Інтерв’ю. Учасниця конкурсу Ksu Shmalko: «Ми самі повинні популяризувати бути туристами саме в Україні»
Нагадуємо, що українська частина конкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.
Запрошуємо познайомитися ближче з авторкою 10000-го завантаженого фото на конкурс 2024 року — Ksu Shmalko.
І, до речі, у нашому конкурсі є окрема номінація для найактивніших нових учасників та учасниць, тож запрошуємо долучитися і спробувати свої сили!
Ksu Shmalko. Фото з дозволу автора
Дякуємо, що погодилися з нами поговорити. Розкажіть, будь ласка, про себе: звідки ви? Які у вас хобі, чим займаєтеся?
Вітаю, мене звати Ксенія, я з міста Дніпро, але моє серце належить Харкову (я напівхарків’янка по мамі). Працюю в IT-компанії, офісний співробітник так би мовити.
Хобі у мене багато, я постійно придумую щось нове: спочатку це був скрапбукінг, нещодавно я закінчила генеалогічне дослідження свого роду і через сайт MyHeritage створила гарні зв’язки між усіма людьми (для мене було головним саме кінцевий естетичний вигляд картини). Зараз в мене через роботу не так багато вільного часу, тому залишилось два основні інтереси: Південна Корея — я трохи вивчила корейську і кожного року беру участь у міжнародному конкурсі Talk Talk Korea від Міністерства культури, спорту та туризму Республіки Корея (у 2020 році моє фото було серед переможців), і любов до українських садиб (усі літні відпустки ми з сестрою витрачаємо на подорожі до нового українського палацу). Але зараз, через повномасштабне російське вторгнення, хобі встали на паузу…
Таке цікаве поєднання — екзотична Південна Корея та українська садиба. А як у вашому житті взагалі з’явилася фотографія?
Фотографією займалася мама. Пам’ятаю, як у дитинстві на кухні вона робила фотолабораторію та друкувала сама світлини в усіляких розчинах. Потім у нас з сестрою були пластикові плівкові фотоапарати на батарейках, і коли ми їздили на всілякі шкільні екскурсії, то робили багато фото, просто через те, що мама нам завжди ці камери клала у поїздки.
Старий палац Потоцьких. Тульчин, Вінницька область (фото від 2021року). Авторка — Ksu Shmalko, CC-BY-SA-4.0
10000-не завантажене фото у конкурсі 2024 року
Ваша світлина стала 10000-ою завантаженою роботою на цьогорічний конкурс, і ви також завантажили перше фото у рамках спецномінації «Німецька спадщина». Розкажіть нам більше про ці місця та історію створення фото
Щодо Тульчина — це був екскурсій тур на декілька днів, в якому я побачила багато нових садиб. Ми попали якраз на реконструкцію цієї площі. Мене тоді дуже здивувало відсутність там дерев і правої скляної галереї овальної форми. Там ціла історія чому вона зникла, але зараз я згадати не можу. Також ми тоді так і не потрапили в середину, а так хотілось глянути який він.
Будинок Вільгельма. Дніпро (фото від 2020 року). Авторка — Ksu Shmalko, CC-BY-SA-4.0
Перше фото спецномінації «Німецька спадщина» у конкурсі 2024 року
А щодо будинку Вільгельма — це пам’ятка у моєму місті, Дніпрі. Пригадую, то був серпень, і я поїхала з сестрою до канцелярського магазину для вчителів. Район той так собі, може то був і перший раз як я там була, але на фоні усього «обшарпаного» навколо — він просто сяяв після реставрації і я його сфотографувала.
А є якісь ситуації, пов’язані з фотографуванням, що вам особливо запам’яталися?
Так. Пригадую, як я з сестрою були у дводенному турі на Чернігівщині у палаці Кирила Розумовського, людей було багато і всі якось просто ходили за екскурсоводом, а ми бігали по палацу у сукнях, намагаючись зробити якомога більше фото, бо часу завжди мало, і люди нас не розуміли… Якщо що, то сукні не були бальні.
Ви цього року вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки». Як ви дізналися про конкурс? Що спонукало взяти участь? Чи були у вас труднощі при завантаженні?
Так, я вперше беру участь у конкурсі. А дізналась я випадково: оскільки я полюбляю українську палацову архітектуру, то у мене назбиралось багато фотографій з поїздок і я створила свій блог в Instagram. У ньому тільки мої фото і розповіді поїздок палацами/садибами/фортецями України, він має назву Castles of Ukraine, і от серед моїх підписок є акаунт про українські музеї @museumsofukraine, і там у сторіз я побачила інформацію про конкурс, тож вирішила також долучитися, оскільки маю багато своїх фото.
А з труднощів — найважче було придумувати назви до фото, бо вже усе використано. А все інше мені далось легко.
Так, імена файлів можна тільки унікальні. А чи ви бачили фото минулорічних переможців українського етапу чи міжнародного? Чи щось сподобалося?
Так, я нещодавно передивилась фото переможців минулих літ, вони вражаючі. Видно, що це професійні фото, і є навіть фото з дронів. Мої фото у порівнянні з цими виглядають дуже аматорськими.
Ksu Shmalko. Фото з дозволу автора
Що ви любите фотографувати найбільше? Чи є якась спецномінація, яка вам найбільше до вподоби?
Найбільше мені цікаво фотографувати наші українські палаци, адже навіть у зруйнованому стані вони прекрасні… І, звісно, ще дерева. Я з сестрою у літню пору року просто купую екскурсійний тур туди, де ми ще не були. І головне, аби у програмі було побільше садиб.
А зі спецномінацій найцікавіша — «Елементи екстер’єру». Я все ж полюбляю більше зовнішню архітектуру: колони, ліпнина, мармурові леви, оздоблення вікон…
Чи є у вас побажання чи поради, які ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Більше висвітлювати туристичні місця України. Я відвідала вже десь 15 областей України і наші туристичні локації не завжди такі, якими мали би бути місця для туристів, а все тому, що ми не робимо попит на український туризм і тому влада не створює цю комфортну пропозицію. Ми самі повинні популяризувати бути туристами саме в Україні.
Так, розвивати внутрішній туризм для нас дійсно важливо. Дякуємо за розмову! Успіхів!
Ksu Shmalko. Фото з дозволу автора