Переможці Північного краю

Швеція – країна могутніх вікінгів та нордичних богів. Назва її походить від етноніма давньогерманського племені свеїв, що населяли Скандинавський півострів з часів великого переселення народів. Саме вони, об’єднавшись з гетами, сформували згодом шведський народ, що досяг небувалого розквіту на межі 1-го та 2-го тисячоліть. Завдяки вдалим набігам вікінгів, у цей час на острові Готланд було накопичено найбільшу кількість срібла у світі. Морські походи скандинавів наводили жах на населення європейських країн, що не могло протистояти цим безстрашним воїнам та вправним мореходам.

Загалом же, заняття морською справою червоною стрічкою проходить крізь історію більшості народів, що населяли Скандинавський півострів з прадавніх часів. Безумовно, це не могло не позначитися на історико-культурних пам’ятках Швеції і чудовою ілюстрацією цього факту є десятка переможців, до якої увійшли два судна XIX сторіччя та два прадавні мегалітичні комплекси, що за формою подібні до величезних човнів.

Шведи вибирали переможців у чотирьох категоріях — будівлі, археологічні пам’ятки, кораблі та промислові музеї (arbetslivsmuseer), а також найкраще фото з усіх категорій, яким було визнано знімок судна «Sarpen», збудованого у данському місті Нюкебінґ Фальстер в 1892 році. Попередня назва судна — «Freya». Тривалий час корабель базувався у данському порту Марсталь, а в даний час знаходиться у порту міста Сімрісгамн, що на півдні Швеції.

В археологічній категорії перемогла могила біля Ганнарве на острові Готланд у вигляді стоячих каменів, що утворюють форму корабля. Вона була зведена в кінці бронзового століття близько 1100 — 500 до н.е. і має 29 метрів завдовжки і 5 метрів завширшки. Це лише один із приблизно 350-ти кораблів-могил на острові Готланд. Переважно в кожній могилі виявлено тільки одне поховання. За звичаєм, померлих спалювали на багатті, після спалення кістки дробили та промивали перш ніж класти до урни.

Раніше було два корабля-могили біля Ганнарве. Один з них давно впав жертвою плуга. Цей був сильно зруйнований майже тим самим чином. Тільки деякі камені залишилися, коли археологи почали розкопки пам’ятки в 1959 році. Розкопки ґрунту виявили сліди всіх інших каменів під торфом. Реконструкція всієї могили виявилася не надто важкою. Камені, що були встановлені при реконструкції помічені з внутрішньої сторони, щоби відрізнити від тих, що лишалися на місці. Навколо могили було розкидано багато каміння, тому лише частина з них могла бути в первісній пам’ятці.

Фотографія мегалітичного комплексу поблизу селища Косеберга, що складається з кам’яних брил вагою до 1.8 тонни також нагадує за формою старовинний корабель. Розміри комплексу становлять приблизно 67 метрів у довжину та 19 метрів у ширину, що дозволяє вважати цей кам’яний корабель найбільшим серед тих, що збереглися до наших днів. Точних даних щодо призначення комплексу та часу його побудови немає, однак найімовірніше його було зведено на межі VI-VII століть.

Місце в десятці посіло зображення ще одного судна — пароплава під назвою «Ejdern». Його було збудовано у Гетеборзі в 1880 році. Виконував рейси в архіпелазі Гетеборга, на озері Роксен та між містами Седертальє і Мерке. У 1957 році через поганий експлуатаційний стан та низьку рентабельність мав бути списаний, однак група зацікавлених людей врятувала його від знищення і перетворила на пароплав-музей, що здійснює рейси щоліта з 1976 року.

Витоки фортеці у Гельсінгборзі оспорюються, але данська легенда покладає її побудову до царювання легендарного короля Фроді. Тим не менш, ця легенда не була підтримана археологічними доказами. Дендрохронологічне дослідження показало, що ядро фортеці було побудовано в 1310-ті, коли Ерік VI був королем Данії. Фортеця вважалася найважливішою фортецею в Данії, будучи невід’ємною частиною в забезпеченні контролю за протокою Ересунн між Сканією і Зеландією. У 1429 році Данія ввела Зундський податок за прохід через протоку, який складав значну частину коштів, які надходили від податків.

Вона була здана Швеції разом із рештою Сканії в рамках Роскілльського миру в 1658 році. Фортеця була відбита данськими силами в 1676 році під час Дансько-шведської війни, і її захоплення відзначалося величезним прапором Данії над нею. Цей прапор був пізніше захоплений шведської армією і зберігається в Музеї армії (Armémuseum) в Стокгольмі. Фортеця повернулася до шведів відповідно до Лундського договору в 1679. Карл XI наказав зруйнувати більшу її частину, побоюючись, що вона занадто незахищена від раптової атаки з Данії. Єдине, що вдалося врятувати для нащадків, було старе середньовічне ядро вежі. Башта лишалася орієнтиром для судноплавства через Ересунн.

Замок відновлено у 1893-94 за дорученням Оскара Фердинанда Траппа, шведського бізнесмена і інженера (1847-1916). Архітектором відновлення був Йозеф Альфред Гелерстрьом (Hellerström, 1863-1931), міський архітектор Гельсінгборга з 1903 по 1928. Метою реставрації було відновлення, у міру можливості, базуючись на найстаріших відомих середньовічних ілюстраціях.

Було використано матеріали зі статті Kärnan.