Інтерв’ю. Максим Попельнюх: «Ідеальний кадр рідко виходить з першої спроби. Дайте собі час і робіть кілька спроб, щоб досягти бажаного результату»

До початку наступного «Вікі любить пам’ятки» залишається трохи більше місяця. Нагадуємо, що цьогоріч конкурс в Україні відбудеться з 1 по 31 жовтня, тож ще є можливість зараз підготувати світлини до конкурсу, перевірити свої фотоархіви, або сфотографувати чарівні інтер’єри пам’яток прямо зараз. 

Пропонуємо прочитати інтерв’ю-знайомство з переможцем українського етапу «Вікі любить пам’ятки 2023» — Максимом Попельнюхом. Саме його фото Андріївської церкви на світанку посіло 4 місце на міжнародному етапі серед 46 країн-учасниць та більше 220 тисяч фото.

Максим Попельнюх на церемонії нагородження
Фото: Ігор Єрмолаєв, CC BY-SA 4.0

Максиме, розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Чим займаєтеся, які у вас хобі? 

Мене звати Максим Попельнюх, я — підприємець! Наша компанія працює у сфері сільського господарства та харчової промисловості. Фотографія для мене — це давнє хобі, яке приносить задоволення та дозволяє відволіктися від повсякденних турбот. На жаль, через непрості часи, які зараз переживає наша країна, мені майже не вдається займатися фотографією так часто, як хотілося б.

Окрім основної діяльності, я також активно займаюся волонтерськими питаннями, допомагаючи нашим захисникам та тим, хто постраждали від війни. Маю надію, що коли настане мир, я зможу присвятити більше часу фотографії та створити ще багато цікавих робіт.

А як у вашому житті з’явилася фотографія? 

Фотографія з’явилася в моєму житті ще в шкільні роки, коли ще всі користувалися тільки плівковими фотоапаратами. Мене захоплювала вся ця магія: від самого процесу зйомки до проявлення плівки та друку фото. Усьому цьому я навчився завдяки батькові, який допоміг мені опанувати весь цей процес.

Що любите фотографувати найбільше? 

Мені цікаво фотографувати різні сюжети, але найбільше мене приваблюють пейзажі — як природні, так і міські. Хоча репортажна зйомка також має свій шарм, адже вона дозволяє знайти і зафіксувати яскраві моменти з різних заходів та подій. 

Останні кілька років я опановую і нічну фотографію. Це складний, але захопливий вид фотозйомки, де потрібно враховувати безліч факторів. Проте, якщо все враховано і підготовлено належним чином, кадр виходить вражаючим та незвичайним, і від отриманого результату сам отримуєш величезне задоволення.

Ваше фото цьогоріч посіло 4 місце на міжнародному етапі «Вікі любить пам’ятки» серед 220 тисяч завантажених фото з 46 країн світу. Якими були Ваші перші емоції, коли Ви дізналися про перемогу? Що Ви першим кроком зробили?

Фото Андріївської церкви, яке посіло 1-ше місце в українській частині конкурсу та 4-те на міжнародній арені
Фото:  Максим Попельнюх, CC BY-SA 4.0

Чесно кажучи, я не очікував такого результату, адже встиг, підготував і завантажив на конкурс лише одне фото. Коли дізнався про перемогу, був приємно і несподівано здивований, адже при такій кількості поданих робіт мої шанси я оцінював як невисокі. Перший крок, який я зробив? Навіть важко пригадати… Напевно, одразу поділився цією новиною з рідними.

Розкажіть, будь ласка, більше про це місце та історію створення світлини. 

Це фото було зроблене у Києві, і його головним обʼєктом є Андріївська церква, один із найбільш впізнаваних символів міста. Це місце особливо дороге як для мене, так і для всіх киян, адже воно має не лише архітектурну, але й духовну та культурну цінність.

Моя мета полягала не просто в тому, щоб в черговий раз зобразити цю церкву, яку фотографували вже сотні, а можливо, й тисячі разів. Дуже хотілося показати її з незвичного ракурсу, у момент, коли вона виглядає по-особливому. Я вирішив зробити знімок на світанку, коли місто лише починає прокидатися, і перші промені сонця підсвічують обриси цієї величної споруди. Для досягнення потрібного кадру знадобилося кілька спроб, і тільки на третій або четвертій спробі всесвіт подарував мені можливість зробити цей знімок, нагородивши мене чудовим світанком і туманом, що стелився по Дніпру та Києву. Це фото є для мене нагадуванням про те, як важливо мати терпіння і робити кілька спроб, щоб побачити звичні речі під новим кутом.

Які б поради ви могли дати іншим учасникам саме з точки зору фотографування? Як спіймати такий гарний кадр та ракурс? 

Перш за все, я б радив завжди бути уважним до світла та часу доби. Світло грає ключову роль у фотографії, і часто найкращі кадри можна зробити на світанку або під час заходу сонця, коли світло м’яке і тепле. У випадку з моїм фото, яскравий світанок з туманом додав неповторну атмосферу, яка підкреслила велич Андріївської церкви та красу природи навколо.

Це фото я зробив у 2021 році за допомогою сучасних технологій, а саме квадрокоптера! Ця технологія дозволяє побачити світ з іншого ракурсу, тому важливо експериментувати з висотою та кутом зйомки. Я раджу не поспішати і дати собі час на пошук найкращого ракурсу. Використовуйте та змінюйте розташування камери або дрона для створення потрібної композиції. Також, раджу не забувати про правила композиції, а можливо інколи навіть і порушувати їх для створення цікавого кадру.

Важливо враховувати погоду та час зйомки. Туман, який стелився по Дніпру в день, коли я робив це фото, додав сюрреалістичну нотку та зробив кадр унікальним. 

І остання порада, мабуть сама основна — будьте терплячі. Ідеальний кадр рідко виходить з першої спроби. Дайте собі час і робіть кілька спроб, щоб досягти бажаного результату. Ваша наполегливість буде винагороджена, як тільки всі елементи зійдуться в єдине гармонійне зображення.

Чи траплялися з вами якісь цікаві чи незвичні ситуації під час фотографування? 

Зараз так і не згадаю конкретних цікавих випадків, але було всякого — від підозри в шпигунстві до несподіваних зустрічей з дикими тваринами при зйомках на природі.

Фотографія — це завжди пригода, і під час зйомок часто трапляються ситуації, які можуть бути як неприємними, так і забавними чи навіть курйозними. Саме ці моменти роблять процес зйомки живим та непередбачуваним. Вони вчать бути гнучким і завжди готовим до будь-яких змін, які можуть статися під час роботи. І саме це додає фотографії особливого шарму, коли ти не лише фіксуєш момент, але й стаєш частиною цікавих історій.

А як Ви дізналися про сам конкурс? Що спонукало взяти участь?

Цього року я вперше вирішив взяти участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки». Про нього я дізнався випадково, натрапивши на інформацію в інтернеті. Мене зацікавила ідея показати свою роботу на міжнародному рівні, а також можливість долучитися до спільноти людей, які поділяють моє захоплення фотографією.

Фотографія для мене — це лише хобі, і багато з моїх фото просто зберігаються на цифрових носіях і не приносять ніякої користі для суспільства. Участь у конкурсі дала можливість показати всю красу нашої країни і зокрема столиці. На участь мене спонукало, напевно, бажання випробувати свої сили та подивитися, як мої роботи оцінять досвідчені фахівці міжнародного рівня. Єдине, про що шкодую, це те, що встиг завантажити лише одне фото. Проте я дуже радий, що зробив цей крок. 

На церемонії нагородження переможців у Києві, ви подарували нам чудовий календар зі своїми світлинами. Розкажіть детальніше про свою ініціативу зі створення благодійного календаря для ЗСУ. Як до вас прийшла ця ідея? Які вже є результати?

 

Календар з фото, які зробив Максим, у офісі «Вікімедіа Україна»
Фото: Ірина Бойко, CC0

Ідея створення благодійного календаря «Незламний Київ» з’явилася з бажання допомогти нашим захисникам, використовуючи своє хобі — фотографію. Я вирішив об’єднати красу Києва та підтримку ЗСУ, створивши календар з 13 світлинами найвідоміших пам’яток архітектури нашої столиці. Ці фото є частиною мого проекту «Архітектурний портрет Києва», який я завершив у 2021 році на замовлення Київської міської державної адміністрації та Українського державного інституту культурної спадщини. Ідея полягала в тому, щоб кожен, хто зробить донат від певної суми, отримав у вдячність цей календар.

На дизайн і друк календарів було витрачено більше 50 тисяч гривень мною і моїм партнером по бізнесу Вадимом Мусахановим. Завдяки цьому проекту вдалося зібрати вже понад 200 тисяч гривень на підтримку ЗСУ. Календарі розійшлися близько в 20 країн світу і навіть доїхали до таких далеких країн, як Канада та США.

Я щиро дякую всім, хто долучився до цього проекту: від тих, хто підтримав ініціативу донатом, до тих, хто допомагав у її реалізації. Ваша підтримка є надзвичайно цінною і важливою для нашої спільної справи. 

Чи плануєте ви брати участь в наступному конкурсі «Вікі любить пам’ятки»? 

Так, я планую взяти участь восени цього року. Цей конкурс дав мені чудову можливість не лише показати свої роботи, але й відчути підтримку та зацікавленість з боку спільноти фотографів. Я бачу в цьому ще одну нагоду привернути увагу до краси нашої країни та її культурної спадщини. До того ж, після цьогорічного досвіду, я хочу спробувати свої сили знову, підготувавши більше фотографій для участі.

Ми будемо раді побачити ще більше ваших фото вже з 1 жовтня. Поділіться з нами, будь ласка, як ви обираєте локацію для своїх фото?

У цьому я орієнтуюся на багато факторів. 

Кожного разу мене приваблюють різні місця: це може бути як архітектура, так і природний цікавий ландшафт. Я завжди шукаю унікальні ракурси та моменти, які можуть підкреслити красу обраного об’єкта. Крім того, важливу роль відіграють освітлення та погодні умови, адже вони можуть значно змінити атмосферу знімка.

Це дуже цікаво й напевно інколи буває нелегко. Що обов’язково має бути у вашому «рюкзачку» під час таких фотоекспедицій? 

Що стосується мого «рюкзачка», то він завжди укомплектований найнеобхіднішим. Це, звісно, камера з кількома об’єктивами для різних типів зйомки, штатив для стабільних кадрів, особливо в умовах низького освітлення, а також запасні батареї та карти пам’яті. Якщо планую зйомку з дрона, то він обов’язково входить до мого набору, а також усі відповідні аксесуари до нього. Також завжди беру з собою воду і легкий перекус, адже фотографічні «вилазки», які інколи можуть плануватися короткими, а насправді можуть виявитись тривалими і трохи виснажливими.

Чи ви бачили фото обласних переможців українського етапу? Які світлини вам особливо сподобалися чи запам’яталися? Чому? 

Так, я ознайомився з роботами обласних переможців українського етапу. 

Серед них мене особливо вразило фото Катерининської церкви в Чернігові, яке зробив Андрій Казун і яке стало найкращим фото Чернігівської області.

Катерининська церква та Чумацький шлях під час блекауту
Фото:  Андрій Казун, CC BY-SA 4.0

Я знаю, як важко зняти архітектуру в місті із зірками та Чумацьким Шляхом, і підозрюю, що автору це вдалося під час багаторазових і тривалих відключень світла. Це вимагає великого терпіння і майстерності.

Також мені сподобалося фото з дрона замку Конецпольських у Підгірцях, зроблене Романом Бекасом. Це зображення чудово передає велич і красу замку з незвичного ракурсу, який доступний тільки за допомогою дрону.

Підгорецький замок з повітря
Фото: Роман Бекас, CC BY-SA 4.0

І, звісно, запам’яталося цікаве і незвичне фото скелі з гротом та водоспадом у Маліївцях, яке створив Олександр Соленцов. Це зображення привертає увагу своєю унікальністю і майстерним підходом до вибору композиції.

Скала з гротом та водоспадом у селі Малїівці
Фото: Олександр Соленцов, CC BY-SA 4.0

Кожна з цих світлин та й багатьох інших у національному конкурсі має свою особливу атмосферу і демонструє вміння авторів бачити й передавати красу нашої країни. Це справді надихає і залишає незабутні враження.

Яке фото інших переможців міжнародного етапу вам сподобалося найбільше, чому? 

Серед інших переможців міжнародного етапу мені особливо сподобалося фото хвилерізу у форті Рікасолі у Калкарі, Мальта, зроблене фотографом Bonavia92. Це фото вражає своєю динамікою та силою природи, яку автор зміг передати. Бурхливі хвилі, що розбиваються об хвильоріз під час шторму, створюють драматичну і водночас захоплюючу атмосферу.

Хвилеріз під час шторму у форті Рікасолі. Калкар, Мальта. Фото посіло 11-е місце на міжнародному етапі «Вікі любить пам’ятки 2023»
Фото: користувач Bonavia92, CC BY-SA 4.0 

Таке поєднання природної стихії та історичної архітектурної спадщини робить це зображення особливо вражаючим. І знову ж таки це потребувало терпіння і наполегливості від автора, щоб зробити такий кадр.

Які побажання чи поради ви могли б дати нашим учасникам та організаторам конкурсу? 

Учасникам конкурсу я б порадив завжди шукати унікальні ракурси та моменти, які можуть відобразити суть обраної локації або об’єкта. Важливо експериментувати з освітленням, композицією та технічними прийомами, щоб створити дійсно неповторні кадри. І головне — не боятися спробувати щось нове і виходити за рамки звичних підходів.

Організаторам конкурсу я хочу подякувати за чудову платформу, яка об’єднує фотографів з усього світу і допомагає розкривати красу культурної спадщини різних країн. 

Дякуємо за розмову! Успіхів у вашій волонтерській діяльності і ми з нетерпінням чекаємо гарних фото цього року!