Визначено переможців конкурсу
27 жовтня 2013 року відбулося фінальне засідання журі конкурсу «Вікі любить пам’ятки-2013». На цьому засіданні було визначено переможців та фіналістів конкурсу. До півфіналу пройшло 27 фотографій, з яких було відібрано 16 кращих: 10 кращих фотографій, а також 6 додаткових (планувалося відібрати 5, однак при рейтинговому голосуванні відразу кілька фотографій набрали однакову кількість голосів журі). Оскільки серед топ-10 було декілька фотографій низької роздільності і/або з водяними знаками, то ми попросили авторів завантажити фотографії більшої роздільності і без водяних знаків. Якби хтось із авторів цього не зробив, то його фото в топ-10 замінило б одне з додаткових фото. Наразі всі автори з кращої десятки надали фото у великій роздільності, отже ми публікуємо список переможців. Фотографії з кращої десятки публікуються в довільному порядку. Місця, які посіли фото, будуть оголошені на церемонії нагородження. Конкурсанти, що посіли місця з 11 по 16, також отримають відзнаки і дипломи.
Краща десятка
Автор — Катерина Байдужа,
CC-BY-SA-3.0
_DSC_1062.JPG)
Додаткові фото (місця 11–16)
 |
 |
 |
| 11. Церква св. Василя в Черчі Івано-Франківської області. Автор — Сергій Криниця, CC-BY-SA-3.0 | 12. Преображенська церква в Гусинцях (Київська область). Автор — Оксана Макаренко, CC-BY-SA-3.0 | 13. Бельведер Воронцовського палацу (Одеса). Автор — Педро Пачеко, CC-BY-SA-3.0 |
 |
 |
 |
| 14. Дзвіниця Вознесенського собору (Переяслав-Хмельницький). Автор — Антон Петрусь, CC-BY-SA-3.0 | 15. Садиба Ґалаґанів у Сокиринцях (Чернігівська область). Автор — Юрій Клименко, CC-BY-SA-3.0 | 16. Будинок Кірхи (Одеса). Автор — Олександр Левицький та Дмитро Шаматажі, CC-BY-SA-3.0 |
мені здається, що хтось плутає фотоконкурс з лотереєю. А чому в складі журі саме 16 членів, чи бува не тому, щоб запобігти можливим зловживанням з боку окремих осіб? Чи Олександр там такий впливовий, що міг вплинути на думку 15 членів журі?
Оргкомитет грубо нарушил собственный регламент:
8.3. Рішення Журі не підлягає оскарженню.
цитата члена оргкомитета: “моя первинна думка і рішення, яке я прийняла як свою позицію перед голосуванням. так, хотілося, щоб таке гарне фото
представляло Україну
…вони теж у оргкомітеті. і теж брали участь у голосуванні чи відправляти
Вашу роботу далі. себто вони теж вирішували її долю”
Вопросы к председателю оргкомитета конкурса:
1. На каком основании оргкомитет принимает решения об отправке
работ, ОТОБРАННЫХ жюри и решает их судьбу ?
2. Почему технический персонал ВМЕШАЛСЯ в работу жюри и поставил
под сомнение честность принятых им решений?
3. Почему была применена политика двойных стандартов: при наличии
многократной ВЕРОЯТНОСТИ возникновения конфликта интересов
между многими участниками конкурса и членами жюри был наказан только один участник конкурса за такую вероятность?
4. Почему за ошибки оргкомитета, признанные им же, ПОСТРАДАЛ участник конкурса, ставший “без вины виноватым”?
Однако скорее всего, все эти вопросы останутся риторическими, поскольку крыть нечем.
зустрічне питання. Як стороннього спостерігача.
А чому ж Ви, якщо вже взяли участь у конкурсі, завантажили фото, вже постфактум не попросили Олександра вийти зі складу журі? Ніхто (ну принаймні я, за інших ручатися не можу) не вважає, що Олександр Вам підсуджував. Але правила є правила. Їх порушення повинне мати наслідком дискваліфікацію робіт. Вибачте, але ІМХО у ситуації що склалася винні саме Ви.
По-перше, правила повинні були чіткі – оргкомітет визнав, що вони такими не є. Уточнюю: Олександр не є членом нашої родини, а ми – його. А коли вже мова йде про родичів – то треба вказати ступінь рідства, яка не дозволяє брати участь у конкурсі. Нема правил – нема й порушень.
По-друге, правила повіиині бути однакові для всіх. Бо для родичів, що живуть на далекій відстані – є конфлікт інтересів, а для друзів, що є членами клубу в одному місті – нема.
По-третє – коли нечіткі, та не доведені до відома членів журі правила “міг порушити” член журі – чому винним та покараним є саме конкурсант?
І наостанок. Якщо громадськість теж вважає, що правила порушено – вилучайте роботу та й годі, а не принижуйте авторів ласкою – тим, що їх робота надіслана захищати честь країни. Для нас це завелика честь, якою, на думку оргкомітету ми і повинні були задовільнитися. А так виходить: роботою вашою ми скористаємось, а вам скрутимо дулю, бо ваш родич міг вам підсудити, хоч ми й бачили, що не підсудив.
Пане Сергію, то може ви спробуєте дати відповідь на незручні питання до голови оргомітету, замість відповідати питанням на питання? Бо це виглядає якось по-єврейськи.
Навіщо Олександру було виходити зі складу журі, коли він до останнього моменту не знав про нашу участь у конкурсі – ми не попередили його свідомо, щоб він не почував себе чимось зобов’язаним нам. А крім того, рік тому разповів нам про цей конкурс і запропонував взяти в ньому участь, бо й сам не знав про такі правила. Та й всі мають змогу побачити – чи потребують наші роботи “підсужування”. Одне знаю точно – біс мене поплутав підбурити свого чоловіка на участь в цьому балагані, який не має жодного стосунку до мистецтва фотографіїї… на превеликий жаль!
“то може ви спробуєте дати відповідь на незручні питання до голови оргомітету”
я не член оргкомітету, і не можу щось за них відповідати. Я лише розказую Вам, як то виглядає зі сторони.
“ми не попередили його свідомо” Тим паче. Відверто, я думав, що Ви просто не прочитали склад журі, і тому сталося непорозуміння.
“бо й сам не знав про такі правила” Незнання регламенту не звільняє від відповідальності за його порушення. Не думаю, що маю пояснювати тут елементарні юридичні речі (я не юрист, раптом запитаєте).
“рік тому разповів нам про цей конкурс і запропонував взяти в ньому участь” Тим паче, якщо то планувалося заздалегідь, якщо правила вам були не зовсім зрозумілі, невже не можна було просто перепитати у організаторів? Тут постійно учасники задавали елементарні питання, періодично одні і ті самі, лінуючись погортати коментарі. І організатори постійно щось їм роз’яснювали, не лінуючись по сто разів пояснювати одне і те ж. Невже б не відповіли і вам?
“Одне знаю точно – біс мене поплутав підбурити свого чоловіка на участь в цьому балагані, який не має жодного стосунку до мистецтва фотографіїї…”
кладучи руку на серце, ви, як профі, певно брали участь не в одному фотоконкурсі високого рівня. Чи можете ви уявити ситуацію, коли в порушення регламенту на таких конкурсах проходять чиїсь роботи?
Шановні, може досить сваритися. Скажіть краще, Україна на другому місці, чи – ні? А то кількість фото зменшується. Чи у Німеччини теж зменшилась?
Україна на третьому. на жаль, у нашій державі нема “свободи панорами”: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B8
а отже навіть ті пам’ятки, які розташовані у публічних місцях (будинки, скульптури у парку тощо) – захищаються авторськими правами… тож навіть якщо фотограф публікує свою роботу під вільною ліцензією, потрібно дозвіл автора (скульптора, архітектора) 🙁
А щоб згоду не брати, потрібно щоб пройшло 70 років з дня смерті автора?
ага…
Сповіщення: Вікімедіа Україна
ви мабуть не побачили пост вгорі. повторюю:
Ось, маємо список членів одного фотоклубу. Складно припустити, що ці люди не знайомі, ба навіть не друзі, тим більш, коли один одного фотографує. Так от, один з них – член журі конкурсу “ВЛП-2013″, а другий – фіналіст цього ж конкурсу. Ви не бачите тут конфлікту інтересів? Чи це звичайна політика подвійних стандартів свій-чужий?
https://ru.wikipedia.org/wiki/Объектив_(фотоклуб,_Донецк)
вони ж навіть в одному місті живуть, а ми – на відстані 800 км, і бачимось навіть не кожен рік.
Один з наших переможців за кількістю Бондаренко Андрій Євгенович знайомий з одним з членів журі — Романом Маленковим (він розміщує на його сайті свої фото). Але чомусь жодна з фотографій Бондаренка навіть до півфіналу не потрапила… Однак за вашою теорією виходить, що друзі друзям мають підсуджувати. Чому Бутко підсудив Балховітіну (за вашим твердженням), а Маленков Бондаренкові — ні?
А чому ви вірішили, що Олександр підсудив батькові, який на голову вищий від сина (в професійному сенсі, за зростом – навпаки). Я вважаю, що ніхто ні кому не підсуджував. І ви мали в цьому переконатися. Це ваше твердження, що нам підсудили. Мабуть, ви судите по собі, бо самі можливо б підсудили – не знаю. Але і досі неможу зрозуміти – за що покарано саме нас, коли стільки людей мали дружні стосунки і мали змогу підсуджувати? Чому ми виявилися крайніми, бо не стали брехати?
Але чомусь покарано саме нас! Через помилки організаторів.
скажите пожалуйста, а если член жюри – друг или хороший знакомый участника конкурса, то в таком случае конфликт интересов не может возникнуть? Неужели член жюри не может “подсудить” своему приятелю? И в таком случае участника-финалиста не лишают приза, как нас, и его работа ничьё место несправедливо не занимает, как наша? Т.е. на дружеские связи “конфликт интересов” не распространяется, а только на родственные? Так сказать, правила есть, но не для всех, а выборочно? Обыкновенные двойные стандарты. Могу привести пример. Или не надо?
а із дружніми “конфліктами інтересів” складніша ситуація. законом навіть не регулюється, тоді як визначення “пов’язаних осіб” є: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.9136.0
і з родинними зв’язками фізичних осіб простіше: Членами сім’ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи
Ну так-так, зрозуміло, син батькові може підсужувати, а друг другу – ні в якому разі, бо законом не передбачено.
ні, мова не про те. дружні стосунки не фіксуються ніякими документами. і закон не може цим оперувати. деякі користувачі беруть участь у вікімедійних фотоконкурсах уже не перший раз. частина членів журі їх знає чи з попередніх разів, чи просто тому, що знають фотографів. але з цим нічого не поробиш. хіба наступного разу формувати журі винятково із іноземців, які взагалі не стикалися із діяльністю ВМУА 😉
так вот и я о том же – пани Наталя разбирается в фотографии как мы в бальных танцах, а рассказывает нам про свою “особисту позицію” – про которую мы у неё и не спрашивали. Мы у неё вообще ничего не спрашивали поначалу – она сама ввязалась в переписку, а теперь говорит о какой-то личной переписке. Распределение мест – дело жюри. Да, в Украине православная конфессия в большинстве – тут никто и не спорит. Однако нас обвинили в том, что мы заняли чужое место: “адже хтось інший із 16 фіналістів (11-16) втрачав шанс “побувати” у фіналі найбільшого у світі фотоконкурсу”. И мы в этом виноваты? Тем, что участвовали в конкурсе? Значит, выходит, что мы должны были свою работу засунуть сами знаете куда и никому не показывать, чтоб про вас ничего плохого не подумали? Из нас тут вообще монстров сделали и рвачей, использующих родственные связи для личного обогащения.
Шановні Євгене та Ольго, ніхто не звинувачував вас у бажанні особистого збагачення чи чомусь подібному, в жодному разі. На жаль, ми не змогли вчасно помітити можливу конфліктну ситуацію та владнати її – це наша провина як організаторів, і ми перепрошуємо через це.
Безумовно, ви не винні в тому, що ви подали на конкурс гарне фото. Ваше фото заслужено представляє Україну на міжнародному конкурсі, і це не підлягає оскарженню: воно вже передане міжнародному журі.
у бальних танцях теж не розбираюся 😉
ніколи не казала, що оцінювала Вашу фотографію. моя особиста позиція стосувалася ситуації, що склалася. якщо закопуватися далі, то конфлікт інтересів був у цілого оргкомітету – хотіли відправить гарне фото на міжнародний етап 😉 і відправили
Так ведь никто не сомневается в вашем профессионализме. Вы сделали отличное фото, которое профессиональное жюри признало одним из лучших, оно практически победило, но жюри посчитало, что будет неполиткорректно в нашей стране ставить мечеть на первое место (и Александр был одним из тех, кто настаивал на этом), поэтому ей отдали второе.
Да, среди членов оргкомитета, может быть, полтора человека разбираются в фотографии, но ведь мы фотографии не оцениваем. Мы взяли фото, которые загрузили участники, и передали их для оценивания жюри. Зачем для этого знания фотоискусства?
“но жюри посчитало, что будет неполиткорректно в нашей стране ставить мечеть на первое место”
о, Господи!… всі подуріли 🙁
але так було…
Треба інше журі наступного року.
ті це ж не ми вірішили, що вона бухгалтер, а ви! Натисніть, будь ласка, посилання в моєму попередньому пості – та й самі побачите. А хто вона? Спеціяліст в галузі фотомистецтва?
А специально для тех, кто в танке – разъясняю: на 1-м курсе операторского факультета – студенты ВГИКа весь год изучали фотографию (3-4 часа ежедневной индивидуальной работы в студийном павильоне), а начиная со второго курса – уже операторское мастерство, когда в съёмочном павильоне не 5 прожекторов, а 50 или больше. А сейсас в Карпенко-Карого 4 часа в месяц работы со светом. Как говорится – почувствуйте разницу. Вообще-то не рекомендую вам вступать с нами в полемику относительно операторского или фотомастерства – всё равно проиграете. Евгений Махонько занимается фотографией с 1952 года. Посчитали сколько это? И, несомненно, у нас есть много чего полезного и нужного рассказать и показать фотолюбителям, чтобы они хоть немного повысили грамотность при съёмке архитектуры и не делали элементарных ошибок, скажем, на безвозмездном мастерклассе. Да разве ж с таким оргкомитетом такое возможно? Разве вам такое нужно? Вам бы покопаться в “родинних стосунках” – кто кому и каким боком родственник – это ж куда интереснее. И, кстати, члена жури, который нам якобы “подсуживал” пока что тоже мы консультируем относительно фотосъёмки. Сомневаетесь? Спросите, он вам расскажет. А кто вы по профессии, если не секрет? Ну понятно, что в истории и культуре крымскотатарского народа – вы не в зуб ногой, поскольку не можете отличить её от турецкой.
Шановні! Я розумію, що фотографи ви класні, спору не має. Мої фото ні в яке порівняння не йдуть, звісно.
Але ж правила є правила. І дуже сумно, коли професіонали такого рівня опускаються до з’ясування стосунків і переходять на особистості 🙁
Та ні, тут не йдеться про якість фото, принаймні не якість для організаторів головна. Нас покарано за те, що іншим дозволяється, до того ж, організатори самі визнають себе винними, але з нас покарання не знімають.
Правила є, але не для всіх.
А що до ваших фото – то не прибідняйтеся… бачили. Тай по кількості – “вас не догонят…” Це ж скільки роботи!
до того ж, пані Наталю, у нас з вами нічогісінько особистого не було, та не могло бути. І, до речі, ви так і не відповіли на запитання, а хто ви за фахом та за спеціяльністю?
А ось що мені дійсно цікаво – чи багато було з понад 600 учасників конкурсу кінооператорів вищої категорії з ВГИК-овською освітою та з 55-річним досвідом роботи, та які б потребували “підсужування” з боку одного з 16 членів журі ? Про призи вже домовились – залишаються вам на згадку.
ну от, ви кінооператор і займаєтеся фотографією, то чого ви вирішили, що бухгалтерськими питаннями має займатися саме бухгалтер?
себто не було? я була написала листа тільки Вам. і Ви певний час відповідали тільки мені. а потім вирішили уривки із цього листа зацитувати на ширше коло, і зацитувати їх на сайті
щодо професій учасників та їхнього досвіду – по-перше, це не має суттєвого значення. у вікіпроектах за цією ознакою не дискримінують. по-друге, такі дані зібрати нереально, адже учасники реєструються під ніками і ніхто їх не зобов’язує про себе розказувать
якщо Вам так цікаво хто я за освітами та професією (хоча зовсім не розумію для чого це) – приїжджайте на церемонію нагородження (9 листопада 2013 року, 11:30, “Шоколадний будиночок”, вул. Шовковична, 17/2, м. Київ) 😉
щиро дякую за запрошення, але не маю грошей навіть на квиток, та й взагалі – що нам там робити? з нас позору і в інтеренеті вистачило. Особисті стосунки в мене бувають лише з друзями або родичами, ви не відноситесь ні до одних ні до інших, слава Богу!
так гроші за квитки ми повертаємо
щоб повернути – спочатку їх треба десь узять. Ну то як про донецький фотоклуб? Люди навіть в одному місті живуть, та дружать – а конфлікту інтересів нема. А ми на відстані 800 кілометрів, і бачимось не кожен рік – але в нас є.
Ми вам можемо квиток купити (вам треба буде лише забрати з паспортом в касі, він буде сплачений). Приїдете, тут розкажете нам і іншим переможцям про донецький фотоклуб…
http://slovopedia.org.ua/30/53394/26148.html
тож я собі трохи не так трактую цей прикметник. приватне листування буде звучать Вам краще? у нас була приватна розмова (шляхом листування). але таки склалися особисті стосунки (стосунки, які стосуються певної особи)
Ви ж на мене сердитеся? сердитеся. значить у Вас є якесь ставлення конкретно до мене 🙂
про донецький фотоклуб нехай вам розказують Балховітін (фіналіст) та Бутко (член журі), а ми можемо тільки про донецьке телебачення розповісти, де Євген працював кінооператором.
https://ua.wikimedia.org/wiki/Рішення_Правління_№78_від_23_грудня_2012
пункт № 3
не зрозуміла до чого це рішення. загальне уявлення про професію: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%85%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D1%80
і закон України про бухгалтерський облік: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14/print1365094458565571
у п. 3 ст. 8 розділу III написано: Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та
забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських
операцій у первинних документах, збереження оброблених документів,
регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше
трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган
(посадова особа), який здійснює керівництво підприємством
відповідно до законодавства та установчих документів.
у нашій організації нема бухгалтера. за законом відповідальність за ведення бухгалтерського обліку будуть нести виконавчий директор (Юрій Пероганич) або керівник організації (Андрій Бондаренко). власне, вони найбільше будуть відповідати Вашому розумінню про “бухгалтера”, і вони теж у оргкомітеті. і теж брали участь у голосуванні чи відправляти Вашу роботу далі. себто вони теж вирішували її долю. чим така особлива моя 1/11?
та ні, вона не особлива, а “Особисто моя остаточна позиція” – так ви написали. А прокоментуйте, будь ласка, наступний факт, коли ви не бухгалтер. Ось, маємо список членів одного фотоклубу. Складно припустити, що ці люди не знайомі, ба навіть не друзі, тим більш, коли один одного фотографує. Так от, один з них – член журі конкурсу “ВЛП-2013”, а другий – фіналіст цього ж конкурсу. Ви не бачите тут конфлікту інтересів? Чи це звичайна політика подвійних стандартів свій-чужий?
https://ru.wikipedia.org/wiki/Объектив_(фотоклуб,_Донецк)
Ну если бухгалтер решает вопросы отправки фоторабот – зачем вообще нужно было жюри – в качестве статистов, шоб було? И у кого, в таком случае, конфликт интересов?
Наталія Тимків – заступник голови Правління з фінансових питань —скарбник організації з покладанням функцій ведення бухгалтерського обліку і звітності: “Особисто моя остаточна позиція (бо спершу я погоджувалася із Анатолієм та паном Юрієм, що якщо не дати Вам коштовний приз, то конфлікту інтересів у відправці роботи на міжнародний етап, нема) була не відправляти Вашу роботу далі. Бо я вважаю, що таки занадто очевидний конфлікт”
Те, що було написано Наталією, є виключно її особистою позицією, яку вона висловила, ймовірно, в особистому листуванні з вами. Вона не має повноважень одноосібно вирішувати питання відправлення чи невідправлення роботи на міжнародну частину.
Як ви можете побачити зі сторінки https://commons.wikimedia.org/wiki/Wiki_Loves_Monuments_2013_winners#Ukraine , згідно з рішенням журі ваше фото було відправлено на міжнародну частину, де, сподіваємося, міжнародне журі гідно відзначить вашу роботу.
по-перше, я не є бухгалтером. тому попрошу до цього ситуацію не зводити. по-друге, як чинити у цій ситуації вирішував увесь оргкомітет. там є дуже різні люди. і цих людей там одинадцять. обговорювали, голосували і вирішили не давати коштовного призу і відправити на міжнародний етап. тут враховувалася думка більшості, а не окрема позиція окремої людини. у нас усі члени оргкомітету мають рівні права. тому не розумію до чого Вами зацитована моя фраза із особистого листування. і я Вам чесно сказала як було: моя первинна думка і рішення, яке я прийняла як свою позицію перед голосуванням. так, хотілося, щоб таке гарне фото представляло Україну. чисто із міркувань патріотичних (це ж наш переможець!). але такі міркування не є об’єктивними. на жаль. адже хтось інший із 16 фіналістів (11-16) втрачав шанс “побувати” у фіналі найбільшого у світі фотоконкурсу “Вікі любить пам’ятки”. і міг би бути не менш незадоволеним, аніж Ви
Вітаю переможців!!!
примітка якась дивна. Що саме порушили автори?
4.2. У Конкурсі не беруть участь члени Організаційного комітету та члени Журі, а також
особи, що перебувають у родинних стосунках з ними.
а, ясно.
Незрозуміло, навіщо було видаляти попередній пост на цю ж тему. Фотографії – ті самі. Оригінал зберігся тут –
http://andrijbondarenko.wordpress.com/2013/10/29/краща-16-ка-з-сайту-вікі-любить-памятки/
фотографії не зовсім ті самі – більшість завантажено у вищій роздільності, що зокрема підтверджує, що це справді фотографії цих авторів. Щодо однієї фотографії було рішення оргкомітету залишити її в десятці, іншу з призерів точно прибрали б якби автори не надали фотографію без водяних знаків
Вітаю!