Мандрівка Херсоном
Про конкурс вперше почула на Вікіконференції 2014 і чекала осені, щоб взяти участь. Трохи неправильно зрозуміла правила конкурсу, думала, що фотографувати і завантажувати фотографії можна лише в зазначений період. Часу їхати в інше місто не було, тому вирішила дізнатися більше про свій рідний край, про Херсон, тим паче, що в списках я побачила, що фотографій багатьох пам’яток немає.
Сформувала свій маршрут таким чином, щоб протягом конкурсу сфотографувати всі пам’ятки зі списку. Мені майже вдалося це зробити (не встигла сфотографувати лише кургани).
Щодо вражень, то звичайно вони позитивні. Дізналася багато нового та цікавого про історію Херсона, історії вулиць, храмів, споруд, будівель, бо проходиш кожного дня, біля якогось будинку і навіть не здогадуєшся про його історію…
Мандруючи пішки за списком пам’яток, побувала на самих окраїнах міста, кілька разів бувала на старих кладовищах (тут у мене зразу порада для учасників-дівчат — не ходіть самі в такі місця, з власного досвіду скажу, що було страшно як мене почав переслідувати якийсь «хворий»). Але це був лише один маленький неприємний епізод, бо в цілому за цей період я познайомилась, поспілкувалась і просто зустрічала на своєму шляху багато доброзичливих, веселих, щирих та оптимістичних людей.
Серед пам’яток були ті, що знаходились на приватних або закритих територіях, але мені вдавалося своєю цікавістю, своєю розповіддю про конкурс, про важливість залишити нащадкам фото тих чи інших пам’яток, їх переконати; мені йшли на зустріч, дозволяли зробити фотографії, а в обласному ліцеї (закрита територія) мені навіть провели екскурсію по всій території.
Знаю, що мої фотографії не займуть призових місць (по-перше, я непрофесіонал фотографувати, а, по-друге, не цікаво дивитись на якийсь старий будинок, який захаращений і майже знищений), а таких у списках по Херсону багато, але мандруючи містом, дізналась багато і зрозуміла, що головне зберегти (залишити хоч на фото) історію нашим дітям.
Цей фотоконкурс дуже важливий та актуальний саме зараз. Треба хоч на фото залишити пам’ять яким була та чи інша будівля (споруда) для наступних поколінь, а також привернути увагу людей, молоді до збереження та дбайливого ставлення до нашої історії.
Усім організаторам хочу сказати величезне СПАСИБІ))) Також учасникам та тим, кому прийшла така гарна ідея про створення цього конкурсу.
P.S. Фотографії, використані в цій статті, є суб’єктивним вибором не члена журі і можуть не співпадати з вибором журі конкурсу. Авторський стиль максимально збережено
Абсолютно согласна с тем, что этот конкурс помогает узнать много нового даже про свой родной город. И, конечно, про другие города, в которых доводится побывать. За это я конкурс и люблю, а призы – дело второе.
Думаю таких историй у каждого из нас достаточно. Вот меня, например, в Хмельницком задержал патруль. Оказалось что в доме который я фотографировал находиться военкомат. Пришлось объяснять кто я, что делаю и зачем все это. Но после того как один из них спросил что такое “Википедия” я понял что попал надолго. Зато в Виннице сторож одного из техникумов оказался более образованным и после слова “Википедия” сразу понял что я делаю. Видимо я был уже не первым таким фотографом. В Калиновке (Винницкая обл.) местный алкаш наверно очень удивился туристу с фотоаппаратом и начиная разговор со слов «И шо это мы тут делаем» решил узнать чем Калиновка может заинтересовать человека. Зато самые приветливые и воспитанные дети живут в Оратове (Винницкая область). Был там в прошлом году с другом так дети которые возвращались со школы практически все с нами здоровались. Такого я еще нигде не встречал. Приятно было.
Історії учасників у нас публікуються цього року вперше 😉
Якщо Ви не проти поділитися з іншими (з організаторами навіть у першу чергу, адже нам дуже цікаво і точно допоможе в організації наступних конкурсів, наприклад таке [1]) — напишіть і про Ваші мандрівки, будь ласка
Спасибо, учтем. Эсли будет действительно красивая и достойная история – обязательно опишу и пришлю.
Дякуємо!
Дякую)))
Пізнавально! Мерсі за цікаві фото!