Найкраще фото Львівської області

У попередніх конкурсах журі відзначало роботи із зображеннями різних пам’яток: Колона «Марко» в Гологорах (2012), Церква Богоявлення Господнього в селі Кугаїв (2013), Башта костелу бернардинів (церква святого Андрія) у Львові (2014), Підгорецький замок (2015), Свірзький замок (2016) та Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької (2017).

Зображення Латинського кафедрального собору стало найкращим у Львівській області цього року. Цей собор є унікальною архітектурною та історичною пам’яткою Львова. Він був заснований приблизно у XIV сторіччі, але, на жаль, точна дата початку будівництва катедри невідома, тим не менш, ця будівля входить в топ-7 найдавніших храмів Львова. Протягом усього свого існування собор мав особливе значення для львів’ян, а сьогодні є одним із туристичних символів міста. Протягом історії неодноразово перебудовувався і добудовувався. До сьогодні збереглось 8 добудованих каплиць навколо храму. Вежа Латинської катедри є однією з найвищих споруд центральної частини міста (66 м, вища лише ратуша), разом з чотирма іншими будівлями вона відображена на логотипі міста.

Саму світлину авторства Романа Бречко прокоментувала членкиня журі Наталія Шестакова так:

Дуже гарне, дуже якісне фото — композиція, чіткість зображення, кольори, загальний настрій, аура та «історія» на зображенні. Дуже якісна, вражаюча та з любов’ю зроблена презентація Львова та його головних пам’яток. На мою думку, однозначно заслуговує бути в Топ-3

Як не дивно, але трохи більше уваги заслуговує у цьому пості об’єкт із другої за балами роботи в області — теж авторства Романа Бречко. На фото зображений Свірзький замок, що розташований у селі Свірж. У XV столітті його почали будувати як оборонну споруду, але роки свого існування його вигляд та призначення змінювались. Сучасного вигляду він набув з середини XVII століття, з часу переходу його у власність Александра Цетнера. Після того його неодноразово захоплювали, руйнували, перебудовували й реставровували. 1939 року його націоналізувала радянська влада, замок пустував, трохи побув школою трактористів. Аж у 1978 році його передали на баланс Спілки архітекторів тодішнього СРСР, яка провела його реставрацію протягом 1975—1983 років. Їм вдалося провести 72% робіт із запланованих. Зараз замок на балансі Львівської обласної організації Національної спілки архітекторів України.

Цього року почалися розмови про те, щоб зберегти його як пам’ятку, але «трансформувати у культурно-мистецький та музейний простір для експозицій та відкрити для відвідувачів»^[1]. А 22 листопада відбулася презентація концепції ревіталізації Замку Свірж від Національної спілки архітекторів України за сприяння Українського культурного фонду^[2][3]. У рамках отриманого гранту було проведено історико-архівні та натурні дослідження, архітектурно-археологічні обміри. Роботи показали, що з найтерміновішого: потрібно провести ремонт покрівлі замку (черепиця даху є заважкою для замку, потрібно позбутися «снігових мішків» — загалом відновити систему зовнішнього водовідведення) та ремонтувати фундаменти, відновити відмостку довкола замку. У концепції описано план реконструкції, але щоб визначити точніші кроки (і пріоритетні ділянки) потрібно проводити детальнішу роботу. У рамках досліджень також вивчалася дендрофлора замку і було проведено первинну інвентаризацію хіроптерофауни замку — у підземеллях замку виявили колонію із понад 141 особини малого підковоноса (підковика)^[3]. Цей вид є занесеним до Червоної книги України. Олена Олійник, віце-президентка НСАУ, зазначила, що доступ до горищ влітку, а підземель взимку потрібно буде обмежити, щоб не завдати шкоди колонії. Також потрібно буде залишити основні вентиляційні отвори, які дають можливість підковикам виживати на території архітектурної пам’ятки…

А загалом: висновки невтішні. Замок потрібно рятувати. Досліджувати, розробляти план реконструкції, збирати гроші (дуже багато грошей!) і рятувати.