Новини / NewsРезультати

Сотня найкращих фото

Купол
Купол каплиці Боїмів (Львів) зсередини, © Анастасія Сак, CC-BY-SA 4.0

Конкурсне журі визначило сотню найкращих фотографій. На першому етапі усі фотографії були поділені між членами журі таким чином, щоб одне фото переглядали 2 або 3 члени журі. Кожен член журі міг обрати до 50 фотографій. Загалом до наступного етапу було відібрано 745 фото. Далі з усіх цих фото кожен член журі міг відібрати не більше 10. Таким чином до третього етапу потрапили 103 світлини. Далі ці фото оцінюються за 10-бальною шкалою, з них обрано 20 найкращих, серед яких журі обирає найкращі десять.

100 найкращих фотографій ви можете переглянути тут.

Дерев'яний вітряк у Гейсисі (Київська область), © Se Plakho, CC-BY-SA 4.0
Дерев’яний вітряк у Гейсисі (Київська область), © Se Plakho, CC-BY-SA 4.0

Різні регіони виявилися представленими нерівномірно, так з Києва до сотні потрапило 19 світлин, з Чернівецької області — 12, з Одеської — 11, зі Львівської — 10, тоді як 7 областей взагалі не представлені — Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська і Полтавська.

Найкраща десятка буде оголошена на церемонії нагородження. Переможців і призерів ми повідомимо заздалегідь електронною поштою. Тож, якщо у вас ще не активована електронна пошта у Вікісховищі з можливістю отримувати листи від користувачів, активуйте її.

Замок Паланок у Мукачевому, © Revtiy, CC-BY-SA 4.0
Замок Паланок у Мукачевому, © Revtiy, CC-BY-SA 4.0

Фотографії, наведені в цій публікації, є суб’єктивним вибором автора і можуть не збігатися з вибором журі.

24 коментарі до “Сотня найкращих фото

  • >плювалися
    ? Я б попросив добирати вислови.
    Я, і ще кілька ОДИНОЧНИХ дописувачів чату доволі обґрунтовано ЛИШЕ РОЗГЛЯНУЛИ технічні вади цієї фотографії. Ніхто нікуди не плював 🙁 (плюватися буде оргком, коли її роздрукує на виставковий розмір:)))
    І оце клєймо “фотографи” також дуже відносний і сумнівний характерник. Сьогодні “фотографом” фактично можна назвати кожного другого, третього. Та й що таке фотографія в чистому осаді – лише один з трьох способів сприйняття та обробки інформації із зовнішнього світу ( візуальний-вербальний-тактильний). Щоби вона заслужила на шось більше -треба докласти зусиль, не відноситись до її вищих проявів так формально!
    З повагою.

    Відповісти
  • Після непростих обговорень журі – номінантів в попередніх етапах голосувань, останній раунд дуууже показовий, я його назвав “молчание ягнят”(с) 🙂 Якщо “оргком” не зрозуміє, чому активісти “чату” враз без зговору замовкли -то у конкурсу сумнівне майбутнє.
    Хтось вище писав “спитаєте в журі на церемонії про їх вибір” -я б рекомендував питати в тієї мовчазної 2\3 журі, яка (якщо хто не помітив) , не є фоточастиною журі, і жодною буквою не захистила цей сумнівний вибір(з точки зору самих же організаторів конкурсі і їх же трьох отих правил щодо вибору).
    Я ж свою “десятку” та номінантів по регіонам -скріншотив).
    Свій аналіз цього конкурсу я напишу як все закінчиться, бо я хочу щоб цей конкурс був, розвивався, і розвивав.
    posterrr-у окремий уклін за незламність поглядів незалежно від статусу опонента. Українцям так невластивий нонконформізм мислення і поведінки, що якби не такі люди, то ми б варилися у власному соку без ознак на зміни, розвиток.

    Відповісти
    • Та не 2/3, а третина лише. Проте і у фотографів погляди різні. Он ви на тернопільську церкву плювалися, тоді як Постер її відзначив вище у своїй «десятці»

      Відповісти
      • Пане Анатолію, перепрошую, але Ви не уважно мене читаєте. В своїй репліці я зазначив, що доводиться наповнити власний “топ-10” хоч чимось. Запропонована сотня фотографій не дає свободи вибору. Левова більшість достойних фотографій залишилась за бортом конкурсу.

        Для прикладу, пропоную вам зіграти у гру:
        Ось тут (https://commons.wikimedia.org/wiki/User:Posterrr) знаходиться добірка фотографій пам’яток з Черкаської області. Чи зможе людина, не ознайомлена із топ-100 відгадати, яка фотографія стане переможцем в Черкаській області? В якості додаткового завдання – визначити фотографію, яка залишилась в нульовому раунді, тобто не потрапила навіть до кращих вісімнадцяти тисяч фотографій. 🙂

        Відповісти
    • На жаль, у нас справді не вийшло організувати повноцінне обговорення кожного фото – з одного боку через велику кількість фото і жорсткий дедлайн (за місяць з 48 тисяч треба було обрати десятку найкращих), з іншого – через те, що важко було зібрати всіх членів журі в один час для обговорення.

      Щодо цієї сотні, то в “хвості” сотні справді можуть бути не дуже якісні фото, які отримали гарну оцінку лише від одного члена журі. З цієї точки зору сотня не дуже репрезентативна, і, ймовірно, 101-е фото краще за 100-е. Але якби журі на останньому етапі вибирало не зі 100, а з 200 фото, це було б ще довше…

      Ідеального способу, на жаль, не існує, але якщо у вас є ідеї, як зробити оцінювання кращим – буду радий побачити ваш аналіз.

      Відповісти
      • Справді, кілька ідей щодо конкурсу у мене є, тож залюбки з поділюся своїми здогадками із Вами.

        Для того, щоб внеможливити вплив одного із членів журі на загальний результат, пропоную застосувати перевірену на багатьох змаганнях схему підрахунків голосів, коли із загальної кількості балів для одного з конкурсантів вираховуються найвища та найнижча оцінки.

        Стосовно часового цейтноту сортування фотографій:

        По перше: пропоную не чекаючи закінчення конкурсу вилучати світлини із зображенням позуючих фотографу дівчаток десь в районі пам’ятки (причому саме вилучати, а не переміщати до нульового раунду). Таким чином, ще до початку офіційного підведення підсумків можна було б позбутися десь зо півтисячі фотографій однієї лише Юлі Зірки 🙂

        По-друге: Не чекаючи завершення конкурсу можна відправляти до нульового раунду зображення меморіальних дощечок, могильних плит та типових обелісків. До того ж, можна заздалегідь скласти список таких об’єктів і запустити спеціального бота, для сортування світлин.
        За моїми спостереженнями, таким чином можна зменшити кількість конкурсних фотографій мало не вдвоє.

        І по-третє: час уже переглянути підхід до визначення переможців в кількісній номінації. Потрібно якось обмежити кількість фотографій із одного міста. Оскільки набагато вигідніше зробити триста конкурсних фото на одній лише військовій ділянці Байкового кладовища, аніж назбирати ті самі триста знімків десь по глухим карпатським селам.
        Наприклад, для заліку в кількісній номінації: ввести обмеження кількості знімків з одного міста на рівні 50% від загальної кількості залікових фото.
        Наприклад: я надсилаю на конкурс 1000 фото, 900 з яких зроблено в Киеєві, а решта 100 – в інших куточках України. Тож в підсумку мені повинні зарахувати лише 200 фотографій (100 – з усієї країни, та 100 – з Києва).

        Відповісти
        • Дякую за відгук. Приємно, що є люди, які серйозно думають над речами, які (іноді) нам видаються, цікавлять тільки нас 😉

          1-2) Щиро таке планували (своєрідне мале журі). Але на все не вистачило нас. Трохи забагато роботи, і трохи замало відповідальних волонтерів. Єдиної бази пам’яток у нашій державі нема, відповідно і списки, і запити, і вся комунікація була на нас же;

          3) Про це мова йде іще із літа 2013 року 😉 Таку ідею вперше почула від користувача aeou, але її реалізація передбачає трохи кращого розуміння «насиченості» пам’ятками конкретних регіонів (а у нас списки достатньо неповні, щоб це не могло бути правдиво). Була ідея рахувати з коефіцієнтом, щоб фото пам’яток із Києва дійсно отримувало менше, аніж фото пам’ятки із регіону (однак, навіть на території Києва можна знайти пам’ятку, яку важко сфотографувати (наприклад, закрита територія)). Але це дійсно складно зробити без попередньої ґрунтовної роботи. Ще була ідея давати більше балів за пам’ятку, яку раніше не фотографували. Але чи це має стосуватися тільки не-фотографували-у-рамках-ВЛП? Взагалі? Якщо взагалі – як це визначити? Завантажені у рамках конкурсу мають ID, завантажені просто – не обов’язково…

          Дякую дуже

          Відповісти
        • Підтримую написане antanan’ою і теж дякую вам за пропозицію.

          Насправді навіть в рамках одного міста є нетривіальні речі – наприклад, Кривий Ріг має 80 кілометрів у довжину, і часом простіше заїхати в приміське село, ніж на віддалену околицю. Так само навколо Києва є близько сотні дотів КиУРу, які в багатьох місцях лежать по різні боки міської межі. Тож поки в містах є несфотографовані пам’ятки – варто також заохочувати людей, які їх фотографують. Адже як би то не було просто, військову дільницю Байкового кладовища раніше ніхто так і не сфотографував…

          Відповісти
          • Стосовно Кривого Рогу – то навіть відзнявши усі 120 пам’яток міста, в людини не буде шансу перемогти в кількісній номінації по всій Україні.
            Та ж сама ситуація із ДОТами КіУРу.

            Стосовно Байкового кладовища – то лише на його військовій ділянці в два рази більше пам’яток, аніж у всьому Кривому Розі!
            А не фотографували її (вірніше – не надсилали на конкурс) через те, що там неможливо ідентифікувати об’єкти. Хтось пояснить, як можна розрізнити “Могилу братську, 6 осіб” №80-361-0036 від аналогічних за назвами “Могил братських, 6 осіб” №80-361-0037, 80-361-0038 іще понад сотню безіменних могил із іншими номерами?

  • Добра сотня, багато “атмосферних” фото. В повному розмірі я подивився лише з десяток знімків, що справді дуже сподобались, інші дивився у попередньому перегляді списком, і по цьому списку міг би підібрати точно менше десятка знімків помітно невисокої якості. Епітет “ганебна” їй не личить. Пам’ятаю конкурси, де на виставку потрапляли значно, значно гірші підбірки фото. Судити мистецтво дуже важко, кожен має власну точку зору, виходячи з унікального досвіду, отриманого на життєвому шляху… Тому, якщо підходити до результатів фотоконкурсу (чи взагалі до результатів будь-якого оцінювання різнопланових вибірок творів мистецтва) з позицій ідеалізму, то це буде перманентне розчарування.

    Відповісти
  • М’яко кажучи, ганебна сотня. Лише півтора десятка якісних фото із наведених ста…

    Таке враження, що світлини обирались методом сліпого жеребкування.
    Багато фотографій не в фокусі…
    На багатьох знімках саму пам’ятку потрібно постаратись відшукати серед інших споруд, або ж навпаки – сфотографована “деталь” не дає ні найменшого уявлення про архітектурне обличчя пам’ятки …
    Принаймні, на двох світлинах зображено зовсім не ту пам’ятку, яка значиться в ID-ідентифікаторі!…
    Не кажучи вже про шумність фотографій, ореоли навколо контрастних об’єктів, надмірну насиченість та інші технічні аспекти…

    Плюс багато однакових об’єктів сфотографованих практично в одному й тому ж ракурсі. Таке враження, що суддям роздали “рознарядку” фотографії яких об’єктів повинні бути в фіналі…

    Стрімкий регрес в порівнянні із минулим роком (і це при тому, що й до минулорічної топ-80 було бато запитань)…

    Відповісти
    • Оскільки в нас конкурс фотографій пам’яток, то, окрім фотографів, в журі ще є історики та краєзнавці, а вони обирають за якимись своїми критеріями. Наприклад, ставили великі бали фото Червоноградського замку, тоді як фотографи його оцінювали дуже низько. Можливо наступного року інакше будемо підбирати журі. Пропозиції вітаються. Можемо наступного року вас в журі покликати. Покажете, як треба «судити» 😉

      А на яких саме фото неправильні ID?

      P.S. А назвіть вашу найкращу десятку серед цих фото. Цікаво, скільки буде збігів з вибором журі 😉

      P.P.S. На церемонію нагородження ми запрошуємо також і членів журі. Ви там зможете в них спитати, чому вони обрали саме такі фото до фіналу.

      Відповісти
      • Шановний пане Анатолію, дякую за відповідь.

        Справді, в наведеній сотні помітно конфлікт між фотохудожниками та істориками. А от приклади гармонійного симбіозу одних з іншими, на жаль, поодинокі. В результаті маємо або світлини визначних архітектурних пам’яток із проблемною якістю, або ж кадр із художньо-довершеним вранішнім або вечірнім небом на якому не залишилось місця для самої пам’ятки.

        Стосовно фотографій із неправильним ID: то невже історики та краєзнавці із складу журі не можуть віднайти серед фінальної сотні знімків кадри з неправильними визначниками? 🙂

        Добре, допоможу їм:

        – фото https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Csetfalva5FotoThalerTamas.JPG
        не має жодного відношення до костелу Серця Ісуса з села Бене (21-204-0001), як зазначено в ID пам’ятки. Насправді на світлині зображено розписи на кесонній стелі Реформаторського храму в селі Четфалва, Берегівського району Закарпатської області (21-204-0005), про що чесно сповіщено у назві файлу.

        – на фото “Келії Михайлівського монастиря” http://goo.gl/AFjg1o зображено зовсім не келії, а дзвіницю, більша частина якої немає статусу пам’ятки. Охороні, згідно вашого переліку, підлягає лише “Огорожа та стіна першого ярусу дзвіниці” (80-391-1294)

        – а чи хтось зможе відшукати на фото http://goo.gl/lS22v2 Чернігівський Дитинець (74-101-0007)? Як на мене, на фото зображено одну із гармат з бастіонів Чернігівської фортеці (74-101-0100)

        Ви пропонуєте показати як треба судити? – Дуже просто: потрібно лишень, щоб члени журі при оцінюванні робіт керувались вимогами до конкурсних фотографій:
        1) Technical quality (sharpness, use of light, perspective etc.)
        2) Originality
        3) Usefulness of the image for Wikipedia

        Або не вводити учасників конкурсу в оману порадами для фотографів (http://bit.ly/1reUy66“)

        От і все 🙂

        Відповісти
        • Щодо Четфалви — там автор, як я розумію, угорець, міг українську не знати, тож помилився. Щодо Чернігова — пам’ятка там точно є (гармата). Але гармата ж на валах дитинця? А як, по-вашому, мало виглядати фото дитинця? Щодо Михайлівського собору дійсно питання дуже спірне, є там пам’ятка чи ні. Сам собор пам’яткою не є, тут же таки частково є пам’ятка, хоч і добудована (перший ярус дзвіниці — коли брали на облік, то дзвіниці всієї ще ж не було).

          Кожне фото фізично перевірити неможливо. Там, де очевидно, що пам’ятки нема, ми дискваліфіковували. Де пам’ятка є частково — лишали. Якби фото отримало високий результат, тоді б досліджували детальніше.

          Відповісти
          • Пане Анатолію, угорець Thaler Tamas справді може не знати української мови, але ж для того й існують організатори та члени журі, щоб виправляти помилки конкурсантів хоча б серед кращої сотні фото. Тим паче,коли цю сотню виставляють на загальний огляд.

            Так, всі фото перевірити неможливо, але ж одну сотню фотографій (до того ж кращу сотню!) дослідити цілком реально. Приміром я, навіть при побіжному перегляді, одразу ж зміг виявити три неточності (і це при тому, що я не киянин, і ніколи не був ані в Чернігові, ані в Берегівському районі). Тож чому така робота виявилась непосильною для оргкомітету?

            Стосовно Чернігова – то гармата не має ані найменшого відношення до літописного дитинця, хоча б тому, що походить із зовсім іншої епохи.
            І як по фотографії можна визначити, що гармата знаходиться саме на валу? Хтось бачить на фото вал? – Я, приміром, бачу лише сучасну тротуарну плитку із сучасною огорожею.
            Це все-одно, що надіслати на конкурс портретів зображення ґудзика, а потім пояснювати, що ґудзик знаходиться на комірці, а комірець – навколо шиї, а на шиї – голова, а на голові – обличчя, із якого мав робитися портрет 🙂

            Ви питаєте, як по-моєму мало виглядати фото дитинця? – Так, щоб на цьому фото було видно сам дитинець: із протилежного берегу, з висотної споруди, з квадрокоптера, літака, тощо. Наприклад так: http://goo.gl/jyHWbQ або так http://goo.gl/3K7c0k

            Стосовно Михайлівського Золотоверхого: то наведене фото, судячи із назви та ID, повинне зображати келії, а не дзвіницю!

            Ви ж розумієте, що своїм ставленням “байдуже який там ID зазначено, головне – щоб на фото була хоч якась пам’ятка” створюєте небезпечний прецедент, та самі ж накликаєте на себе купу непотрібної роботи на наступні роки проведення конкурсу?
            Наприклад, відтепер я із спокійною совістю не буду витрачати свій час на пошук потрібного номеру пам’ятки в списку. Просто завантажу кількасот фотографій під першим ліпшим ID-визначником, – а там нехай журі з організаторами розбираються, що це за знімок, і звідки 🙂

          • У нас дуже багато фото, не можна все відстежити. По-вашому я маю знати як кожне село називається угорською і знати як яка церква виглядає з середини? Я думав, що Csetfalva — це назва того села угорською, тому і не перевіряв далі. Між другим і третім раундами у нас була ніч, щоб перевірити відібрані фото на наявність непам’яток чи інших порушень. Там і так зі 111 ми 7 відкинули, потім ще одну. Був костел/кірха з Миколаївщини, про яку джерела писали, що вона пам’ятка, ми кілька днів обривали телефони і в ОДА, і в сільраді, і в інспекції з охорони пам’яток, поки вони не сказали, що це таки не пам’ятка. Тому якщо на фото є пам’ятка, але ID вказаний не зовсім точно, то ми її лишали, щоб виправимо потім. Є ще одне спірне фото — http://goo.gl/Y0lsxF . У списках сказано, що пам’яткою є «Будинок заводу „Серп і молот“», проте який саме з тих будинків на фото є цим будинком, знайти не вдалося і автор фото не зміг дати відповідь. Проте тут пощастило, фото посіло невисоке місце. Якщо ви думаєте, що це так легко організовувати цей конкурс і проводити його, долучайтеся до оргкомітету… Побачите, який це адський труд… Я останні кілька місяців раніше 4ї ранку спати не лягав…

          • Пане Анатолію. Я Вам щиро співчуваю щодо відсутнього часу на відпочинок, і глибоко вдячний за проведену Вами роботу. Але, чесно кажучи, Ви самі на себе накликали багато зайвої праці.

            Наприклад, наведену Вами фотографію Будинку заводу “Серп і Молот” слід було лишати в нульовому раунді, оскільки на знімку немає жодного будинку – лише заводські цехи різного ступеню руйнування.

      • Шановна пані antanana! Дуже добре, що саме Ви відгукнулись на мій коментар.
        Адже саме від Вас в дописі “Вимоги до фотографій” я довідався про критерії оцінювання конкурсних робіт. Цитую:

        “Вимоги, насправді, досить прості. Найважливішими критеріями для оцінювання мають бути:

        1) Technical quality (sharpness, use of light, perspective etc.) / технічна якість (різкість, світло, перспектива тощо) — тобто якість самого фото
        2) Originality — оригінальність
        3) Usefulness of the image for Wikipedia — придатність зображення для використання у статті Вікіпедії

        Поради для фотографів тут: http://bit.ly/1reUy66“.

        Так от, навіть при побіжному перегляді кращої сотні фотографій видно, що більша частина наведених знімків не відповідають цим простим умовам та суперечать порадам для фотографів.

        Тож задля визначення кращої десятки фотографій, муки вибору полягають не в тому, щоб відібрати “краще із кращих”, а в тому, щоб наповнити топ-10 аби хоч чимось.

        Отож, без вказання призових місць:
        http://goo.gl/P12w7l
        http://goo.gl/4GpCSB
        http://goo.gl/JeKufF
        http://goo.gl/zuibHj
        http://goo.gl/mdPCTl
        http://goo.gl/REs1yr
        http://goo.gl/qb6zA8
        http://goo.gl/fglKtL
        http://goo.gl/cctaAH
        http://goo.gl/3XYCy4

        Відповісти
        • Я писала пост, щоб на нього звернули увагу 😉 І не казали, що про це не повідомлялося. Але (тим не менше) журі оцінює дуже самостійно.

          Особисто я перепитувала їхню позицію щодо тих чи інших фото тільки в особливих (на мою скромну думку) випадках. Вважаючи, що маю право поцікавитися (я не є членом оргкомітету, а виконавчим директором), адже деякі із цих фото мали б бути роздруковані та поширені через офіційні канали… І є принаймні одне фото, думка про поширення якого мене просто лякає -___-

          П. С. До речі, кожна країна організовує відбір по-своєму. У декого саме оргком є журі.

          Відповісти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *