Інтерв’ю. Володимир Бондар: «храми, в яких не вдалося зробити хоча б одне фото, пам’ятаю!»
Пане Володимире, дуже приємно познайомитися, хоч і онлайн. Розкажіть, будь ласка, про себе, ваші хобі
Дякую. За сім десятків років хобі, звичайно, мінялися. Не мінялися лише найулюбленіші, а це — подорожі (навіть не обов’язково в далекі країни, мене влаштовує й вилазка у ліс по гриби!), активний пляжний відпочинок і фотографія.
А як саме у вашому житті з’явилося таке хобі — фотографія? Що любите фотографувати найбільше?
Як з’явилася в житті фотографія? Мабуть, передалася від батька. У 60-х роках минулого століття він був нештатним фотографом Чорнобильської ремонтної бази флоту. Була там у нього навіть маленька фотолабораторія. Інколи він брав «на допомогу» мене. Це було якесь таїнство — спостерігати, як проявляється світлина, як на фотопапері з’являється зображення. Так я звикав і фотографувати (моя перша камера «Смена-2»), і друкувати фотографії. А потім настав довгий період життя без цього хобі. І закінчилася ця «перерва» тільки з появою цифрових фотоапаратів. Ну, а далі пішло-поїхало…
Цього року ваше фото стало 4000-м завантаженим в українській частині конкурсу. Розкажіть, будь ласка, більше про це фото — якщо пам’ятаєте, звичайно. Завжди цікаво дізнатися: «а що ж було за кадром?»
Знаєте, мабуть, я можу щось згадати про кожне фото. Але про це і пам’ять напружувати не довелося. Це було моє перше і поки що єдине знайомство з Миргородом. Моя перша (і теж поки єдина) екскурсія, в яку прийшлося їхати зі страшенною нежитю і температурою під 39°C. Але хіба це може заважати шаленому фотолюбителю?! А тим більш як можна не сфотографувати з усіх боків історичну православну пам’ятку?
Інтер’єр. Успенський собор. Миргород, Полтавська область. Фото: Володимир Бондар, CC BY-SA 4.0
4000-те завантажене фото у конкурсі 2023
Оскільки фотографування — ваше давнє хобі, чи траплялися з вами якісь цікаві, чи курйозні ситуації, якими могли б поділитися з нами?
Ви знаєте, при фотографуванні інтер’єрів, особливо в православних храмах УПЦ МП дуже часто виникають досить курйозні ситуації, тому чогось особливого не згадується. А ось храми, в яких не вдалося зробити хоча б одне фото, пам’ятаю!
Так, церкви часто забороняють фотографувати. Деякі учасники навіть дозволи відповідні брали… А як і коли ви взагалі дізналися про конкурс?
Вперше взяв участь у «Вікі любить пам’ятки» в 2020-у році. До цього кілька років працював на київському сайті «Look My Trips», але сайт закрився. І раптом побачив у Фейсбук інформацію про конкурс…
Добре знати, що Фейсбук теж працює на мотивацію спробувати. Ви вже завантажили цьогоріч більше 400 фото, а за всі роки участі у конкурсі — понад 1500. Як би ви мотивували людей, які ще вагаються спробувати?
Чесно — я не знаю, чи треба взагалі мотивувати людей, які вагаються. Якщо ти любиш подорожувати і фотографувати, то для кого ти це робиш? Якщо для себе, щоб роздивлятися ці фото в похилому віці, то одна справа. Яка тут мотивація потрібна? Якщо хочеш поділитися своїми враженнями від того, що побачив і сфотографував — то ось і мотив.
Примітка організаторів: Володимир Бондар був відзначений серед найактивніших учасників спеціальної номінації «Via Regia Ukraine» 2020 та 2021 років, завантаживши світлини об’єктів у містах на символічному королівському шляху Via Regia.
Ви подали багато зображень у спецномінацію «Інтер’єри». Підкажіть, будь ласка, що саме вам подобається у фотографуванні інтер’єрів?
Дві причини. Перша — це моя любов до люстр. Усе починалося саме з фотографування люстр та інших світильників. Друга — той сайт, що я вже згадував, «Look My Trips» — там платили за фотографії в залежності від кількості переглядів. А фото інтер’єрів цінувалися особливо, бо не кожен їх мав, не кожен вмів фотографувати.
Чи могли б ви дати поради щодо фотографування всередині приміщення? Як саме ви помічаєте цікаві деталі?
А поради — намагайтеся знімати інтер’єри без людей, чи так, щоб в кадр не попадали обличчя. І навчіться чекати. Навіть якщо ви в групі екскурсантів — обов’язково настане мить, коли у приміщенні, яке вас цікавить, не залишиться нікого. І не бійтеся експериментувати зі своєю камерою. Я не професіонал, переважна більшість моїх фотографій зроблена фотоапаратом в автоматичному режимі, або взагалі смартфоном. До того ж без спалаху, застосовувати його взагалі не люблю. Він мене просто дратує! 🙂
А щодо цікавих деталей — можливо, це приходить само. Можливо, те, що цікаво мені, а когось іншого просто не зацікавить.
А які побажання чи поради Ви могли б дати нам, як організаторам конкурсу?
Знаєте, організаторів повчати не буду. Хоча… Для безлічі меморіальних пам’яток відомих людей я би зробив окремий розділ. Якось не зовсім правильно порівнювати храм XII століття чи 300-річний будинок з пам’ятною дошкою третьому секретарю КПРС на стіні «хрущовки». Якщо вже без цих пам’яток не обійтися.
Розуміємо, хоча для ілюстрування статей Вікіпедії ці пам’ятні дошки є важливими — і більше шансів, що люди сфотографують храм XII століття, а не дошку, якщо подорожують для себе. До речі, ваші фото демонтажу пам’ятника Леніну у місті Кременчук — просто історичні. І вже ілюструють статтю у Вікіпедії. Бережіть себе!
