Пошуки невідомого та фотографування культурної спадщини України — інтерв’ю з Тарасом Золотавіним

Проєкту «Вікі любить пам’ятки» в Україні вже 10 років. Традиційно більш ніж половина учасників кожного року — новачки. Команда «Вікі любить пам’ятки» вирішила запитати нових учасників про їхні враження від фотозмагання та дізнатися про плани на цей рік. Представляємо вашій увазі інтерв’ю з Тарасом Золотавіном, який минулого року отримав відзнаку у номінації «За найбільшу кількість пам’яток, сфотографованих новими учасниками».

Тарас Золотавін під час фотоподорожі по Україні в Карпатах. Світлина з особистої сторінки в Instagram: taras.zolotavin

За 10 років проведення фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» всього понад 3300 конкурсантів взяли участь. За цей час вони подали на конкурс понад 350 тисяч світлин понад з 39 тисяч об’єктів культурної спадщини.

Минулого року 69% учасників та учасниць подали свої роботи вперше. Серед них був і Тарас Золотавін (користувач Taras Zolotavin), який завантажив 161 фото 104 пам’яток культури України.

Перед початком цьогорічного конкурсу ми поспілкувалися з Тарасом. Запрошуємо ознайомитися з нашим інтерв’ю.

Запитання організаторів «Вікі любить пам’ятки» (ВЛП): Розкажіть, чим займаєтеся у «реальному житті». Як воно змінилося після початку повномасштабного російського вторгнення?

Тарас Золотавін (ТЗ): Зараз я займаюсь сільським господарством та намагаюся приділяти увагу улюбленим хобі, хоч і не завжди це виходить. Війна вплинула на всіх, без винятку.

ВЛП: Що спонукало Вас взяти участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки» вперше?

ТЗ: Вперше я взяв участь у конкурсі через цікавість та можливість відкрити для себе щось нове, нові куточки і локації, а ще це [була] гарна можливість продемонструвати людям красу нашої країни.

ВЛП: Які пам’ятки Вам особливо запам’яталися і чим?

ТЗ: Мене дуже вразила садиба Росцишевських у селі Рівне Могилів-Подільського району (колишній Мурованокуриловецький район) Вінницької області. Це доводі велика споруда, як для маленького подільського села, яка чимось нагадує невелику фортецю. А ще поряд висаджені, певно ще в давні часи, величезні липи, що доповнюють всю ту велич. Раніше приміщення використовували, як школу. Зараз — все занедбано.

Світлина будинку садиби Росцишевських, зроблена Тарасом Золотавіним, CC BY-SA 4.0

Ще одне круте «місце сили» — Нагорянські печери поблизу села Нагоряни Могилів-Подільського району Вінницької області. Рукотворні ніші, петрогліфи і загадкова атмосфера — це місце однозначно варте уваги.

Світлина печер в Нагорянах, авторства Тараса Золотавіна, CC BY-SA 4.0

ВЛП: Яка найбільш цікава історія чи курйоз, трапилася з Вами під час фотографування памʼяток для конкурсу?

ТЗ: Як таких курйозів не було. Але… я зазвичай мандрую велосипедом. Одного разу довелось розкладати намет в кінці поля, під лісом. Вночі я прокинувся від сильного шуму і гулу. Як виявилося, прямо на мене їхав трактор. Аграрії іноді люблять обробляти поля гербіцидами і влітку через спеку їм подобається займатися цим вночі. Все закінчилося добре, бо я завчасно ввімкнув ліхтар. Ні я, а ні мій «палац» не постраждав, хоча тракторист був «трохи» здивований.

ВЛП: Чи плануєте долучитися до фотоконкурсу цього року?

ТЗ: Так, у цьому році я вже традиційно планую долучитися до конкурсу.

ВЛП: Які б поради та/або побажання дали новачкам?

ТЗ: Хочу порадити новачкам відвідувати «нерозкручені» локації. Адже часто пошуки невідомого не лише приємно дивують, але й дарують дуже круті емоції і враження.

ВЛП: На Вашу думку, наскільки конкурс адаптований для новачків?

ТЗ: Так, як я сам нещодавній новачок, думаю, конкурс чудово адаптований для нових учасників та учасниць.

ВЛП: Чи маєте Ви Інші побажання, коментарі чи поради?

ТЗ: Бажаю організаційній команді й надалі не втрачати ентузіазму. Розвивати проєкт, бо це того варте.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.