Історії учасників

Інтерв’ю. Костянтин Антонець: «Хочеться, щоб мої фото побачили не лише друзі на ФБ»

До 31 жовтня можна завантажити власні фото та відео в українську частину конкурсу «Вікі любить пам’ятки», а ми продовжуємо знайомити ближче з учасниками та переможцями конкурсу. Автором 1000-го завантаженого фото 2025 року став багаторічний учасник Костянтин Антонець. Також його робота стала першою світлиною у спецномінації «Пам’ятки дерев’яної архітектури України» без офіційного охоронного статусу. 

Фото з дозволу автора

Дякуємо, що відгукнулися на пропозицію поговорити. Розкажіть, будь ласка, про себе. Які у вас хобі, чим займаєтеся?

Півжиття працюю на великому металургійному заводі, а приблизно з 2007 року мандрую рідним краєм. Хоча, якщо згадати, раніше, у 1998 та 2003—2007 роках відвідав Львівщину та Крим. 

З цих фотографій та замальовок створив за цей час більше 650 акварелей, які тепер є в українських, американських та канадських родинах. Віднедавна пишу краєзнавчі історичні статті у ФБ про кожне село чи місто, які відвідав за цей час. Використовуючи свої (або й друзів) світлини.

А як у вашому житті з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше?

З початку краєзнавчих мандрів і з’явилося бажання фотографувати старовину. А згодом і природу. Найбільше люблю фотографувати старі споруди або їх цікаві елементи. Але й від природних краєвидів не відмовляюся.

А чи траплялися з вами якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?

Курйозів вистачало, адже не всі господарі будинків хочуть аби їхня старовинна садиба потрапила до чийогось телефону. У деяких випадках спілкувався з ними, пояснював. Було й таке, що старий телефон (з камерою) вимикався при плюс 5 градусах, і доводилося гріти руками та диханням, поки не ввімкнеться.

Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож під час нього ми запрошуємо до розмови авторів «ювілейних» світлин. Ваша робота стала 1000-м завантаженим фото 2025 року. Розкажіть нам, будь ласка, про це місто і фото.

File:Борова 11.jpg

Хрестовоздвиженська церква. Борова, Харківська область. Фото: Костянтин Антонець, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Цю світлину зробив під час робочого відрядження до Харкова. У вільний від роботи час поїхав досліджувати приміські села, кільканадцять кілометрів пройшов пішки. Про дерев’яну церкву в Боровій дізнався з мережі, тому це селище було основним на моєму маршруті. 

Знімок від 21 серпня 2018 року. Це пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 7602-Ха. Діюча. У списках вказано, що роки побудови 1903—1906. 

Ваше ж фото дерев’яної церкви, але без офіційного охоронного статусу, стало першим на конкурсі 2025 року у спецномінації «Пам’ятки дерев’яної архітектури України». Розкажіть про нього теж, будь ласка.

File:Ков'яги 02.jpg

Вид збоку. Храм Різдва Пресвятої Богородиці. Ков’яги, Харківська область. Фото: Костянтин Антонець, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0

Ця світлина теж була зроблена під час того ж робочого відрядження до Харкова. Про церкву у Боровій я знав, а от дерев’яна церква в Ков’ягах була випадковим відкриттям. На автобусі було написано Шарівка, тому їхав до неї. Як виявилося, ця Шарівка — лише залізничне селище. Не те велике відоме всім село з замком Кеніга.

Вийшов на кінцевій зупинці автобуса в Ков’ягах і вирішив дослідити їх. Крім цегляних пам’яток в селі, як виявилось, є й чудова дерев’яна церква. Був у захваті! 

А от до справжньої Шарівки йшов з Ков’яг полями, асфальтовими та польовими дорогами ще 14 кілометрів. Дякуючи Богу, ще 2 кілометри підвезли на автівці.

Дослідження рідного краю не дається просто. А коли ви вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки». Як ви дізналися про конкурс? Що спонукало вас вантажити фото?

Цьогоріч — моя третя участь у конкурсі. А спонукає те, що назбирав великий архів своїх світлин. Хочеться, щоб їх побачили не лише друзі на ФБ.

Фото з дозволу автора

А чи ви бачили фото минулорічних переможців українського чи міжнародного етапу? Які світлини вам сподобалися чи запам’яталися? Чому?

Яскраві світлини українського етапу минулого року — Олександра Мальона, Галини Качуровської та Вадима Постернака з Вінниці.

Ви любите більше фотографувати всередині чи ззовні будівлі? Чому? Які  особливості?

Переважно фотографую ззовні, бо не у всі будинки можна потрапити. Але не менш цікавими є під’їзди, інтер’єри. Тому за можливості їх теж фотографую.

А як ви обираєте наступну локацію для своїх краєзнавчих фотомандрів?

Через війну зараз не дуже й помандруєш, тому намагаюся ретельно дослідити Старе Місто у Запоріжжі. А також колишні передмістя, включно з голландсько-менонітськими, які колись приєдналися до Олександрівська (Запоріжжя).

Цього року ви вже завантажили понад 400 фото і це дуже вражає. Також ви завантажили фото на різні спеціальні номінації. Чи є у вас пропозиції на майбутній рік щодо нових спеціальних номінацій?

Усі номінації чудові, але так вже вийшло, що значна частина моїх світлин належить до німецької та єврейської спадщин. 

У фотоархівах також багато є болгарської, гагаузької, грецької та італійської. Ці номінації цілком заслуговують на існування! А також — храми.

Непочатий край роботи. А які побажання чи поради ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?

Бажаю всім не лінуватися, фотографувати та завантажувати світлини у Вікіпедію. Адже, на жаль, часто-густо будинки ремонтують до невпізнаваності, утеплюють пінопластом, закриваючи елементи архітектури. Багато знищують…

Дякуємо за цікаву розмову! Мирного неба!

Розмову вела Дарина Вознюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *