Інтерв’ю з Галиною Качуровською: «Вікі любить пам’ятки» — мій перший досвід участі у вікіпроєктах

Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.

Цього разу розкажемо про авторку тисячного завантаженого фото на конкурс цього року — Галину Качуровську.

Галина Качуровська (з дозволу авторки)

Представтеся, будь ласка, розкажіть трохи про себе, свої захоплення

Мене звати Галина Качуровська, народилася я на Вінниччині і проживаю у місті Бар. За освітою я математик, викладач, працюю зараз в освіті. Одним із улюблених захоплень для мене є подорожі, і неважливо чи то невеликі села, чи великі міста, головне пізнавати та досліджувати цікаві як природні, так і історичні місця. Тому і фотографування стало давно невід’ємною частиною подорожей і паралельним таким хобі.

До речі, 2019 року започаткувала освітній клуб «ВікіБар» на базі нашого професійного будівельного ліцею, щоб залучати учнів та студентів до написання статей в українській Вікіпедії. Наші учні також брали участь у щорічній акції з написання статей до дня народження Вікіпедії «Вікімарафон», а також фотографували та вантажили світлини для конкурсу «Вікі любить пам’ятки».

А як ви почали фотографувати? І що подобається фотографувати найбільше?

Фотографую я, мабуть, років 25. Спочатку це були фото ще на плівковий фотоапарат, сімейні фото, коли ще були маленькі діти і цікаві моменти нашого життя, святкові події хотілося зберегти на пам’ять, а далі були і подорожі.

Люблю фотографувати починаючи від квітів до гарних краєвидів, а пізніше додалося захоплення фотографувати цікаву архітектуру, це скоріш прийшло уже із конкурсом «Вікі любить пам’ятки».

У Києві на Вікіконференції 2023 (з дозволу авторки)

Розкажіть, будь ласка, більше про місце та історію створення вашої світлини, яка стала тисячною завантаженою роботою на конкурс цього року 

На 1000-ій світлині садиба фон Мекк у селищі міського типу Браїлів Жмеринського району Вінницької області. Містечко засноване у кінці XVI ст., розташоване за 40 км від обласного центру, міста Вінниці. Його історія пов’язана із багатьма відомими особами. На початку XIX століття Браїлів перейшов від Потоцьких до Юковського, а пізніше у другій половині XIX ст. містечко викупив залізничний підприємець Карл фон Мекк. Його дружина, Надія Філаретівна, була пристрасною шанувальницею Петра Чайковського. Неодноразово Надія фон Мекк запрошувала до Браїлова Чайковського та надавала йому субсидію для незалежного життя. У той період Чайковський написав в Браїлові багато музичних творів.

Влітку 1881 року у Браїлові також жив молодий французький музикант Клод Дебюссі, якого запросили фон Мекк як домашнього піаніста.

До повномасштабної війни селище Браїлів було найбільш відвідуваним селищем Вінниччини туристами з України та з-за кордону. Окрім садиби фон Мекк у селищі збереглися і інші пам’ятки архітектури (костел, церква, жіночий монастир), пам’ятки історії та природи. 

Садиба фон Мекк оточена мальовничим парком, який прилягає до річки Рів. У селищі є також музей Петру Чайковському, який знаходиться у будівлі садиби фон Мекк та літературно-меморіальний музей В. О. Забаштанського у будівлі місцевої школи. Станом на зараз історична садиба належить Браїлівському професійному училищу.

Мені особисто все якось не складалося відвідати Браїлів, але наприкінці травня цього року нарешті пощастило познайомитись із селищем, оглянути його пам’ятки, прогулятись мальовничим парком, спостерігати за лебедями на річці Рів та відвідати музей Забаштанського. Серія створених світлин пам’яток Браїлова стала початковим внеском до мого цьогорічного внеску у конкурс «Вікі любить пам’ятки».  

Садиба фон Мекк. Браїлів, Вінницька область. Фото: Галина Качуровська, CC BY-SA 4.0
Тисячне завантажене фото у конкурсі 2023

До речі, я також завантажила фото зі сторони садиби фон Мекк, з видом на озеро з лебедем та Свято-Троїцький жіночий монастир, але йому не судилося стати тисячним 🙂

Троїцький монастир. Браїлів, Вінницька область © Галина Качуровська, CC BY-SA 4.0

Чи траплялися з вами незвичні ситуації під час фотографування?

У тому ж Браїлові, коли я робила фото на початку селища місцеві мешканці були цим збентежені і мені прийшлось пояснювати, що мене лишень цікавить старовинна архітектура.

А зазвичай, знайомство та фотографування архітектури, приносить мені завжди естетичне задоволення, наводить на роздуми про майстерність та творчість людей, які створили пам’ятки архітектури та культури.

 А коли ви вперше дізналися про конкурс «Вікі любить пам’ятки»? Що вам запам’яталося за ваш «стаж» конкурсантки?

Вперше про конкурс я дізналася із банера на сайті Вікіпедії. Це було у вересні 2015 року, а зареєструвалася 13 вересня – дата виявилася для мене приємною. Це був мій перший досвід участі у вікіпроєктах. Мене дуже зацікавив структурований реєстр пам’яток за місцем розташування, це було досить пізнавально. Я підняла всі архіви світлин із різних відвіданих міст і сіл, і таким чином вперше вантажила світлини на конкурс.

З того часу я жодного року не пропускала конкурс. І перед кожною новою поїздкою щоразу пропрацьовувала списки пам’яток, щоб особливо занотувати ті, які ще не мали взагалі завантажених світлин. Пам’ятки стали особливими у полі моєї уваги.

Першою світлиною моєю до конкурсу у 2015 році було фото Андріївської церкви у Києві. А у 2018 конкурсному році отримала диплом  у номінації  «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Одеської області». На сьогодні у сховище мною завантажено майже 3 000 (2963) світлин, більшість із них саме до «Вікі любить пам’ятки».

Галина Качуровська, переможець у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Одеської області 2018». Фото: Вікторія Іванків, CC BY-SA 4.0

Ви вже завантажили цього року понад 100 робіт. Як би Ви описали свою мотивацію для людей, які ще вагаються чи брати участь? 

Я думаю, що моя щорічна участь у конкурсі — це про бажання знати більше про культурну спадщину нашої України, про її історію та збереження. На жаль, багато із пам’яток із часом руйнуються, не мають належної підтримки та уваги, хоча могли б слугувати для розвитку туризму у нашій країні, як це у багатьох європейських країнах. Але що казати, з часу повномасштабної війни, частина пам’яток взагалі знищина і добре, коли залишилися хоча б світлини їхні…

 Які побажання чи поради Ви могли б дати іншим учасникам (особливо новачкам)?

Всім учасникам бажаю продовжувати, по-можливості, досліджувати  і фотографувати пам’ятки нашої країни, брати участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки». Таким чином світ зможе більше дізнатися про нашу культурну спадщину. Міжнародний конкурс Wiki Loves Monuments, в якому беруть участь багато країн, дає можливість знайомитись кожному охочому з пам’ятками різних країн, зокрема і з пам’ятками України.

А новачки можуть переглядати світлини переможців минулих років, щоб покращувати свої світлини. І з початку своєї участі у конкурсі, я переглядала дуже багато світлин фотографів-професіоналів, захоплююсь і сьогодні майстерністю цих учасників та переможців конкурсу. 

У Меджибожі, фото якого теж завантажені на конкурс (з дозволу авторки)