Громадська рада при Мінкультури рекомендує мінстерству підтримати діяльність «Вікімедіа Україна» з інвентаризації пам’яток культурної спадщини
10 жовтня 2012 відбулося два засідання, на яких розглядалися підсумки і уроки української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Зранку у приміщенні Міністерства культури засідала Комісія з питань культурної спадщини та культурних цінностей Громадської ради при Міністерстві культури України, а після обіду, вже в приміщенні консерваторії — сама Громадська рада при цьому міністерстві.
Присутнім були представлені результати конкурсу “Вікі любить пам’ятки”, а також оповідано про тернистий шлях отримання списків пам’яток в Міністерстві культури та облдержадміністраціях. Зокрема присутні дізнались, що Міністерство культури знає лише одну пам’ятку на Закарпатті, Хмельниччина на 99% представлена пам’ятками радянської доби, а деякі облдержадміністрації від взагалі ухилились від надсилання списку пам’яток.
Участь у засіданні взяли Андрій Бондаренко, координатор конкурсу, та Юрій Пероганич, виконавчий директор ГО “Вікімедіа Україна”. Підсумком засідань стало таке рішення Громадської ради, ухвалене учасниками засідання одностайно:
- Схвалити діяльність ГО «Вікімедіа Україна» зі створення реєстру пам’яток культурної спадщини (41 466 пам’яток), проведену в рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки».
- Рекомендувати Міністерству культури України розробити пропозиції про внесення змін до законодавства з метою об’єднання всіх існуючих державних реєстрів і переліків пам’яток культурної спадщини в єдину публічно доступну базу даних з паспортами пам’яток
- Рекомендувати Міністерству культури України всебічно підтримати діяльність ГО «Вікімедіа Україна» з інвентаризації пам’яток культурної спадщини.
Окрім цього хочеться відзначити виступи голови Комісії з питань культурної спадщини Богдана Кожушка, який звернув увагу присутніх на такі сумнівні практики нашої влади, як припинення погодження проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень і проектів відведення земельних ділянок з місцевими управліннями охорони культурної спадщини та незаконного виготовлення паспортів на пам’ятки місцевого значення НДІ пам’яткоохоронних досліджень при Міністерстві культури України.
Обидві практики спрямовані на спрощення процедури руйнування пам’яток культури зацікавленим особам. В першому випадку спрощення полягає в тому, що місцева влада позбавляється можливості захищати пам’ятки від нищівної діяльності забудовників. Яскравий приклад другої практики було продемонстровано на прикладі однієї з київських будівель по вул. Хрещатик, яка стараннями влади отримала два паспорта – один у 2009 році, який передбачає її захист в повному обсязі, а другий – у 2010 році після зміни влади, що передбачає захист лише двох її стін, що виходять на центральні вулиці, і відкриває шлях до спотворення будівлі надбудовою на її даху хмарочоса.
Протоколи та рішення опубліковані на сайті http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/306654
Спеціально цим не займався, але знайшов наприклад помилку Львівських списках: будинків № 37а, 37б на вул. Гіпсовій не існує (нумерація непарних взагалі не сягає 30), зате є два доволі відомі будинки 36а, 36б, які очевидно і мались на увазі. Через помилку вони фактично не охороняються.
Так, одна з конструктивних речей, яку ми можемо робити – це скласти під час конкурсів списки помилок. Робота дуже марудна, а тут фактично буде зроблена безплатно. Але чиновників таке не зацікавить. Їх не цікавлять речі, на які бюджетом не передбачені кошти:)
Напевно давайте складемо. Повний перелік пам’яток звісно це занадто складно, але список деяких помилок, помічених учасниками конкурсу – запросто! І повісимо його на нашому сайті для загального милування 🙂
В презентації у розділи проблем у списках ще слід було вказати про присутність помилкових описів. Наприклад є ряд об’єктів в Одесі, які мають помилкову назву, або рік будівництва. Це звичайно пов’язано зі зміною нумерації вулиць, укладачі не врахували це.
Дві пам’ятки в Стрию мають невірні адреси.
Як приклад додам ще, що Kamelot фотографував могили на Святошинському кладовищі в Києві. У відсотках 80 могил були помилки в ПІБ похованих. І це облаштоване кладовище в Києві, що тоді казати про пам’ятки в аварійному стані в селах…
У нас є шанс виправитися :)) 4 листопада на церемонії нагородження переможців. Будуть запрошені ЗМІ, розіслано прес-релізи, підготовлено детальніший звіт, і нас не обмежуватимуть у часі так жортско, як це було на засіданні Ради. Що справді було приємно, так це одностайна підтримка присутніх. Що було прикро, так це відсутність самого міністра, чи хоча б його заступників…
“одностайна підтримка присутніх”
аби тільки ця підтримка не лишалася лиш на словах…
Питання скоріше в тому, чи має Громадська рада при міністерстві вплив на саме Міністерство. Поживемо побачимо….
Действительно, вопрос уничтоженных памятников не затронут. У меня был случай при съемке – в указанном адресе, где должна была быть мемориальная табличка были найдены только руины.
Ну а в презентации для министерства культуры было очень приятно встретить свою фотоработу – памятник жертвам голодомора и политических репрессий. Спасибо огромное. Очень порадовало!!!
Дякую за презентацію, схоже, ми закріплюємо за собою статус такого собі “локомотиву” руху з охорони пам’яток.
На жаль, зовсім не згадана тема зруйнованих пам’яток. В цьому, мабуть, частково і моя провина – я почав збирати інформацію, але зовсім забув надіслати 10-го числа. А там є все – і пам’ятки, внесені до реєстру вже після руйнування забудовником, і церкви (навіть пам’ятки нац. значення!), розібрані самими ж жителями села, і пам’ятки, про руйнування яких в курсі (зокрема, на Львівщині і в Києві), але не вживають жодних заходів тощо.
Стосовно реєстру, то нам би допомогло, якби Мінкульт запровадив єдину систему ідентифікаторів – очевидно, що наші ID є тимчасовим рішенням, а постійне має запропонувати сам Мінкульт. Бо з нинішнім розмаїттям форматів навряд чи можна буде щось впорядкувати.
Те, що нам довіряють формування реєстрів – це добре, але роботи там чимало, в нас і з отриманих ще далеко не все опрацьоване…
так, сам в списках пам’яток неодноразово зустрічав об’єкти, яких вже давно немає. Деякі (наприклад дер.церкви на Черкащині, Київщині, Львівщині чи Закарпатті) згоріли 10 і більше років тому. Але вочевидь Мінкульту про те досі нічого невідомо
У Мурафі, наскільки я пам’ятаю, палац Потоцьких та заїзд зруйновані. На жаль я не знаю де вони були розташовані щоби бути повністю переконаному у руйнуванні однак місцеві жителі одностайно запевняли про то що ці об’єкти зникли і навіть показували місце де вони були розташовані, але це лише клаптики порослі травою.
А як бути з будівлями які не зруйновано, а зроблено т.зв. “євроремонт”? В моєму місті на деяких будинках, які віднесено до списку історичних памяток збито гіпсову ліпнину, утеплено пінопластом, некажучи про пластикові вікна, керамічну черепицю яка чесно прослужила сотню років замінено на “псевдочерепицю”. Будинок ніби то є історичний, а ніякої історичної цінності з себе вже, нажаль, не представляє.
Історична цінність якраз і полягає у самому існуванні будівлі.
Як бути? Фотографувати.
Після ознайомлення “в натурі” з об’єктами, внесеними до списків, входиш у стан шоку від кількості цінних споруд за межами тих списків. Чиновники радо будуть імітувати “охорону”, відбуватимуться “засідання”. Аби тільки хтось не підняв питання охорони усієї повноти спадщини, зокрема об’єктів з-поза списків, які давно мали би там бути.
Така ефективна (продуктивна і малозатратна) ідея, як WLM у нас спрацьовує не на повну силу – ми не все (а деколи і не те) фотографуємо. Чиновники не те нам підсунули і раді, що ми паримось з їхніми куцими “списками”.
угу, насправді треба було фотографувати, не те що дали чиновники, а того, що не дали…
Тоді би не сотні об’єктів, але цілі тисячі запропонували до включення.
Одначе, чим далі вникаю в ті питання, тим більше песимізму.
От – яскравий приклад безголовості нашої влади на всіх рівнях, тільки сьогодні дописав – http://haidamac.org.ua/2012/10/jazlowczyk/