Інтерв’ю. Федір Каїра: «Фотографії — це думки авторів, потрібно ними ділитися, інакше можна залишитися непочутим і забутим»
Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» завершилася. Щоб ви про нас не забували, поки організаційний комітет та журі працює над визначенням переможців, продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.
Із «віртуальним мікрофоном» — Федір Каїра, автор 3000-го завантаженого фото на цьогорічний конкурс.
Фото: з дозволу автора
Дуже раді віртуально з вами познайомитися. Розкажіть, будь ласка, трохи про себе, про хобі
Я працюю вчителем математики в Бердянському муніципальному ліцеї. Наразі виїхав з окупації, працюю онлайн. Маю багато захоплень, але, на жаль, часу на все зараз катастрофічно не вистачає. Дякуючи своєму доброму товаришу Дмитру, який надав у використання велосипед, бо мій лишився в окупації, можу час від часу виїжджати у невеликі подорожі. Це хобі номер 1 🙂
Зазвичай ці поїздки ми з ним поєднуємо з корисним: досліджуємо старовинну цеглу регіону Надпоріжжя. Щонеділі їдемо електричкою, а потім велосипедами, по закинутих селах шукаємо старовинну цеглу з клеймами, веземо її додому, миємо, фотографуємо, намагаємося ідентифікувати, а далі Дмитро розміщає її на своєму сайті-каталозі. У подальшому в цьому напрямку багато планів, але про них вже після реалізації.
Звісно, під час таких мандрівок доводиться зустрічати багато цікавих природних, архітектурних, історичних, археологічних пам’яток. Багато з них активно руйнуються. Це можна помітити і неозброєним оком. Є бажання хоч якось зберегти пам’ять про об’єкт, а це можна реалізувати через фотографування. На превеликий жаль, мій дзеркальний Nikon теж в окупації, тому користуюся телефоном. Але хоч так. Розумію, що якість не належна, але маємо, що маємо…
А чи довго вже займаєтеся фотографуванням? Що найбільше подобається фотографувати?
Фотографувати почав давно. Особливо після придбання фотокамери. Природа — це найперше моє фотовподобання.
Чи пам’ятаєте ви коли вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Що вас спонукає завантажувати з року в рік?
Вперше взяв участь у «Вікі любить пам’ятки» чи «Вікі любить Землю», якщо не помиляюся, 2015 року. Намагаюся не пропускати і бути активним. Але, не завжди виходить. Впевнений, що у кожного учасника конкурсу є багацько власних турбот — сім’я, робота, побут. Але десь та й знайдеться шпаринка для улюбленої справи. І це велике щастя та радість.
Того 2015 року ви, ще новачком, завантажили 20000-не фото. А цього року ваша робота стала 3000-ю завантаженою в українській частині конкурсу. Чи могли б ви розказати трохи більше про зображене?
Стосовно ювілейного фото, то я дуже радий, що це моя світлина 🙂 Приємно. Низка завантажених робіт ілюструє комплекс будівель колишнього маєтку поміщика Юрія Романова, які пізніше були викуплені земством і використовувалися як лікарня. Об’єкт датується кінцем ХІХ — початком ХХ століть. Колись — найбільша в повіті лікарня, а зараз — активно руйнується… Окрім природи до цього докладають руки і люди. [Ми] відвідали її двічі з перервою в три місяці.
Дах. Одна із будівель комплексу земської лікарні і садиби у селі Адамівка Дніпропетровської області (листопад 2022 року). Фото: Федір Каїра, CC BY-SA 4.0
3000-те завантажене фото у конкурсі 2023
Другого разу побачили, що з одного з дахів зняли всю старовинну черепицю та почали розбирати цегляний паркан… І тут розумієш, що потрібно не лінуватися і зробити декілька фото. Як кажуть, якщо не знаєш, як заподіяти лиху, то роби, що можеш.
Дах. Одна із будівель комплексу земської лікарні і садиби у селі Адамівка Дніпропетровської області (листопад 2022 року). Фото: Федір Каїра, CC BY-SA 4.0
Чи траплялися з вами якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування? Як воно — фотографувати під час воєнного стану?
Для фотографування нині складні часи. Ми категорично не фотографуємо об’єктів де дислокуються військові або потенційно можуть бути; не фотографуємо стратегічних об’єктів і тому подібного. Але, навіть при максимальній обережності і обачності населення маленьких сіл часто в нас вбачає приховану загрозу. Воно і не дивно. Якісь два типи, на велосипедах в шоломах і перчатках, а ще з наплічниками. Що тут можна подумати. Так один дядько, якось з нами розговорився і сказав, що подумав спочатку, що ми десантники, а в рюкзаках наших — парашути 🙂
Цього року ви завантажили понад 200 фото. Які слова мотивації ви могли б запропонувати тим, хто досі вагається чи брати участь?
Скажу так: фотографії — це думки авторів, потрібно ними ділитися, інакше можна залишитися непочутим і забутим. Не варто перейматися, що хтось критично оцінить вашу роботу, а так і буде. Потрібно думати про тих людей, хто зрадіє побачивши її, а ще краще, використає для ілюстрації нових статей у Вікіпедії.
На завершення: чи є якісь побажання іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Дякуючи ЗСУ, дякуючи Гером, які щохвилини боронять Україну від ненажерливого ворога, ми маємо сумлінно робити свою, хоч і не велику, хоч і не таку значущу, але гідну справу. Тому, трудимося, шукаємо фото пам’яток в своїх архівах, вантажимо і отримуємо від цього радість та задоволення. Всім сил та наснаги, а Україні найшвидшої перемоги!
Дякуємо на доброму слові. Бережіть себе і зустрічі на наступних конкурсах! P.S. До речі, пора вже знову починати стежити за сторінкою конкурсу наукових зображень для Вікіпедії 🙂
Примітка організаторів: 2016 року Федір Каїра завантажив найбільше об’єктів Запорізької області у «Вікі любить Землю», а 2020 — ввійшов до десятки найактивніших завантажувачів. 2018 року Федір Каїра переміг у номінації «Найкраща світлина Сумської області» у сестринському фотоконкурсі «Вікі любить Землю» із зображенням заказника «Миропільський», у заплаві річки Псел від кордону з Росією до межі з Сумським районом. А його робота із зображенням виконавця зачистки поховання катакомбної культури на розкопках курганного могильника неподалік села Дмитрівка Запорізької області перемогла у категорії «Люди в науці» української частини Європейського конкурсу наукових фотографій 2015 року, а зараз ілюструє статтю Вікіпедії про Дмитрівський курганний могильник.
Аспірант Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського Андрій Тощев проводить зачистку поховання катакомбної культури на розкопках курганного могильника неподалік с. Дмитрівка Бердянського району Запорізької області. Фото: Федір Каїра, CC BY-SA 4.0