Інтерв’ю. Олександр Мальон: «Мандрівки, краєзнавство та фотографія вдало поєднуються та допомагають відпочивати від основної роботи»
Продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та інтерв’ю з їхніми авторами, чекаючи завершення роботи журі та організаційного комітету з визначення переможців.
Героєм нашого допису є Олександр Мальон, автор 5500-го та 6000-го завантажених фото на цьогорічний конкурс.
Фото: з дозволу автора
Доброго дня, пане Олександре. Розкажіть, будь ласка, про себе, про свої хобі
Родом із міста Канів на Черкащині. Працюю інженером у важливій галузі. Багаторічні хобі — мандрівки, краєзнавство та фотографія — вдало поєднуються та допомагають відпочивати від основної роботи.
А як саме у вашому житті з’явилася фотографія як хобі? Що любите фотографувати найбільше?
Фотографія мене супроводжує з самого дитинства. Нею займався батько, а я свій перший плівковий фотоапарат отримав ще у школі. Найбільше люблю фотографувати архітектуру та природу.
Якраз чудово підходить і для «Вікі любить пам’ятки», і для «Вікі любить Землю» 🙂 Розкажіть про ваші два «ювілейні» фото, будь ласка.
Фотографію з церквою святого Миколи зробив під час відвідування Верхньої Лаври весною 2023 року. Був вражений красою цього місця.
Церква Святого Миколи. Києво-Печерська лавра (березень 2023 року). Фото: Олександр Мальон, CC BY-SA 4.0
5500-те завантажене фото у конкурсі 2023 року
Курган Переп’ят знімав під час краєзнавчої експедиції південною Київщиною. Теж весною 2023 року. Люблю мандрувати слідами Тараса Шевченка. Захоплююсь ним як мандрівником. Кобзар брав участь в розкопках цього кургану у 1846 році.
Курган Переп’ят. Фастівець, Київська область (березень 2023 року). Фото: Олександр Мальон, CC BY-SA 4.0
6000-не завантажене фото у конкурсі 2023 року
Дійсно гарні місця. А як змінилося фотографування після повномасштабного вторгнення?
Зазвичай зараз намагаєшся знімати все швидко. Адже через війну місцеве населення в тобі в першу чергу бачить шпигуна чи диверсанта. Важко людям пояснювати, що шпигуни не стають в центрі села та не знімають при всіх на величезний фотоапарат…
Так, є таке… А тепер — трохи історії: чи пам’ятаєте як вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як тоді дізналися про конкурс?
Уперше взяв участь у конкурсі у 2017 році. Дізнався про нього від товариша по соцмережі. Завантажив фото і забув. Виявилось, що я став переможцем у двох областях. Організаторам довелось організовувати мої пошуки у фейсбуці… Але все закінчилось добре, я навіть взяв участь у церемонії нагородження.
Олександр Мальон на церемонії нагородження «Вікі любить пам’ятки» 2017 року. Державна наукова архiтектурно-будiвельна бiблiотека iмені В.Г. Заболотного, Київ. Фото: Роман Наумов, CC BY-SA 4.0
Цього року ви завантажили понад 600 фото на конкурс. Що мотивує вас і могло б мотивувати інших?
Мотивація участі — в першу чергу зробити свій «багаж» фотографій широкодоступним, щоб вони могли приносити користь. Вікіпедія для цього підходить ідеально.
Як багаторазовий переможець нашого конкурсу, чи могли б ви поділитися порадами з новачками та фотографами-почтаківцями?
Досвід приходить з роками. Одна з порад — варто звертати увагу на якісні фото інших фотографів, у тому числі знаменитих. Вчитись вибирати схожі ракурси. І з часом на думку будуть спадати і власні ідеї та бачення. Я ніколи не був професійним фотографом. Вчився сам.
Чи минулорічні перемоги додавали вам додаткової наснаги? Які ваші очікування від конкурсу цьогоріч?
За минулорічні перемоги радісно, навіть дещо неочікувано. Адже за той період часу фотографував мало. Я не знімаю спеціально для конкурсу, просто він вдало співпадає з моїм хобі. Чимало прекрасних пам’яток відсутні у списках. Але ж це не значить, що їх не треба фотографувати та популяризувати.
Олександр Мальон на церемонії нагородження «Вікі любить пам’ятки» 2022 року. Освіторія, Київ. Фото: Віталій Петрушко, CC BY-SA 4.0
Цього року у нас було вісім спеціальних номінацій. Яку б ви хотіли виділити і чому?
Цьогоріч сподобалась номінація «Німецька спадщина». Маємо чимало архітектури, збудованої німецькими переселенцями. І, повторюсь, більшість чудових зразків не мають охоронного статусу, не занесені у списки. Номінація дозволить принаймні зробити перелік.
І традиційно на завершення: які побажання іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Усім учасникам та організаторам бажаю якомога більше якісних світлин. І основне: перемоги України та закінчення війни!
Дякуємо! Перемоги нам усім!