Серед тисяч пам’яток, які охороняються державою, є найбільш улюблені нашими любими фотографами.
Хтось потрапляє до пам’ятки випадково, випадково ж робить фото, а потім так само випадково втрапляє з ним на конкурс. Інші ж навпаки, ретельно обирають день і час, планують цілу експедицію, слідкують за світлом і тінню, з нетерпінням чекають вересня, щоб взяти в конкурсі участь.
Кожному учаснику ми вдячні не залежно від того, до якої когорти він належить. Завдяки Вам ми можемо робити такі підбірки фото, як ця: Кам’янець-Подільська фортеця в усі пори року і час доби. Милуйтесь 🙂
Уранці. Автор фото — Igor KOSOVYCH, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)Удень. Автор фото — Bonbosch, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)Пообіді. Автор фото — Posterrr, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)При заході сонця. Автор фото — Sak Anastasiya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)Увечері. Автор фото — Богдан Репетило, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)Уночі. Автор фото — Olgazasenko, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2013)У ясну погоду. Автор фото — Yurii-mr, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)Під дощем. Автор фото — Антон Супруненко, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)Навесні. Автор фото — Zarakhovskyi, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2014)Улітку. Автор фото — Надія Дацко, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)Під осінь. Автор фото — Grigory Fedyukovich, ліцензія CC-BY-SA-3.0 (ВЛП-2012)Взимку. Автор фото — Krasnickaja Katya, ліцензія CC-BY-SA-4.0 (ВЛП-2015)
Користуйтеся цими фотографіями на здоров’я! Лиш не забувайте при повторному використанні вказувати: автор — такий-то, ліцензія — така-то.
2 thoughts on “Кам’янець-Подільська фортеця на всі випадки життя”
Респект Zarakhovskyi та Grigory Fedyukovich! Дійти до Татарисків – це Вам не на Вірменський бастіон вийти. Я, наприклад, не дійшов – ноги відвалились.
До речі, на фото останнього добре видно Нову башту, дах якої завалився чотири роки назад, як і верх сусідньої куртини. Оце, мабуть, доля усього замку.
Треба знімати зараз, бо невідомо, що завалиться завтра.
Саме так. Це гарно ілюструє, що та сама пам’ятка може фотографуватися хоч і кожного року. І фото будуть різні, і пам’ятка. Іноді (часто) — на жаль інша…
Респект Zarakhovskyi та Grigory Fedyukovich! Дійти до Татарисків – це Вам не на Вірменський бастіон вийти. Я, наприклад, не дійшов – ноги відвалились.
До речі, на фото останнього добре видно Нову башту, дах якої завалився чотири роки назад, як і верх сусідньої куртини. Оце, мабуть, доля усього замку.
Треба знімати зараз, бо невідомо, що завалиться завтра.
Саме так. Це гарно ілюструє, що та сама пам’ятка може фотографуватися хоч і кожного року. І фото будуть різні, і пам’ятка. Іноді (часто) — на жаль інша…