Фото-переможець конкурсу у Полтавській області
Представляємо накращу фотографію Полтавщини у конкурсі «Вікі любить пам’ятки».
Будинок Полтавського губернського земства — пам’ятка історії й архітектури у Полтаві на площі Конституції. Будинок став першим зразком нового українського архітектурного стилю, українського архітектурного модерну, на Полтавщині. Сьогодні в ньому розміщений Полтавський краєзнавчий музей.
Споруджений у 1903-1908 роках, будинок перші роки функціонував як адміністративно-музейна споруда, а згодом його було віддано під Центральний пролетарський музей Полтавщини. У 1943 році його спалили, відновили у 50-х, трохи змінивши дах і головний зал.
Поки ви милуєтеся фотографією Сергія Криниці (вільноліцензованою під CC-BY-SA-4.0), нагадаємо, що це і більше можна почитати у Вікіпедії, а у Вікісховищі є ціла категорія зображень музею зовні і з середини різних років.
Використовуючи зображення, не забувайте вказувати автора й ліцензію! Дякуємо, що ви з нами, ми ще не всіх обласних переможців оголосили 🙂
“Коментуй-не коментуй,все одно получиш…” Ну,я до того,що результатів цьогорічного конкурсу вже ніхто не змінить,а от щодо наступного-думаю достатньо критики на журі полилось-посипалось,щоби був привід щось поміняти,во!
А фото чого,нормальне фото,ніц зайвого(єдне авто-то для декору))
Тільки до чого тут журі? 🙂 Журі отримало єдині інструкції, які взагалі є. Від оргкомітету. Наче всі коментарі та критика була звернена до оргкому 🙂
А що в ньому не так? Всі ползунки на місцях + небанальне освітлення об`єкта .І це не комплімент. Годно для складів Вікі.
для складів годно все 🙂
О Богі…я вже відчуваю себе поціентом палати №7))) Люди -не псіхуйте. Це ж в принципі і здебільшого “Народна толока”. Наградять- не наградять..подумаєш. Щатайте шо ви внесок робите просто у висвітлювання кам`яниць. А найкращі фото у вас мають бути свої -і непорушні від думки журі. А з чого їм вибирати…коли по Полтавщині мабюуть не краще ніж по Миколаївщині. А чому так -то вже питання до тих в оргкомі , хто не зміг ( не став, не схотів, не подумав) щоби представити конкурс в КОЖНОМУ регіоні на ТЕМАТИЧНИХ ресурсах (фотографи, туристи). Наприклад, банально в соцсєтях в групах фотографів, туристів прив`язаних до Житомирського кодла -ні рядка не памнятаю. Отак .
Та я якраз не псіхую 😉
Мене просто дивує відсутність реакції на одне з найслабших фото в обласних номінаціях
Ой, для цього треба мати ресурси відповідні. Зокрема час і людей 🙂 Якщо кожен із Вас візьметься хоча б розказувать про конкурс десь у своєму регіоні, то може набіжать конкуренти? 🙂 Жартую, звісно. Але це така річ, яка потребує уваги й часу, яких у нас на це не вистачає. Розшукуються волонтери-амбасадори на місцях 🙂
Довгоочікуване зізнання+пропозиція!Відтепер ніхто не матиме права валати чому немає із чого вибирати, чому низька явка на конкурс. Все ж -це певною мірою всенародний конкурс, і тому якщо народ не долучився ( мало долучився) …то хай сидять мовчки, і пожинають мале.
Спеціально вичекав добу
ЖОДНОГО коментаря на кшталт “куди дивиться жюрі?”, “що, не було з чого вибрати?”, “непрофесіональність жюрі просто вбиває”…
Дійсно питання, чому так коментять кращі фото? і жодного коменту під геть посереднім? Наводить на роздуми, панове! 😉
Так, якщо що, я автор, і якби була ота галочка “не подавати на якісну категорію” (хоча я певен має бути галочка навпаки “хочу подати на якісну” причому вимкнена за замовчуванням), я би на якість не претендував
За правилом давно підзабутого Карнегі “ніхто не кОпає дохлого собаку”?
Дуже просто. Це фото зображує саме пам’ятку, а не поля й небо. І учасники не вмішуються у вподобання журі. І віддають
А холівар викликають лише ті фото, на яких сама пам’ятка відіграє другорядну роль.
Це те саме, аби на конкурсі кращого портрету переможцем визнали світлину, де силует людини видніється лише десь на горизонті. А від організаторів натомість надійшло пояснення: “Ви подивіться, які тут хмари гарні”
Або те саме, коли на конкурсі молодого вина переможцем обирають коньяк, бо ж “він також із виноградного соку зроблений”.
Учасники конкурсу обурюються виключно тим фактом, що результати конкурсу часто не мають нічого спільного із його назвою.
Я от дивлюсь на переможців по окремим областям і бачу, що Вікі любить небо, любить хмари, любить поля і якомога більш насичені кольори. А самі пам’ятки десь там на п’ятому місці…
наприклад, на львівському переможцеві теж була виключно пам’ятка (це те, що згадав з ходу)
На львівському фото неозброєним оком видно диспропорцію. Знов таки повертаємось до теми портретів. Чи можна вважати якісним фото, де у відомої моделі, зовнішність якої всі знають, ніс скривився набік та очі в різні боки дивляться?
“А холівар викликають лише ті фото, на яких сама пам’ятка відіграє другорядну роль”
Наприклад Черкащина? Я не про якість самого фото, воно посереднє. Але там якраз проблемою була річка і скелі. Скажи, локація пам’ятки важлива в архітектурі, в описі пам’ятки? Чи краще сфоткати палац, не важливо де він стоїть, що і не зрозумієш, в полі, в лісі чи може серед міської забудови?
хоча тут назріла пропозиція – принаймні в кількісній номінації рахувати не поодинокі фото, а таки серії з мінімальним набором (локація памятки – хай і так, як у Байдужої, памятка крупним планом, архітектурні деталі)