 31. Харків (20 лютого 2022 року). Фото: Василь Білоус, CC BY-SA-4.0
Ваше аерофото із видом на особняк по вулиці Дарвіна 31 у Харкові стало 5000-им завантаженим цього року в конкурсі. Розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про це місце і історію створення фото.
Аеросвітлина, яка за збігом обставин цьогоріч стала п’ятитисячним завантаженим в конкурсі «Вікі любить пам’ятки» в Україні, об’єктивно не претендує на статус найоригінальнішої із сотень вже завантажених мною світлин. Однак, це не применшує її цінності для аудиторії поціновувачів прекрасного, адже передній план її унікальної композиції охоплює знакові для багатьох поколінь харківців архітектурні шедеври, розташовані на вул. Дарвіна, середній — історичні будівлі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», а дальній – житлову забудову багатостраждальної Північної Салтівки.
Відсутність в кадрі рослинності «знебарвлює» фотографію, проте не може вважатися недоліком і є результатом усвідомленого вибору місця і часу. Адже завдяки цьому стають візуально досяжними фасади історичних будівель. У цьому сенсі, наприкінці зими ідеальний час для аерозйомки. Коли ж я звертаю увагу на дату створення цього знімка – 20 лютого 2022 року, то з гіркотою усвідомлюю, що це були останні дні відносно мирної зими і сприйняття широким загалом дронів виключно як засобів активного дозвілля. Без тривоги, з радістю…
Ваше фото справді викликає спогади, такі рідні відчуття… А чи траплялися з вами якісь цікаві, забавні чи курйозні ситуації під час фотографування?
Виконуючи художню зйомку з 2016 року, як зовнішній пілот я провів у повітрі понад тисячу годин, залишаючись фізично досяжним для випадкових перехожих на землі. Тому недоречна допитливість окремих сторонніх осіб неодноразово ставала причиною відволікання і, як наслідок, пошкодження дронів. Радувало те, що ніхто крім мене ніколи шкоди при цьому не зазнавав. Я розцінював це як ознаку «богоугодності» своєї справи, водночас роблячи висновок про важливість відпрацювання навичок концентрації уваги та злагодженої роботи екіпажем БпЛА. В умовах війни ці навички стали в нагоді неодноразово.
Курйозною ж видалася ситуація, коли паламар однієї з Харківських церков під час її зйомки мною суворо запитав, чи отримав я благословення на аерозйомку від предстоятеля цього храму. Довелося йому чемно відповісти, що отримання благословення найвищого рівня на цю зйомку засвідчується самим фактом її безперешкодного здійснення, формалізований дозвіл на аерозйомку за чинним законодавством видає Генштаб ЗСУ, а священнослужителі в його структуру не входять.
Ви ж цього року вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як ви дізналися про конкурс?
У конкурсі «Вікі любить пам’ятки» в Україні я беру участь уперше. Соромно, але про його проведення я дізнався випадково завдяки таргетованій рекламі: у вільний від служби час я продовжую розбирати власні довоєнні аерофотоархіви об’єктів національної культурної спадщини, пересилати колегам для кольорокорекції чи розроблення дизайну різних поліграфічних видань тощо. Тому не дивно, що алгоритми мережі Інтернет ідентифікували мене як цільову аудиторію саме цього конкурсу.
Фото з дозволу автора
А що саме спонукало вас взяти участь?
Рушійною силою до участі в ньому постало одночасно кілька мотивів: по-перше, щира вдячність спільноті Вікіпедії, завдяки пасіонарній звитязі якої широкий загал протягом десятиліть має можливість безкоштовно користуватися універсальною базою знань. Долучитися до такої діяльності – справа особистої гідності для кожного, кому є чим цінним поділитися; по-друге, уклінна шана Побратимам і Посестрам, які ціною власного життя і здоров’я захищають успадкований від пращурів скарб і забезпечують можливість милуватися ним не завдяки, а всупереч обставинам; по-третє, щире бажання безкорисливо поділитися з необмеженою аудиторією шанувальників прекрасного побаченим і закарбованим з «янгольської перспективи» особисто, під незвичним для звичайного людського сприйняття кутом зору; по-четверте, подекуди кричуща необхідність компенсувати відсутність якісної візуалізації значного числа визначних пам’яток; насамкінець, можливість у такий спосіб забезпечити збереження національної культурної спадщини, популяризувати її серед співвітчизників і світової спільноти.
З метою притягнення до справедливої кримінальної відповідальності воєнних злочинців, що уникнули справедливої відплати на полі бою, я створив загін аерокриміналістів «Сокіл», де крім суто військових завдань особисто та спільно з побратимами фіксую наслідки збройної агресії рф проти України.
Нестерпно боляче оприлюднювати світлини спаплюжених ворогом архітектурних пам’яток, тому серед завантаженого мною превалюють довоєнні аерознімки. Я прихильник випереджального, системного й комплексного оцифровування національної культурної спадщини, що після нашої Перемоги дозволить без невиправданих зволікань, достовірно і на точній геодезичній основі відновити пошкоджене і зруйноване ворогом. Внесок фотографів-професіоналів і аматорів у повоєнну відбудову Європи після Другої світової війни слугує гарним прикладом у цьому.
Фото з дозволу автора
Чи ви бачили фото минулорічних переможців українського етапу чи міжнародного? Що вам сподобалося чи запам’яталося?
Я ознайомився з багатьма роботами переможців українського та міжнародного етапів конкурсу минулих років. Тому щиро дякую авторам за значне число оригінальних робіт. З приємністю відзначаю наявність однодумців серед членів журі, які гідно оцінюють потенціал аерозйомки як інноваційного жанру художньої зйомки.
Чи ви любите більше фотографувати зсередини чи ззовні будівлі? Чому? Які особливості?
Особисто я більше полюбляю фотографувати окремі будівлі й цілі архітектурні ансамблі ззовні з різних висот, тому що така перспектива дозволяє осягнути значно більше, ніж найвигадливіші види інтер’єру ізольованого приміщення.
Аерозйомка дозволяє вільно маневрувати та виявляти оригінальне у важкодоступних місцях, передавати унікальне сплетіння природного та рукотворного, що формувалося протягом століть. Ніби читати місцевість як розгорнуту книгу. Тому з давніх довоєнних часів зі мною завжди є квадрокоптер з якісною камерою. Нерідко декілька (основний і резервний). Політ і зйомка можуть відбутися раптово, без довгих приготувань, як стрімка реакція на швидкоплинну красу побаченого. Де і коли може народитися шедевр, підказують власний смак і досвід, уважне ознайомлення з кращими роботами інших майстрів.
Фото з дозволу автора
Які побажання чи поради ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Інших учасників конкурсу та редакторів Вікіпедії закликаю бути більш вимогливими до завантажуваного фото- та відеоконтенту. В умовах тотальної цифровізації людства вже недостатньо простого вміння натискати на фізичну чи віртуальну кнопку затвору фотокамери (смартфона), не добираючи експозиції та не переймаючись композицією. Україна, яку ми виборюємо, об’єктивно заслуговує більшого. А оприлюднені організаторами конкурсу списки пам’яток сприймаю як безцінний дороговказ для подальшої кропіткої праці з якісної візуалізації і популяризації у світі краси рідного краю.
Дякуємо за службу і за внесок до Вікіпедії!
Розмову вела Дарина Вознюк. Редагувала Вероніка Лаврів