Пошуки невідомого та фотографування культурної спадщини України — інтерв’ю з Тарасом Золотавіним

Проєкту «Вікі любить пам’ятки» в Україні вже 10 років. Традиційно більш ніж половина учасників кожного року — новачки. Команда «Вікі любить пам’ятки» вирішила запитати нових учасників про їхні враження від фотозмагання та дізнатися про плани на цей рік. Представляємо вашій увазі інтерв’ю з Тарасом Золотавіном, який минулого року отримав відзнаку у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками».

За 10 років проведення фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» всього понад 3300 конкурсантів взяли участь. За цей час вони подали на конкурс понад 350 тисяч світлин понад з 39 тисяч об’єктів культурної спадщини.

Минулого року 69% учасників та учасниць подали свої роботи вперше. Серед них був і Тарас Золотавін (користувач Taras Zolotavin), який завантажив 161 фото 104 пам’яток культури України.

Перед початком цьогорічного конкурсу ми поспілкувалися з Тарасом. Запрошуємо ознайомитися з нашим інтерв’ю.

Запитання організаторів «Вікі любить пам’ятки» (ВЛП): Розкажіть, чим займаєтеся у «реальному житті». Як воно змінилося після початку повномасштабного російського вторгнення?

Тарас Золотавін (ТЗ): Зараз я займаюсь сільським господарством та намагаюся приділяти увагу улюбленим хобі, хоч і не завжди це виходить. Війна вплинула на всіх, без винятку.

ВЛП: Що спонукало Вас взяти участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки» вперше?

ТЗ: Вперше я взяв участь у конкурсі через цікавість та можливість відкрити для себе щось нове, нові куточки і локації, а ще це [була] гарна можливість продемонструвати людям красу нашої країни.

ВЛП: Які пам’ятки Вам особливо запам’яталися і чим?

ТЗ: Мене дуже вразила садиба Росцишевських у селі Рівне Могилів-Подільського району (колишній Мурованокуриловецький район) Вінницької області. Це доводі велика споруда, як для маленького подільського села, яка чимось нагадує невелику фортецю. А ще поряд висаджені, певно ще в давні часи, величезні липи, що доповнюють всю ту велич. Раніше приміщення використовували, як школу. Зараз — все занедбано.

• Примітка від організаторів: окремої статті у Вікіпедії про цю пам’ятку не існує поки, тому фотографії Тараса ілюструють статтю про саме село — мотивуючи читачів його відвідати. Більше про це можна почитати тут: Якість статей у Вікіпедії впливає на туризм, — результати дослідження.

Ще одне круте «місце сили» — Нагорянські печери поблизу села Нагоряни Могилів-Подільського району Вінницької області. Рукотворні ніші, петрогліфи і загадкова атмосфера — це місце однозначно варте уваги.

ВЛП: Яка найбільш цікава історія чи курйоз, трапилася з Вами під час фотографування памʼяток для конкурсу?

ТЗ: Як таких курйозів не було. Але… я зазвичай мандрую велосипедом. Одного разу довелось розкладати намет в кінці поля, під лісом. Вночі я прокинувся від сильного шуму і гулу. Як виявилося, прямо на мене їхав трактор. Аграрії іноді люблять обробляти поля гербіцидами і влітку через спеку їм подобається займатися цим вночі. Все закінчилося добре, бо я завчасно ввімкнув ліхтар. Ні я, а ні мій «палац» не постраждав, хоча тракторист був «трохи» здивований.

ВЛП: Чи плануєте долучитися до фотоконкурсу цього року?

ТЗ: Так, у цьому році я вже традиційно планую долучитися до конкурсу.

ВЛП: Які б поради та/або побажання дали новачкам?

ТЗ: Хочу порадити новачкам відвідувати «нерозкручені» локації. Адже часто пошуки невідомого не лише приємно дивують, але й дарують дуже круті емоції і враження.

ВЛП: На Вашу думку, наскільки конкурс адаптований для новачків?

ТЗ: Так, як я сам нещодавній новачок, думаю, конкурс чудово адаптований для нових учасників та учасниць.

ВЛП: Чи маєте Ви Інші побажання, коментарі чи поради?

ТЗ: Бажаю організаційній команді й надалі не втрачати ентузіазму. Розвивати проєкт, бо це того варте.