Таємниці Софіївського дендропарку

Скеля Даури (Тарпейська скеля)
Автор фото — Євген Самученко. Ліцензія CC-BY-SA-4.0, з Wikimedia Commons

У номінації «Найкраще фото Черкаської області» перемогла фотографія Тарпейської скелі з парку «Софіївка» в Умані. Автор — Євген Самученко (Q-lieb-in).

Національний дендрологічний парк «Софіївка» є пам’яткою світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII століття та улюбленим місцем відпочинку для українців. Тут розташовано ряд водоспадів, штучних ставів та басейнів. Оздобою парку також є малі архітектурні споруди, альтанки, гроти та штучні скелі. Кожна зі скель та гротів мають свої назви, серед них — Левкадська (Бельведерська), Тарпейська, яку ще називають Скелею Даури, та інші.

Скеля Даури (Тарпейська скеля) розмістилась по ходу Головної алеї парку та увінчана дерев’яною альтанкою. Альтанка має легку конструкцію і ніби завершує скелю, вдало вписуючись в навколишній пейзаж. Вперше її встановлено в 1839 році, пізніше, коли постаріла, — зняли, і лише в 1950 році відновили знову. При Потоцьких тут закінчувався парк.

Назва самої скелі, оскільки тема античності була основою забудови парку, похідна від назви південно-західної стіни Капітолійської фортеці Стародавнього Риму, яка збереглася до нашого часу. Ця назва вперше зустрічається в нарисі Л. О. Казарінова.

Згідно з римською легендою, Ромул, легендарний засновник і перший цар Риму, вирішив закріпити мирні відносини з сусідніми племенами шляхом шлюбів своїх воїнів з їхніми дівчатами. Але вожді племен не довіряли римлянам і відмовили в цьому. Тоді на влаштованих святах, куди були запрошені сусіди по знаку Ромула його воїни захопили дівчат із племені сабінян. Цар сабінян, Тіт Тацій, оголосив війну. Але Капітолійська фортеця, огороджена високими стінами, була неприступною, тому Тіту Тацію вдалося домовитися з дочкою першого консула Капітолійської фортеці Тарпеєю, щоб та відчинила їм ворота. Нагородою мали б служити масивні золоті браслети, що носили воїни на лівій руці. Коли сабіняни ввірвалися до фортеці, Тіт Тацій, в знак зневаги до зрадниці, разом з браслетом кинув до її ніг щит, адже щити носили теж на лівій руці. Цьому прикладу послідували всі воїни і Тарпея загинула під щитами. А конфлікт закінчився мирно. Після кількамісячної облоги сабінянки переконалися, що вони не рабині, а жінки, яких люблять і поважають. На знак жалю вони розпустили волосся, благаючи не вбивати їх чоловіків. Тіло ж Тарпеї скинули зі стіни, яка з того часу й називається Тарпейською. Звичай скидати з цієї стіни засуджених на смерть державних злочинців існував в Римі аж до нашого часу.

Існує ще одне пояснення назви скелі, яке пов’язане з модою в садово-парковому мистецтві в кінці XVII ст. використовувати елементи сентименталізму, що запозичено з Англії. Саме в англійському садово-парковому мистецтві, з метою збереження пам’яток народної творчості, стає популярною збірка «Поеми Оссіана сина Фінгала», автором якої був збирач фольклору Джеймс Макферсон (1736-1796).

Оссіан, головний герой поеми, шотландський бард III ст. Він розповідає про розповсюджений в шотландській народній поезії мотив родової ворожнечі і загибелі двох закоханих із ворогуючих родів. Прекрасні дівчата Кольма, Даура та ін., про яких співає Оссіан, покидають своїх батьків, щоб втекти з коханими, але гинуть, ставши жертвами родової ворожнечі та підступності ворогів. Кольма оплакує нареченого і брата, які вбили один одного в поєдинку, і помирає від горя; Даура гине на скелі, що посеред моря, а в цей час брат, наречений і батько марно намагаються врятувати її. Цей сюжет був надзвичайно популярним серед поетів того часу, до яких належав і О. С. Пушкін.

Враховуючи, що в Умані жив один з керівників Південного товариства декабристів С. Г. Волконський, в 1821 році, проїздом до Тульчина, можливо, відвідав Умань і сам засланий поет. Як свідчать дослідження Д. С. Лихачова, оссіанічні мотиви знайшли своє відображення і в «Софіївці», в першу чергу на ділянці від Головного входу до Тарпейської скелі, яка, як відомо, будувалася в період з 1838 по 1859 рр.

Можна припустити, що скеля, на якій стоїть альтанка, то оточена морем одинока кам’яна брила, на якій загинула Даура — одна з героїнь Д. Ж. Макферсона, особливо, якщо врахувати, що в 1841 році планувалось провести воду під цю скелю і влаштувати тут каскад. А. О. Казарінов згадує в своєму нарисі про ніби спеціально влаштованій тут п’явочник. Можливо, підведення води до скелі не довели до кінця після приїзду Миколи І, який не дав згоди на введення елементів оссіанізму в мотиви «Софіївки», про що свідчать і перероблені з готичного в класичний стиль вхідні башти.

У парку ще багато нерозгаданих таємниць, які належить розкрити, глибоко вивчивши літературну спадщину та архівні матеріали минулого.

Джерело: http://www.sofiyivka.org.ua/ua/excurs/excurs02.htm

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.