Інтерв’ю. Костянтин Буркут: «Приємно бачити, що люди вболівають за архітектурну спадщину України і прагнуть показати її світу»

Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож протягом конкурсу будемо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.

Сьогодні хочемо познайомити вас із Костянтином Буркутом — багаторічним учасником та переможцем конкурсу, а цього року — автором 2000-го завантаженого фото на конкурс цього року.

Костянтин Буркут. Фото з дозволу автора

Костянтине, дуже раді віртуально познайомитися з вами ближче. Розкажіть, будь ласка, про себе, як у вас захоплення чи інтереси?

Я працюю в Національній академії наук України вченим секретарем Відділення літератури, мови та мистецтвознавства, роботу свою люблю: вона дає змогу допомагати нашим науковцям, а заразом і дізнаватися про наукові новинки гуманітаристики. У нас є дуже талановиті вчені, на жаль, їх нині мало шанують… Захоплень у мене багато: люблю подорожувати, фотографувати, читати, дивитися фільми, редагувати Вікіпедію…

А як ви почали фотографувати? Що подобається знімати найбільше?

Фотографую давно, з початку століття. Справжнє захоплення прийшло у 2006 році, саме тоді в мене з’явився перший цифровий фотоапарат Olympus FE100, його подарували друзі на день народження. То був просто дивовижний подарунок! Я їм і понині дуже вдячний! А невдовзі я поїхав в Крим, тамтешні пейзажі просто полонили мене, не можна було стриматися, щоб не сфотографувати таку красу! Взагалі природу і архітектуру люблю фотографувати найбільше.

Ваша робота цьогоріч стало 2000 завантаженим в українській частині конкурсу. Розкажіть, будь ласка, більше про історію створення фото та саму пам’ятку

Цю світлину я зробив у Болехові, очікуючи на маршрутку, яка мала мене підвезти до Скель Довбуша. Жінка з Бубнища, дізнавшись про моє захоплення фотографією, звернула мою увагу на ошатну будівлю колишньої вілли Боренштейна кінця ХІХ століття, яку я власне і представив на знімку.

2000-не завантажене фото у конкурсі 2024 року

Довідково: Пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 422-іф. Зараз тут розташовується пологове відділення Болехівської центральної міської лікарні.

Цікаво, що це сталося майже випадково! Інша ваша робота стала першою роботою, завантаженою із Запорізької області — із Бердянська. Розкажіть нам і про неї

Це фото зроблено похмурого грудневого дня в довоєнному Бердянську, куди я приїхав, аби відвідати тамтешню картинну галерею. Список архітектурних пам’яток міста підказав, що ще можна подивитися. Таким чином будівля колишньої гімназії стала одним із пунктів мого маршруту. Отака коротка історія цього фото.

Перше завантажене фото у конкурсі 2024 року із Запорізької області

Довідково: будівля має статус пам’ятки історії національного значення за охоронним номером 080004-Н, у Постанові Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 928 «Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України» зазначено, що тут «(…) навчався один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905 року П. П. Шмідт», хоча у стінах гімназії також навчався Володимир Хавкін — український, французький, швейцарський та індійський бактеріолог єврейського походження; творець перших вакцин проти чуми та холери.

А чи траплялися з вами колись якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?

Курйозних ситуацій вистачало. Пам’ятаю, колись ішов по Володимиру (донедавна Володимиру-Волинському), тримаючи в руці роздрукований реєстр його архітектурних пам’яток. Одна бабуся вирішила, що я розношу платіжки за газ і попросила пошукати документ, виписаний на її прізвище.

Про власний досвід подорожей після 24 лютого 2022 року я розповів у короткому нарисі «Колишній райцентр Львівщини, або Мандрівка під час війни», його опублікував журнал «Світогляд». Там і про курйози, і про архітектуру неофіційної столиці Бойківщини — Турки. Сподіваюсь, що ваших читачів він зацікавить.

Ви — багаторічний учасник «Вікі любить пам’ятки», але чи пам’ятаєте, коли саме ви взяли участь уперше? Звідки тоді дізналися про конкурс?

Вперше брав участь у 2012 році, а дізнався про конкурс, читаючи якусь статтю у Вікіпедії. Тоді участь була спонтанною. Пізніше готувався до конкурсів ретельніше, впродовж року мандруючи і фотографуючи нашу архітектурну спадщину. Пам’ятаю свою першу подвійну перемогу в 2014 році: в номінаціях «Найкраще фото Кіровоградської області» і «За найбільшу кількість світлин Кіровоградської області». Тоді мені подарували гарненький червоний наплічник, з ним я об’їздив пів України і навіть за кордоном побував.

А як би ви описали свою мотивацію для людей, які ще сумніваються, чи варто брати участь у конкурсі?

Під час мандрівок, завдяки спискам, представленим на сайті конкурсу, дізнаєшся багато нового про місто, яке, здавалося б, знав дуже добре. Звертаєш увагу на будівлі, повз які проходив сотні разів, не замислюючись про їхню історію, про їхніх колишніх власників тощо. Тобто, пізнавальний аспект відіграє величезну роль… Завдяки спискам «Вікі любить пам’ятки» навіть рідне і улюблене місто відкриваєш заново. Тож хоча б заради цього брати участь варто.

Чи вам цікавіше фотографувати будівлі зсередини чи ззовні? Чому? Чи є якісь особливості?

Раніше частіше фотографував особливості екстер’єрів: маскарони, барельєфи, фронтони… Нині стало цікаво поглянути на інтер’єри таких знайомих зовні будинків. Інколи люди, що в них працюють, навіть проводять маленькі екскурсії. Дуже цікаво!

А як ви обираєте наступну локацію для своїх фото? Що обов’язково має бути у Вашому «рюкзачку» під час ваших фотоекспедицій?

Тут не останню роль відіграють вже згадані списки «Вікі любить пам’ятки» — часто відправляєшся у віддалені села, щоб сфотографувати будівлю, фото якої ще не представлено у Вікіпедії. Відчуваєш себе першовідкривачем☺ У рюкзачку обов’язково має бути заряджений фотоапарат, пачка цигарок, блокнот із ручкою і торбинка з сушками☺

Чи є якісь поради чи побажання, які ви можете дати новачкам конкурсу?

Новачкам бажаю бути більш відповідальними: інколи завантажують фото з неправильним ідентифікаторами, ілюструючи своїм знімком не ту пам’ятку. Це додає роботи організаторам конкурсу і спантеличує майбутніх учасників.
А так — можу тільки порадіти новим учасникам — приємно бачити, що люди вболівають за архітектурну спадщину України і прагнуть показати її світу.

Ви вже завантажили фотографії мінімум до двох спеціальних категорій: «Елементи екстер’єру» та «Інтер’єри». А яка зі спецвідзнак конкурсу вас зацікавила найбільше? Чому?

Усі на часі, усі цікаві. Нині, на жаль, найактуальнішою є «Війна руйнує пам’ятки». Дуже хочеться, щоб не було війни, не було такої спецномінації взагалі. А поки треба фіксувати приклади сусідського варварства… Якнайшвидшого настання миру нам усім!

Так, дуже сумна спецномінація. Дякуємо за розмову, бережіть себе!