«Єврейська спадщина»: підсумки спеціальної номінації 2020 року

Канадська недержавна організація «Українсько-єврейська зустріч» (UJE) вже втретє поспіль підтримує спеціальну номінація «Єврейська спадщина» у рамках української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». 

У 2020 році на спецномінацію було подано понад 1700 світлин, майже 100 авторів долучилися до проєкту. На конкусних знімках представлені пам’ятки єврейської спадщини з 24 регіонів України. 

До журі спеціальної номінації ввійшли: Олексій Кашин, кінопродюсер «НЕО-ПЛЕНЕТ продакшн», член Української кіноакадемії, член Спілки кінематографістів України; Юрій Клюфас, голова BWV Toronto Ukrainian Festival, продюсер канадського телебачення і кіно (KONTAKT Ukr TV Network), екс-президент Entertainment Media Corporation (Торонто, Канада); Юрій Сілецький, заступник директора Львівського історичного музею (Україна).

За оцінками журі виділено 17 світлин-переможців, які представляють об’єкти із десяти регіонів України. Ці роботи умовно поділені на три загальні категорії: «Синагоги», «Єврейські цвинтарі», «Інше». У ці категорії були розподілені фото, що за технічними вимогами та оцінками журі отримали найбільше балів. Таким чином можна дійсно показати як живе чи руйнується, по-іншому переосмислюється та використовується нерухома культурна спадщина єврейського народу в Україні.

Найкращі фото у категорії «Синагоги»

Серед синагог, світлини яких були подані на конкурс, журі найвище оцінило роботи Сергія Зиська та Вадима Постернака — синагоги в Сатанові та у Шаргороді відповідно посіли перше місце у спецномінації.

Синагога. Сатанів, Хмельницька область
Автор фото — Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
Синагога. Шаргород, Вінницька область
Автор фото — Вадим Постернак, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Синагога у Сатанові є дуже «фотогенічною» загалом, а Сергію Зиську вдалося зробити її дуже виразною. Світлина із синагогою у Шаргороді викликає асоціації із пообіднім сном — світле вересневе небо, припаркований тракторець — сільськогосподарська ідилія.

Друге місце посіли теж дві роботи. Фото Караїмської кенаси у Києві авторства Олени Мачуленко — вулична світлина без прикрас, люди й машини йдуть і їдуть у своїх справах, а кенаса — стоїть задумана й залита серпневим сонцем. 

Кенаса караїмська (тепер — Будинок актора). Київ
Авторка фото — Олена Мачуленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Також на другому місці світлина Гусятинської синагоги у виконанні Сергія Онькова — покинута самотня будівля, що різко контрастує з попереднім фото.

Синагога. Гусятин, Тернопільська область
Автор фото — Сергій Оньков, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На третьому місці теж опинилися дві світлини — Сергій Жолонко з фасадом Великої хоральної синагоги Кропивницького та Сергій Зисько з іншим ракурсом синагоги у Сатанові.

Велика хоральна синагога. Кропивницький
Автор фото — Сергій Жолонко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
Синагога. Сатанів, Хмельницька область
Автор фото — Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Інша світлина Сергія Жолонка не потрапила до нагороджених у цій категорії, але її було відзначено як «якісну світлину» на Вікісховищі — на сайті, де проходить сам конкурс. На його фото представлено вітраж під куполом Великої хоральної синагоги Кропивницького, погляд на вулицю, зсередини.

Вітраж під куполом Великої хоральної синагоги. Кропивницький
Автор фото — Сергій Жолонко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращі фото у категорії «Єврейські цвинтарі»

Перше місце тут посіла робота Андрія Марусова із мацевою зі старовинного єврейського кладовища в Маріуполі.

Старе єврейське кладовище, Маріуполь
Автор фото — Андрій Марусов, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Цей цвинтар не захищається державою, у нього відсутній статус пам’ятки.

На другому місці опинилися три світлини — Меджибіж, Сатанів та Бердичів. Світлина Сергія Зиська із єврейським некрополем, де поховано засновника хасидизму Баал Шем Това, незважаючи на сумну суть світлини, викликає якесь піднесення — липневе блакитне небо, зелена трава, доглянутість.

Єврейський некрополь, де поховано засновника хасидизму Баал Шем Това, Меджибіж
Автор фото — Сергій Зисько, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Фото Бурчинської Марії із мацевами єврейського кладовища у Сатанові зблизька — викликає трохи інші відчуття. Покинуте кладовище, поросла трава, похилені камені…

Єврейське кладовище. Сатанів, Хмельницька область
Авторка фото — Бурчинська Марія, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Таке ж відчуття викликає світлина Олени Мачуленко із видом на кладовище у Бердичеві — і сіре небо тільки підсилює цей ефект непотрібності. Хоча й виглядає, що траву попололи між мацевами, тож комусь за це болить. Чи боліло уже далекого 2011 року, коли зроблено світлину.

Єврейське кладовище. Бердичів, Житомирська область
Авторка фото — Олена Мачуленко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Це кладовище не перебуває на державному обліку, а отже не захищається державою.

На третьому місці у цій групі опинилася світлина фрагменту старого кладовища у Меджибожі — сучасний цегляний паркан на тлі створює противагу старим доглянутим мацевам. І змушує почуватися трохи зле — сучасність наступає, скоро загрожує проковтнути все те, що залишилося. Автор фото — дослідник історії міст Хмельницького та Меджибожа Ігор Западенко. В описі до фото зазначено, що це — «частина цвинтаря після реставрації 2020 року. Збережені фрагменти мацев піднято у вертикальне положення».


Єврейський некрополь, де поховано засновника хасидизму Баал Шем Това, Меджибіж
Автор фото — Ігор Западенко, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Найкращі фото у категорії «Інше»

Ця категорія поєднала у собі усі ті світлини, що журі високо оцінило, але на яких не зображені ні синагоги, ні кладовища.

Перше місце поділили дві світлини. На одній з них — загадковий уламок втраченої історії єврейського народу у формі кам’яного блоку з фрагментом напису в брамі Микулинецького замку. Автор фото, мандрівник і журналіст Дмитро Полюхович, зазначив, що «плита з написом сама нижня праворуч. Напис нечитабельний. Явне вторинне використання, але це точно не надгробок, хоча надгробки досить часто використовувалися за СРСР як будматеріали. Первісне призначення досі не визначене. Враховуючи, що замок у 19 столітті використовувався для проведення ярмарків цілком вірогідно — фрагмент вивіски крамнички». Всього учасник завантажив світлини 28 об’єктів, серед них — могила Естер Чачкес, матері нобелівського лауреата Шмуеля Йосефа Аґнона; льохи старого єврейського будинку у Сатанові та багато іншого.

Кам'яний блок з фрагментом єврейського напису в брамі замку. Микулинці, Тернопільська область
Автор фото — Дмитро Полюхович, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Автор другого фото — Андрій Жерновий. На світлині зображено церемоніальна споруда при вході на Єврейське кладовище на Зеленій вулиці у Чернівцях. Про неї відомо, що звели її 1905 року за проєктом архітектора Функеля. На знімку є і відчуття простору, і пустизни, аж мимоволі чується луна від кроків автора у приміщенні. На цеглі уже хтось сучасний залишив своє графіті для історії…

Церемоніальна споруда. Єврейське кладовище, Чернівці
Автор фото — Андрій Жерновий, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Обидва об’єкти не вважаються пам’ятками офіційно, і держава їх не охороняє.

На другому місці опинилося фото Anton Blahii — елементи даху єврейського народного дому у Чернівцях — Юдішесхауз. Архітектурна пам’ятка місцевого значення. До Другої Світової війни він був центром єврейського життя у Чернівцях; тут містилися різноманітні єврейські спілки та організації. Історичний напис та зображення Зірки Давида на фасаді, які є на фото, єврейська громада відродила тільки рік тому.

Єврейський Народний Дім. Елементи даху. Чернівці
Автор фото — Anton Blahii, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

До речі, світлина із цим же об’єктом, але ще без підпису, отримала відзнаку у рамках цієї спецномінації 2019 року.

Третє місце за балами отримали три дуже різні світлини. Фото Michael Byalsky зображує Бейт Мідраш у синагозі міста Сквира, Київської області.

Бейт Мідраш. Синагога. Сквира, Київська область
Автор фото — Michael Byalsky, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Робота Сергія Венцеславського зображує будівлю по вул. Пилипчука, 1 у Хмельницькому. Офіційні списки наводять відомості, що це «Особняк, де відбувся об’єднаний пленум Проскурівської і Гречанської організацій КП(б)У», але ця пам’ятка архітектури місцевого значення є «зразком міської житлової забудови кінця XIX ст., зберігся дотепер майже без змін та має архітектурну цінність завдяки своєму цегляному муруванню». Ця будівля ще відома як «Будинок Миколи Сікори», свого часу на першому поверсі тут було єврейське училище (хедер).

Будинок Миколи Сікори (тут було єврейське училище), Хмельницький
Автор фото — Сергій Венцеславський, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

На останньому фото, автором якого є Сергій Бобок, зображено Харківське медичне товариство, яке було створено єврейськими лікарями на чолі з Овсієм (Євсєєм) Браунштейном — лідером Сіоністського комітету. Тепер — НДІ мікробіології та імунології ім. Мечникова.

Медичне товариство, засноване єврейськими лікарями. Пушкінська, 14, Харків
Автор фото — Serhii Bobok, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Всього серед нагороджених 14 авторів та авторок. Усі переможці отримають подяки, сувеніри та відзнаки від канадської недержавної організації «Українсько-єврейська зустріч» (UJE)  та організаторів.
Різноманітність єврейської нерухомої культурної спадщини на території України вражає. Сподіваємось, що цим невеликими шорт-листом від журі спеціальної номінації вдалося це показати. Вдячні журі за роботу, партнерам — за підтримку. Учасникам — за активність та небайдужість. Окремо хочемо відзначити роботу волонтерів, зокрема Ренати Ганинець, однієї із лауреаток цієї спеціальної номінації того року, із розширення списків пам’яток — цього року було вже понад 800 об’єктів. Віримо, що наступного року вдасться продовжити документування єврейської спадщини у рамках нашого проєкту, заохочуючи людей до цікавості, мандрів, відкриттів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.