Інтерв’ю. Олег Бєсєдін: до участі у «Вікі любить пам’ятки» спонукало бажання поділитися

Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» добігає завершення, нагадуємо, що завантажувати світлини можна до 31 жовтня включно за київським часом. Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.

Цього разу героєм нашого допису буде автор 1500-го завантаженого фото на конкурс — Олег Бєсєдін.

Фото: з дозволу автора

Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Чим Ви займаєтеся у, так би мовити, вільний від конкурсу «Вікі любить пам’ятки» час?

Я, Олег Бєсєдін, народився і живу в Дніпрі, за освітою — архітектор. На сьогодні я займаюсь тим, що працюю в міській структурі, яка займається охороною культурної спадщини.

Тобто Ви фаховий для нас учасник! А як саме у Вашому житті з’явилася фотографія? Чи є щось, що Ви любите фотографувати найбільше?

Взагалі, фотографія в моєму житті з’явилася досить просто. У роки мого навчання в технікумі, а вчився я на техніка-архітектора, якось опинився в мене нехитрий апарат й якесь обладнання для проявки плівки та друку. В основному це були чорно-білі, рідше кольорові, фото друзів і подруг. Пізніше були різні камери й обладнання, змінювались і об’єкти для зйомок. Найбільше мені подобається репортажна зйомка всього того, що ми можемо спостерігати в повсякденні: під час роботи, відпочинку і подорожей. На жаль, сьогодні не до подорожей.

Так, з подорожуванням тепер складніше… Ваше фото стало 1500 завантаженим в українській частині конкурсу цього року. Чи є щось цікаве розказати про цю пам’ятку, саме місце, або може навіть щось з історії створення самого фото?

Знаєте, історія створення фото дуже банальна, як і саме фото — обстежував технічний стан будівлі, а фотофіксація в такому випадку обов’язкова. Стара, одноповерхова сільська школа з пізнішими прибудовами, зараз там функціонує центр творчості для дітей та молоді. Хоча, саме місце доволі цікаве. Тут не тільки навчався Григорій Епік, поряд мешкав і Олесь Гончар, садиба якого знаходиться поряд на сусідній вулиці.

Школа, в якій вчився український письменник Г. Д. Епік, Дніпро. Фото: Олег Бєсєдін, CC BY-SA 4.0
1500-те завантажене фото у конкурсі 2023

До речі, у офіційних списках досі зазначається, що датою смерті Григорія є 1942 рік, але це фальсифікація, адже його розстріляли 1937 року… Але не про таке сумне: чи траплялися з вами колись якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?

Цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування? Звичайно, особливо з дикими і свійськими тваринами. Всі й не пригадати, особливо зважаючи на ті події які, на жаль, ми кожного дня спостерігаємо. Але можна відмітити таку тенденцію: якщо раніше багато незнайомих людей були раді тому, що їх знімають, іноді навіть просили про те, сьогодні підозріло (іноді агресивно) дивляться на камеру, ставлять питання, які стосуються їхньої безпеки чи безпеки їхнього майна.

Фото: з дозволу автора

Так, тепер із цим значно суворіше — одна із причин і для наших конкурсних обмежень… Чи пам’ятаєте Ви коли і як вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Що спонукало?

Дізнався про конкурс в 2019 чи 2020 році з оголошення у Вікіпедії, і тільки пізніше дізнався, що начальник мого управління входив до складу журі одного з років. Що спонукало? Мабуть, бажання поділитися, а ще це трішки нагадує змагання, в яких приємно брати участь.

Примітка організаторів: Олег Бєсєдін був відзначений серед найактивніших дебютантів 2020 року (тоді він завантажив 259 фотографій 86 пам’яток!), а 2021 року він був серед найактивніших учасників спеціальної номінації «Єврейська спадщина», а його робота із зображенням вітряка із Скаргівки Луганської області (Пирогів) потрапила до шорт-листа відзнаки «Млини».

Дуже дякуємо за це бажання поділитися — для нас це визначальна мотивація самим займатися організацією конкурсу. Між іншим, Ви вже завантажили цьогоріч понад 500 фото. Як би Ви описали свою мотивацію для людей, які ще вагаються чи брати участь, чи ні?

Мотивація тут, мені здається, не складна. Тільки ти можеш показати та розказати про своє місто чи село, про свої улюблені місця на весь світ, зважаючи на те, що цей захід — міжнародний.

Традиційно запитаємо на завершення: а які побажання чи поради Ви могли б дати іншим учасникам чи й організаторам конкурсу?

Мені здається, що термін проведення в один місяць дуже малий 🙂

Фото: з дозволу автора