Німецька десятка
1-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Tilman2007. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons
Перше місце у національному конкурсі Німеччини посіла фотографія Жандармського ринку у Берліні. Це площа в центрі міста, яка з’явилася після 1688 року за проектом Йоганна Арнольда Нерінга у складі передмістя Берліна Фрідріхштадт. Сучасний вигляд площа отримала за Фрідріха II після зведення в 1780 — 1785 роках двох однакових купольних веж за проектом Карла фон Гонтарда. За зразок для них Фрідріх Великий взяв римську площу П’яцца дель Пополо.
2-е місце у національному конкурсі
Автор фото — C.J.N.L. Kyll. Ліцензія CC-BY-SA-3.0-de, з Wikimedia Commons
На другому місці — світлина, що зображує вид на соляні склади у місті Любек. В епоху Середньовіччя та на початку Нового часу Любек був другим (після Кельна) за розміром, значенням і впливом містом Центральної і Північної Європи, столицею Ганзи — унії з приблизно 200 вільних торгових великих і малих міст Європи. Склади було збудовано протягом XVI — XVIII століть. У них зберігалася сіль, яку видобували біля Люнебурга, а до Любека доставляли каналом Ельба — Любек.
3-є місце у національному конкурсі
Автор фото — Hilarmont. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons
Фото із видом на бавовнопрядильну фабрику у місті Кемптен посіло третє місце. Такі підприємства утворювалися між 1775 та 1930 роками. Переробка бавовни мала найбільше значення у період Промислової революції.
4-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Dietmar Rabich. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons
Клуня (стодола) з міста Дюльмен опинилася на 4-му місці. Відповідно до етимологічного словника української мови слово «стодола» ймовірно має давнє запозичення із польської або чеської мови, які в свою чергу базуються на «стояти». Слово «клуня» має запозичення із балтійських мов, лит. kluonas — тік, стодола, клуня. Походить від слова kloti — слати, простилати, класти.
5-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Julian Herzog. Ліцензія CC-BY-SA-3.0, з Wikimedia Commons
6-и поверхова будівля готелю «Маркардт» у місті Штутгарт посіла 5-е місце. У 1860 році тут давав концерт Ференц Ліст. Готель тут існував до 1938 року.
6-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Kemmi.1. Ліцензія CC-BY-SA-3.0-de, з Wikimedia Commons
6-е місце у національному конкурсі отримала стеля Аахенського собору. Це імперський собор міста Аахена, об’єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО з 1978 року. Є архітектурним комплексом, що суміщає стилі різних періодів будови християнських соборів, на чолі з палацовою капелою («Pfalzkapelle») Карла Великого — спорудою у формі восьмикутника заввишки в 31 метр і діаметром близько 32 метрів. Прототипами собору були східноноримські церкви, але Аахенський собор не є їхньою копією.
7-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Eremeev. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons
Вид на Ерфуртський собор посів 7-е місце. Ерфурт згадується вперше у 742 році під назвою Ерфесфурт. В посланні майнцький архієпископ Боніфаціус (Святий Боніфатій) звертається до Папи Римського з проханням створити тут єпископство. Середньовічний центр міста зберігся недоторканим. Воно відоме двома соборами: кафедральним (Маріендом) та Зеверікірхе, які розташовані поруч і є емблемою міста; а також Петрівською фотрецею (цитадель Петерсберґ — нім. Petersberg) та зоопарком. Тут народилися соціолог Макс Вебер та католицький містик Мейстер Екгарт.
Восьме, дев’яте та десяті місця посіли (відповідно) — вапнярські печі у Ленґефельді, Великий сад (Ганновер) та винниця у Нірштайні.
8-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Kora27. Ліцензія CC-BY-SA-3.0-de, з Wikimedia Commons
9-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Raycer. Ліцензія CC-BY-SA-3.0-de, з Wikimedia Commons
10-е місце у національному конкурсі
Автор фото — Gregor Gärtner – kadrage.tv. Ліцензія CC-BY-SA-3.0-de, з Wikimedia Commons
Ну давайте розглянемо:)
фото№5. “Ширшість” будинку -це насправді оптична ілюзія. Загнав фото в фотошоп, наклав сітку -всі вертикалі на диво (!) збігаються в центрі знімка. Шостий поверх вам може здаватись ширшим , бо у нього бокові елементи балкона (пілястри) вужчі – вертикальність можете перевірити самі 😉
Хоч Exif не тут зберігся, я знайшов це фото на Вікімедії. Знято простим зумом на 18мм ( 27 екв). Тобто навіть не ширококутник. Між іншим, сусідні фото архітектури аналогічно виверені по вертикалі і проч (педантичність німців).
Фото №7. Сюрприз 🙂 Фото костелу знято з повітря квадрокоптером із власною камерою із (зрозуміло) фішайним об`єктивом 5mm. Звідси й дисторсії 3-го порядку (не менше),які потім потрібно звісно ж правити. Кадри з таких…кх….”систем” не варто так серйозно аналізувати. Сам буваю знімаю екшн-камерою з 8мм фішаєм, її дисторсія нелінійна по кружку(!) і правити її…краще не правити%% . Зараз якраз пишу “статтю” про окольні методи хоча б сшивки панорам з цих камер.Бо іноді доводиться й ними… а набор поліномів для коррекції не стабільно працює в “сшивалках”, хоча цими ж екшн-камерами вже роками успішно знімають сферичні панорами.
По цій же фото – думаю пробували подушку виправити, але “перестарались” -і маємо “бочку” ))
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Erfurter_Dom_von_Oben_01.jpg
Другий кадр “Ерфурта” по вашому лінку – видно як впливає відстань до об`єкта на рівень його “викривлення”.
_________________
Стосовно вашого зауваження про більш вдалий другий кадр костелу, точніш – більш “точний”, то нагадаю в якій номінації опинилась саме ця фотографія. Виразність, емоційність і под., -не синоніми документальної точності. І навіть-навпаки.
Документальна і особливо “геометрична” вивереність у фотографії мабуть що й потрібна у аерофотозйомці, для якої й створюють спеціальні ортогонічні(кажись) об`єктиви -тобто вільні від дисторсій, і захищають кандидатські на предмет зшивки таких кадрів))))
Поясніть, будь ласка, яким чином вертикалі (!) на фото №5 можуть збігатися в центрі знімку? На цьому фото вертикалі суворо паралельні, і ніхто нікуди не збігається, (хоча повинні сходитись в уявній точці над кадром)
Я навмисне задля пояснення провів лінії по карнизах між поверхами, які позбавлені балконів та інших виступаючих елементів. Як результат – довжина будівель на рівні 6-го поверху (бузкова лінія) на 10% більша, ніж аналогічна довжина на рівні 1 поверху (зелена лінія)!
“Простий зум”, як і “ширококутник” підпорядковуються одним і тим самим законам оптики і мають одні й ті самі лінійні викривлення внаслідок перенесення “об’ємної картинки” на площину кадру! Просто спотворення в результаті невмілого застосування об’єктивів із малою фокусною відстанню помітні більше.
Так, сусідні фото також витягнуті у строгу вертикаль (приміром фото №1 та №3), але завдяки грамотній композицій, та, як наслідок, делікатному застосуванню фоторедакторів задля розтягнення картинки, на око спотворення перспективи не помітні.
Стосовно фотографій із квадрокоптера, то румунська частина конкурсу (зокрема третє місце) доводить, що при грамотній композиції можна обійтись без серйозних правок вертикалей.
Щодо фото Ерфуртського собору: враховуючи тип камери (5 мм) та положення камери відносно об’єкту, на кінцевому кадрі можливі лише бочкоподібні викривлення, а не подушкоподібні!
Стосовно двох фото Ерфуртського собору, то (на мою думку), друге фото якраз і переважає в плані емоційності та художності. Це фото має більше простору, тож собор у ньому “вільно дихає”, та виглядає більш велично у порівнянні із іншими спорудами в кадрі. До того ж, як на мене, тепла кольорова гама приємніша за холодний варіант фото-лауреата.
Єдине, в чому виграє (вірніше – повинно вигравати) фото з десятки – це енциклопедичність зображення.
1). У мене немає бажання вимірювати відсотки ліній карнізів і под., щодо фотографії в номінації “the best” 🙂 . Це взагалі немає смислу в даному випадку, і навіть навпаки: технічно виверені кадри з художніми (які є продуктом змінених станів свідомості автора) нічого спільного не мають. Творчість взагалі -ірраціональна. Так само як і шпилі готичних споруд на тій фото -в їх “шпилястості” не має ніякої утилітарної, функціональної потреби, на відміну від “соцреалізму”. І вони можуть бути як завгодно викривлені і витягнуті 🙂
http://i.piccy.info/i9/b057312e29b0971d15ce60937ce9f2a2/1414864684/32114/761284/j20taBdluX8.jpg
2). “Простий зум”, як і “ширококутник”
Квадрокоптерний ширококутник не простий, по перше він часто наближається до 180град по кутам охвату, і з цього друге – такі кути досягаються ТІЛЬКИ невиправленими (в тій чи іншій мірі) дисторсіями. А 99,9% звичайних фотооб`єктивів вже з оптично виправленими дисторсіями. Я знімаю екшн камерою з неправленою дисторсією -нею отримати кадр з непомітними викривленнями майже неможливо -хіба що поле яке пшеничне. Тому буде забагато вимагати від автора чудес правильної перспективи 50мм об`єктива. Не кажучи вже про третьорядність цього питання в цій номінації.
Приклад від мене, об`єктив не нахилений http://i.piccy.info/i9/f6c331535a127b37bd4b7e2fd5b90489/1414866085/688638/761284/DSC00099.jpg
3). “Щодо Ерфуртського Собору”
звичайно малась на увазі “бочка”, повідомлення тут не правляться 🙁
4). Результат выбора жюри, в такой категории как “конкурс”, есть лишь инвариант группового трансцендирования (с переносом) субъективной реальности их Я-бытия….кх… 🙂
Любая часть объективного мира (фото, замок, костёл, ручка,речка) -“неправдива”, ибо есть лишь в нашей когнитивной реакции на неё (вот и вам здание то падает, то расширяется).
А ещё напомню про: психотипы, архетипы, социотипы дихотомы и пр.
Смиритесь.
2). Не бачу явних слідів фотошопного “worp” або аналога. Є фішайне спотворення на фото “місце №7”. Видно що ширококутний об`єктив від`ємно нахилений відносно лінії горизонту ( дивіться кінці дерев в кутах фото) -відти й вертикалі ( шпилі костелу) потягнуло.
Головний закон перспективи: при однакових лінійних розмірах предметів, візуально меншим буде здаватись той, який розташований далі від спостерігача.
А тепер розглянемо фото № 5 (Готель «Маркардт»). Ширина будинку і на рівні першого поверху, і на рівні шостого поверху – однакова. Точка зйомки знаходиться на рівні першого поверху, тож він має візуально здаватися ширшим за шостий поверх, який знаходиться далі від спостерігача. Натомість на фото шостий поверх має значно більші розміри, через що вся будівля візуально розходиться доверху в різні боки. (https://pp.vk.me/c620019/v620019019/1a265/rVw9M8XxwHw.jpg)
Те ж саме й з фото №7, з поправкою на те, що точка зйомки розташована на рівні 2/3 висоти собору, тож споруда повинна сходитись в перспективу як донизу (нижче рівня об’єктиву) так і доверху (вище рівня об’єктиву), створюючи бочкоподібне викривлення. На фото ж, споруда продовжує розширюватись догори над точкою зйомки, що особливо помітно по лівому верхньому куті собору, який візуально намагається “виїхати” з кадру.
Розтягнені дерева в кутках фото – це не “фішайне спотворення”, а результат програмного “виправлення” цього спотворення, коли знімок піддається Х-подібному деформуванню (http://photo.net/learn/fisheye/)
До речі, в німецькому WLM-14 брав участь кадр того ж автора із зображенням того самого собору в Ерфурті, де об’єкт подано більш грамотно. (https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Erfurter_Dom_von_Oben_05.jpg)
Завдяки кращій точці зйомки (квадрокоптер піднято до рівня даху, що виключило знакоперемінні викривлення на “найбільш вразливій” лівій стіні собору) та кращій композиції знімку, Ерфуртський собор виглядає природно і цілісно (хоча периферійні ділянки кадру також вказують на те, що фотографія піддавалась Х-подібному витягуванню).
З призової десятки видно, що німці – технократична нація: мінімум емоцій та максимум промислових об’єктів 🙂
Щоправда із геометрією в них не все добре – будівлі на деяких фото візуально розвалюються в різні боки.
Людство століттями напрацьовувало закони перспективи, аби теперішні фотографи ними нехтували, витягуючи вертикалі у фоторедакторі 🙂