«Єврейська спадщина»: підсумки спеціальної номінації 2023 року
Представляємо переможців спецномінації «Єврейська спадщина» у рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», яку вже шостий рік поспіль підтримує українське представництво канадської недержавної організації Ukrainian Jewish Encounter (UJE).
2023 року у межах спецномінації завантажено понад 800 світлин. На цих фотографіях зображено 119 об’єктів, з яких 46 — не охороняються державою. На знімках представлені пам’ятки єврейської спадщини з 20 регіонів України. Всього роботи на спецномінацію завантажили понад 50 учасників та учасниць. Усього у списках спецномінації «Єврейська спадщина» є 940 об’єктів, із них 670 — не охороняються державою.
До журі спеціальної номінації ввійшли (абетково):
- Марла Раучер Осборн та Джей Осборн (Сан-Франциско/Львів) — співзасновники волонтерської ГО «Єврейська спадщина Рогатина» (ЄСР). Багаторічні учасники української, польської та французької частин «Вікі любить пам’ятки», дописувачі Вікіпедїі. Марла — докторка юриспруденції (Juris Doctor), бакалавриня політології. Працювала у Фонді збереження єврейської спадщини в Польщі (FODŻ), Варшава. За підтримки програми Фулбрайта у 2019—2020 роках проводила дослідження та створила демонстраційний проєкт про єврейську спадщину на заході Україні. Завзята дослідниця сімейної історії. Одна із членкинь-засновниць Rohatyn District Research Group (RDRG), започаткованої у 2009 році для єврейських нащадків, які мешкають за кордоном, а також входила до ради директорів «Гешер Галичини» (Gesher Galicia) та «Пам’яті та примирення” (Remembrance and Reconciliation)». Авторка багатьох публікацій на теми генеалогії та спадщини і виступає з лекціями у школах, на зустрічах та конференціях у США, Ізраїлі та Європі, в тому числі й Рогатині. Марла є президенткою ЄСР. Джей — бакалавр з відзнакою в галузі машинобудування в Каліфорнійському університеті в Ірвайні та працював протягом 30 років інженером комп’ютерного дизайну. Автор понад 20 американських і британських патентів для Sun Microsystems і Apple. Працював у Каліфорнії, Європі та Азії. Зараз він відповідає за дослідження історичних карт та створення цифрової Map Room (зали мап) для «Гешер Галичини» (Gesher Galicia). Джей є главою наглядової ради ЄСР. Більше про ЄСР та як допомогти можна прочитати тут.
- Мирослав Переймибіда (Львів) — економіст, вчитель німецької мови, перекладач з хорватської, польської та македонської. Займається популяризацією пішого та локального туризму. Учасник фонду «Врятувати церкву в Кугаєві», донор крові для ЗСУ та пологових будинків. Багаторічний учасник «Вікі любить пам’ятки», призер спеціальних номінацій «Пам‘ятки дерев‘яної архітектури України» та «Млини», волонтер-відсіювач світлин. Вважає, що «фотографії пам’яток для Вікіпедії — це найшвидший та найпростіший спосіб візуального ознайомлення людства зі своєю спільною культурною спадщиною, відтак слід робити все належне для поширення цієї практики, без різниці, до якої категорії належать світлини. Чим більше конкурсів — тим краще».
- Алла Снурнікова (Івано-Франківськ/Рішон-ле-Ціон/Лейпціг) — громадська діячка, філологиня-перекладачка, експертка з маркетингу та розвитку бізнесу, економістка. Працювала кореспонденткою hromadske.tv в Ізраїлі. Чартерна секретарка Івано-Франківського Ротарі-клубу Rotary International. Волонтерка Фонду Міжнародної комісії з прав людини (IHRC). Ідейна натхненниця Товариства шанувальників української культури в Ізраїлі. Членкиня Ради ВГС «Спілки жінок України». Займається популяризацією української культури (мови, літератури, пісні. мистецтва, народних промислів тощо). Викладає українську, чеську та інші слов’янські мови. Очолює Лейпцігську філію громадської асоціації de.Perspektive.
- Сергій Хом’як (Трускавець) — фотограф та більд-редактор аналітичної платформи «IQ-аналітика». Закінчив НУ «Львівська політехніка». Реалізовував соціально-історичний фотопроєкт «Синагоги Львівщини» спільно з проєктом «Ой вей: UA». Роботи публікувалися в онлайнових виданнях jewishnews.com.ua, myshtetl.org та zaxid.net. Призер спеціальної номінації «Єврейська спадщина» 2021 року від «Вікі любить пам’ятки». Фейсбук, Інстаграм.
Робота журі проходила у три етапи: на першому етапі журі отримали порції світлин для початкового відбору — потрібно було виокремити не більше 50 фотографій, які підуть у наступний раунд з майже 700 фото. На другому етапі журі оцінювало майже 100 робіт за дев’ятибальною шкалою. На третьому етапі журі оцінювало 23 світлини, які набрали найбільше балів з попереднього раунду.
За оцінками журі виділено 12 світлин-переможців, які представляють об’єкти із семи регіонів України — Хмельницька, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Черкаська, Рівненська та Київська області. Ці роботи умовно поділені на три загальні категорії: «Синагоги», «Кладовища», «Інше». У ці категорії були розподілені фото, що за технічними вимогами та оцінками журі отримали найбільше балів. Окремо відзначено найкращу серію світлин.
Найкраща серія
Найкращою серією світлин стали три роботи із зображенням єврейського кладовища Делятина Івано-Франківської області авторства Тараса Золотавіна. Це кладовище не охороняється державою.
Журі відзначило не тільки художність робіт, а й детальне документування — завантажено понад 100 світлин кладовища, яке до цього у вікіпроєктах представляло тільки три фотографії користувачки Trip Impressions Iryna.
Марла та Джей прокоментували це фото із серії так: «На цьому знімку зображено одне з небагатьох уцілілих єврейських кладовищ у західній частині України, яке старіє природним шляхом без стороннього втручання. Фото ілюструє типову щільність поховань, які були на цих старих кладовищах, і унікальний стиль різьблення написів і символів (як примітивних, так і більш витончених). [Фото] демонструє обширність і рідкісність цього незвичайного історичного місця».
Мирослав Переймибіда особливо відзначив цю роботу із серії: «[Нема] нічого зайвого. Темне хмарне небо вигідно контрастує зі світлими тонами каменю, водночас, не відволікаючи уваги від мацеви». Цю роботу також зауважив Сергій Хом’як: «Вдало підібраний ракурс, поєднання художньої та документальної складових. Похмуре небо додає атмосферності».
Тарас Золотавін вперше взяв участь у конкурсі 2021 року, відзначившись серед учасників-дебютантів, а вже у 2022 році він увійшов до десятки найбільш результативних конкурсантів. Зараз він перебуває на службі в ЗСУ. Коментуючи свої роботи, Тарас сказав так:
«[Це] була одна із подорожей Карпатами. Зазвичай я відвідую гори в цьому регіоні, але також цікавлюся історією і краєзнавством. Десь на одному з інтернет-ресурсів побачив інформацію про кіркут у Делятині (як виявилося потім, зовсім не проілюстрований у Вікіпедії, хоча місце варте того). [Тож] вирішив виділити один день спеціально для його дослідження. І воно справді того вартувало.
Дуже вразили масштаби, до того не доводилося бачити одночасно стільки мацев у такій концентрації і різноманітті орнаментів. З приємного: видно, що за цвинтарем почали доглядати, спиляли зарості, встановили паркан і інформаційну дошку. Раніше там, судячи із залишків сміття, місцеві зробили звалище.
Було досить важко потрапити на територію самого кіркута. Паркан по периметру гарно захищає місце від вандалізму і випасу худоби, але я так і не знайшов якогось організованого входу. Довелося звертатися до місцевих мешканців, які провели до дерев’яної частини і відчинили імпровізований прохід (хоч і без питань теж не обійшлося, певно, не кожен день люди з фотокамерою “рвуться” на кладовище”).
У цілому місце варто відвідати хоча б один раз не лише краєзнавцям чи дослідникам минулого єврейського народу. Трапляється досить витончена робота різьби по каменю. Багатство стилістики і орнаменту, тварини, як символів, написи і т.д. Тож роботи ще непочатий край».
Найкращі фото у категорії «Синагоги»
Робота Олександра Соленцова із інтер’єром синагоги у Сатанові отримала найвищі бали журі у цій категорії. Сатанівська синагога — пам’ятка архітектури національного значення.
Журі відзначило якість роботи. Сергій Хом’як окремо зауважив, що: «Композиційно гарна фотографія, з дотриманням геометрії при такому широкому куті фотографування». Ця світлина також отримала відзнаку у спеціальній номінації «Інтер’єри» 2023 року.
На другому місці — робота із зображенням Канівської синагоги. Світлина авторства Олександра Мальона. Будівля початку XIX століття є щойновиявленою пам’яткою архітектури.
На третьому місці у цій категорії — Гусятинська синагога. Автор — користувач(ка) Петро Грушко. Журі відзначили хорошу композицію та освітлення роботи. Синагога є пам’яткою архітектури національного значення, датується кінцем XVI — XVII століттям.
Найкращі фото у категорії «Кладовища»
На першому місці у цій категорії — збережена мацева із єврейського кладовища у Острозі Рівненської області. Авторка — Станислава Ро. Це кладовище теж не охороняється державою.
Марла та Джей прокоментували, що це: «Дуже чітке зображення дуже старого та художнього надгробка, справді одного з найцікавіших знайдених каменів на цьому кладовищі (можна порівняти з іншими в категорії Вікісховища). Крім мереживних лоз в кам’яному обрамленні, досить реалістично зображені руки, що демонструє майстерність різьбяра по каменю. Фотографія чітка, добре обрамлена, з хорошим освітленням і кольором. Дуже гарний фіксація важливого об’єкта».
Друге місце посіла світлина із зображенням єврейського кладовища на Вовчій Горі. Щойновиявлена пам’ятка історії, датується XIX століттям. Вважається, що тут похований рабин Ісраель Аврагам Мазал – духовний лідер і наставник єврейської громади, керівник юдейської общини Чорного Острова. Автор фотографії — Валентин Маговкін.
Валентин поділився своєю мотивацією так: «Мені важливо зберегти і передати пам’ять, про історичні пам’ятки, які з тих чи інших причин зникають… відобразити їх у фотографії для прийдешніх поколінь. [А] єврейська спадщина в моєму історичному містечку Чорному Острові, не так давно почала відновлюватися, [тут] йдеться про старе кладовище. Воно дослівно постає з руїн, з землі».
На третьому місці у цій категорії журі відзначило роботу Дмитра Полюховича із видом на єврейське кладовище у Городці Хмельницької області. Це кладовище датується XVIII—XX століттям і теж не охороняється державою.
Найкращі фото у категорії «Інше»
Ця категорія поєднала у собі усі ті світлини, що журі високо оцінило, але на яких не зображені ні синагоги, ні кладовища.
За оцінками журі найкращим фото у цій категорії стала робота Сергія Плахотнюка із зображенням червоного єврейського будинку у Ставищі Київської області. Цей цегляний будинок зберігся із традиційної єврейської забудови. На першому поверсі був магазин, а другий — житловий. Офіційного статусу пам’ятки будівля не має, хоча цегла датується 1902 роком. Раніше тут був розміщений райвійськкомат, потім перейшов у приватну власність й поступово руйнується.
Сергій Хом’як відзначив, що це: «Цікавий об’єкт, хочеться його дослідити та заглянути всередину. Велосипед з людьми вказує на те, що життя триває». Марла та Джей доповнили, що: «Фото має хорошу композицію, добре освітлене та з доданими елементами (люди та велосипед), що створюють масштаб, не закриваючи об’єкт . Воно також важливе як позначка часу, яка фіксує стан занепаду будівлі, коли вона вже не відповідає тому життю, для якого була побудована».
Сергій Плахотнюк не вперше бере участь у конкурсі: 2014 року його робота із зображенням дерев’яного вітряка у селі Гейсиха стала найкращим фото Київської області, а 2021 року його роботи посіли друге та третє місце у спеціальній номінації «Відео». Сам Сергій свою мотивацію взяти участь у спецномінації «Єврейська спадщина» прокоментував так: «Вирішив, що на Вікіпедії мають бути артефакти і про ставищанську єврейську спадщину.
(…) 2017 року я переклав і видав книгу “Ставище у спогадах євреїв” — це оповіді, які впорядкували ставищанські євреї з усього світу про містечко Ставище Таращанського повіту на межі 19—20 століть. Боюся, мине півстоліття і про те, що євреї становили половину населення Ставища на початку 20 століття, ніхто й не згадає. По суті, перекладом книги я повернув усе це в Ставище, примножив знання про минуле свого рідного містечка.
[До речі] у сателіті Ставища селі Розкішна до наших днів збереглося єврейське кладовище, благоустрій якого у 2016 році фінансувала Комісія США зі збереження спадщини за кордоном і навіть її представник професор Річард Вайсберґ приїздив на відкриття меморіальної таблички на паркані кладовища (його предки походять зі Ставища)». Сергій також знімав відео про червоний будиночок.
Друге місце у цій категорії посіла робота Вадима Постернака із зображенням єврейського народного дому у Чернівцях. Пам’ятка архітектури місцевого значення (охоронний номер 2786-Чв).
Сергій Хом’як прокоментував цю роботу так: «Гарна пам’ятка і чудово представлена автором. З технічної точки зори, можна було б трішки витягнути з тіней гілля праворуч. Хочеться, щоб таких фотографій було більше на конкурсі». Мирослав Переймибіда зауважив, що: «Трошки забагато деталей, але ідеально скомпоновано кадр, м’яке бокове світло не засліплює надлишок світлих тонів будівлі та підкреслює рельєфність».
На третьому місці у цій категорії за оцінками журі опинилася робота із зображенням джерела Баал Шем Това у селі Требухівці Хмельницької області, передмістя містечка Меджибожа. Автор — Ігор Западенко. Цей об’єкт теж не охороняється державою.
Найактивніші учасники
Нижче перелік учасників, які завантажили світлини найбільшої кількості об’єктів спецномінації 2023 року:
- Постернак Вадим Дмитрович (фото 27 об’єктів)
- Олексієнко Жанна Михайлівна (фото 11 об’єктів)
- Мальон Олександр Романович (фото 7 об’єктів)
- Користувач(ка) Петро Грушко (фото 7 об’єктів)
- Шевчук Володимир Васильович (фото 6 об’єктів)
- Оньков Сергій Миколайович (фото 6 об’єктів)
- Левінзон Євгеній Юрійович (фото 6 об’єктів)
- Плахотнюк Сергій Олександрович (фото 6 об’єктів)
- Мачуленко Олена Іванівна (фото 6 об’єктів)
- Тітаренко Михайло Олександрович (фото 5 об’єктів)
Переможці й відзначені отримають дипломи та сувеніри від українського представництва канадської недержавної організації Ukrainian Jewish Encounter (UJE) та ГО «Вікімедіа Україна» і проєкту «Вікі любить пам’ятки».
Для довідки:
«Українсько-єврейська зустріч» (UJE, англ. Ukrainian Jewish Encounter) — це зорганізована на приватних засадах, багатонаціональна ініціатива, започаткована 2008 року як спільний проєкт, в якому беруть участь українці, що представляють єврейську й християнську традиції, а також інші учасники з України, Ізраїлю та діаспор. UJE залучає до своєї діяльності науковців, громадських лідерів, митців, представників урядів та ширшу громадськість задля зміцнення солідарності й взаєморозуміння між українцями та євреями.
Для контексту: