Дебютанти «Вікі любить пам’ятки» 2022 року

Цьогоріч впʼяте ми відзначаємо окремою номінацією десять конкурсантів-новачків (тобто тих, які не брали участі у попередніх конкурсах «Вікі любить пам’ятки» в Україні), які сфотографували найбільше пам’яток.

Серед 291 учасника та учасниці, які подали свої роботи на конкурс у 2022 році, 204 — 70% — взяли участь вперше. Серед них 175 зареєструвалися у вікіпроєктах уже після старту змагання, тобто 60% [1], що трохи вище за середньостатистичний показник у світі — 58% [2]. Мова йде саме про облікові записи; деякі з цих конкурсантів уже брали участь раніше, але забули пароль чи назву свого облікового запису, і зареєструвалися знову. 

Зауважимо, що у цій номінації можуть бути нагороджені і досвідчені користувачі вікіпроєктів, якщо вони вперше завантажили світлини на конкурс «Вікі любить пам’ятки». Призери та переможці сестринських фотоконкурсів, таких як «Вікі любить Землю» чи «Конкурс наукових зображень» — не виняток. 

Список відзначених новачків у 2022 році [3]:

• Тимончук Катерина Андріївна — 439 рейтингових балів (219 фото 210 пам’яток);
• Тимків Андрій Ігорович — 374 бали (37 фото 36 пам’яток);
• Бичкова Маріанна Василівна — 159 балів (158 фото 111 пам’яток);
• Луцький Олексій Владиславович — 131 балі (41 фото 16 пам’яток);
• Гапонюк Ростислав Миколайович — 111 балів (9 фото 6 пам’яток);
• Ревега Віктор Васильович — 104 бали (7 фото 7 пам’яток);
• Черненко Катерина Олександрівна — 93 бали (97 фото 59 пам’яток);
• Сичевська Ірина Петрівна — 88 балів (78 фото 20 пам’яток);
• Праведна Ярослава Борисiвна — 79 балів (113 фото 49 пам’яток);
• Громов Серафим Володимирович — 77 балів (103 фото 36 пам’яток).

Андрій Тимків, Ростислав Гапонюк, Ярослава Праведна, Катерина Тимончук, Ірина Сичевська, Серафим Громов та Маріанна Бичкова зареєструвалися уже після початку конкурсу. Катерина Черненко зареєструвалася у вересні 2022 року, але почала завантажувати світлини уже під час конкурсу. Користувач Олексій Луцький зареєстрований ще з 2010 року, але минулоріч вперше взяв участь у «Вікі любить пам’ятки». Віктор Ревега теж давно дописує до вікіпроєктів, аж із 2009 року, але й він теж у конкурсі взяв участь уперше.

Ми розпитали у наших призерів, що їх мотивувало взяти участь у конкурсі.

На це питання Андрій Тимків відповів: «люблю досліджувати свій край та хочу, щоб інші про це дізнались». Учасник завантажив кілька світлин об’єктів, які до того взагалі не мали ілюстрацій у вікіпроєктах. Наприклад, його світлина зимової церкви Успіння Пресвятої Діви Марії, пам’ятки архітектури місцевого значення, збудованої 1770 року, ілюструє статтю про саме село Рівня Івано-Франківської області у декількох мовних розділах Вікіпедії. Світлина датована січнем 2013 року.

Маріанна Бичкова прокоментувала свою мотивацію як «бажання показати і зберегти красу давніх пам’яток України для нащадків, поширити інформацію про нас у світі». Учасниця також сказала, що вона «спостерігала у соцмережах та пресі за результатами минулих років, чула багато інформації про конкурс від рідних та знайомих». Вона заочно навчається у Національному фармацевтичному університеті України, і їй «пощастило впродовж кількох днів побувати у… чудовому місті [Харків] ще до великої війни», вона була вражена «давньою архітектурою, поєднанням природи і будівель, сучасного мегаполісу з вуличками із старовинною архітектурою та загальною приємною атмосферою міста. [Я] зрозуміла, що багато пам’яток культури України є пошкодженими, частина зовсім знищеними і вирішила додати кілька власних фото, адже хочеться зберегти для нащадків пам’ять про усі споруди та пам’ятки», тож учасниця вантажила й світлини Харкова на окрему відзнаку. 

Її світлина, що зображує хачкар на стіні Сурб Саркіса, пам’ятки архітектури національного значення, середньовічної вірменської церкви у Феодосії, зроблена у липні 2011 року, теж ілюструє статтю у Вікіпедії.

Учасник Ростислав Гапонюк про свою мотивацію сказав так: «користуюсь Вікіпедією регулярно. Маю певну базу краєзнавчої та історичної інформації та фотоархів. Хотів би цією інформацією поділитись із користувачами Вікіпедії та доповнити існуючу». До слова, він вперше завантажив світлину церкви Різдва Пресвятої Богородиці, пам’ятки архітектури місцевого значення, у селі Борусів, яка тепер ілюструє статтю про сам населений пункт (фото).

Віктор Ревега вирішив взяти участь у конкурсі через важливість «збереження української культурної спадщини, яку намагається знищити росія». Учасник завантажив світлини пам’яток Київської області. Наприклад, його зображення могили народної художниці України Марії Примаченко ілюструє статтю про село Болотня (фото).

Учасниця Катерина Черненко вирішила завантажити світлини, адже «маючи достатньо фотографій міст нашої країни, хотілося поділитися красою українських міст з усім світом».

Катерина Тимончук написала так про свою мотивацію взяти участь: «я дуже люблю подорожувати Україною та фотографувати. А цей конкурс дає чудову можливість продемонструвати світові багатство не лише української землі, а й самобутньої культури, що розвивалася та формувалася протягом багатьох століть. Адже на території України дійсно представлені пам’ятки багатьох історичних епох і культур від палеоліту до наших днів, та архітектурних стилів, різноманітність яких просто зашкалює. Нам дійсно є що показати світові.

До того ж, в сучасних умовах, багато історико-культурних пам’яток знаходяться під загрозою знищення. Тому зараз дуже важливо досліджувати і зберігати об’єкти даного типу, хоча б на світлинах, адже вони несуть в собі інформацію про історичне минуле нашого народу, є джерелом національної свідомості та духовного розвитку. Це можливість показати розмаїття і особливості розвитку культури різних регіонів України, дізнатися щось нове про великий і цікавий світ».

Серафим Громов написав, що «для мене в першу чергу було важливо що мої роботи зможуть побачити більше людей. Також для мене було знаково, що мої роботи можуть стати частиною нашої української культурної спадщини».

Нижче ще кілька світлин переможців цієї номінації.

Журі основної номінації відзначило, що це — «найбільш вдале зображення Успенської церкви серед існуючих у Вікіпедії, без пересвітів та дуже сильних викривлень. М’яке освітлення сонця, що заходить, надає додаткову насиченість та чарівність кольорам композиції». Робота була зроблена у жовтні 2021 року.

Ця світлина дає уявлення загального плану — пам’ятку доволі часто фотографували учасники протягом попередніх років, але їх світлини переважно показували її зблизька. Ірина Сичевська написала про своє рішення взяти участь у конкурсі так: «я люблю фотографувати. Хочу щоб нащадкам залишилось місто [Путивль] на згадку таким, яким воно є наразі. Адже час такий швидкоплинний. Все проходить, все змінюється…».

Ярослава Праведна написала, що її мотивація — «люблю фотографувати. У мене багато фотографій, хотілося б, щоб їх побачило якомога більше людей».

Вибір світлин для ілюстрації — суб’єктивне рішення авторів допису.

Перелік усіх учасників та учасниць цьогорічного конкурсу та їхній внесок можна переглянути за посиланням.

[1] Міжнародна статистика за країнами: https://wikiloves.toolforge.org/monuments/2022 

[2] Міжнародна підсумкова статистика: https://wikiloves.toolforge.org/monuments 

[3] Рейтинг нових користувачів формувався як і у загальній кількісній номінації, з урахуванням того, скільки фотографій пам’яток було завантажено до початку цьогорічного конкурсу. Детальніше можна дізнатися у регламенті конкурсу, п. 7.3.