(Не)втрачені. У Вікіпедії вчергове пройде акція до Міжнародного дня пам’яток

Оргкоманда «Вікі любить пам’ятки» цього року також запрошує писати у Вікіпедії про пам’ятки України, що вже втрачені чи перебувають під загрозою втрати. Акція третій рік поспіль проходить до Міжнародного дня пам’яток і визначних місць.

Міжнародний день пам’яток і визначних місць (International Day For Monuments and Sites) відзначають 18 квітня. Таку дату майже 40 років тому обрала Генеральна Асамблея ЮНЕСКО, щоб привернути увагу до різноманіття культурної спадщини, її вразливості та об’єднати дії заради збереження пам’яток.

Один зі способів допомогти пам’яткам — збирати інформацію про них на сторінках Вікіпедії. Цього року ми знову організовуємо проєкт «Культурна спадщина України», присвячений пам’яткам, що вже втрачені чи руйнуються. Із 16 до 30 квітня долучитися до проєкту можуть усі охочі, створюючи й поліпшуючи статті в онлайн енциклопедії про такі пам’ятки.  

Про несприятливі умови для культурної спадщини в Україні розповідає Олександр Михайлик, краєзнавець і дослідник Києва:

Останні події у Києві, коли впродовж двох днів було самочинно знесено будинок Уткіна біля Залізничного вокзалу, сколихнули громадськість і оголили проблему збереження історичної спадщини. Проблема існує не лише в тому, що низка цінних споруд роками, а той десятиліттями руйнуються, — проблема ще й у тому, що величезний масив архітектурної спадщини України… не має пам’яткоохоронного статусу! У великих містах це часто-густо розв’язує руки недобросовісним забудовникам. Приклад будинку Уткіна тому яскравий доказ, адже будівля офіційно не мала охоронного статусу…

Серед можливих рішень, які називає Олександр, — досвід Польщі, де всі без винятку споруди, збудовані до 1917 року, автоматично є пам’ятками. Поки подібних норм немає, суспільство може впливати на ситуацію так:

Щонайменше фіксувати пам’ятки, за можливістю, виявляти досі невідомі або маловідомі споруди і викладати інформацію про них — Вікіпедія та Фейсбук дають тут широке поле для діяльності. Є успішні приклади ініціативи знизу — ГО «Мапа Реновації», створена небайдужою молоддю, не лише досліджує занедбані будинки Києва, а й вивчає їх історію і допомагає набути спорудам статусу пам’ятки. Наша небайдужість — найкращий порятунок для спадщини!

Як і в попередні два роки, долучитися до проєкту «Культурна спадщина України» у Вікіпедії українською мовою можна в такі способи:

• додайте нові об’єкти в перелік пам’яток: пошукайте інформацію про пам’ятки архітектури, історії, які втрачені чи руйнуються у вашому місті/регіоні;
• перевірте, чи є про них стаття у Вікіпедії;
• якщо немає, напишіть про це коментар або доповніть список на сторінці проєкту;
• напишіть або доповніть статтю про таку пам’ятку. Писати можна не лише про архітектурні пам’ятки, а й про пам’ятки історії — будівлі, де відбувалися історичні події;
• спробуйте знайти потрібну ілюстрацію у нашому репозиторії або пошукайте у власних архівах фото пам’ятки, яке можна додати до статті;
• запишіть себе у список учасників на сторінці проєкту. Найактивніші отримають пам’ятні сувеніри.

Ольга Крезуб (користувачка Xsandriel), яка під час акції минулого року створила 21 статтю про втрачені церкви Львівщини, поділилася думками щодо важливості подібних проєктів у Вікіпедії:

По-перше, люди можуть знати про якісь видатні пам’ятки, наприклад, про Києво-Печерську лавру чи Кам’янець-Подільську фортецю, і в той же час не знати, що напівзруйнована нежила халупа на подвір’ї їх будинку — це, наприклад, будинок, у якому мешкав видатний авіаконструктор Ігор Сікорський; чи те, що не менш видатний композитор Микола Лисенко заснував музичну школу. На мою думку, з точку зору культури і Лавра, і руїни будинку Сікорського однаково цінні для людства.

По-друге, в Україні переважна більшість пам’яток все ще залишається у жалюгідному стані, а з іншого боку до них, користуючись, скажімо політкоректно, недосконалістю законодавства у сфері охорони пам’яток, підбираються забудовники, які прагнуть зруйнувати пам’ятку і збудувати на її місці сучасний хмарочос. Яскравий приклад — нещодавній скандал із знесенням будинку Уткіна в Києві, єдиного дореволюційного будинку в тій місцевості, який, між іншим був у досить непоганому стані. Тільки в Києві під загрозою знесення або перебудови кілька десятків об’єктів, серед яких будинок №19 по вулиці Тургенєвській, садиба Осипа Родіна (вул. Гончара, 71), садиба Терещенка (бул. Шевченка, 34), садиба по вулиці Франка, 17. Чим більше про них буде інформації в інтернеті, зокрема, у Вікіпедії, тим обізнанішою буде громада, яка може (якщо захоче) виступити на захист своєї культурної спадщини.

По-третє, last but not the least — в Україні є багато цікавих пам’яток, про які невідомо широкому загалу. У цей період пандемії та закритих кордонів саме час розвивати внутрішній туризм, у тому числі і культурний. Якщо про якусь пам’ятку буде лише рядок у путівнику (село Таке-то, церква Така-то, зведена тоді-то), турист навряд чи зверне на це увагу. Якщо ж буде розгорнута стаття з історією пам’ятки, цікавими фактами, фотографіями, то це значно збільшить вірогідність того, що людина захоче на власні очі побачити цю пам’ятку.

Долучайтеся до акції! Досліджуйте українську культурну спадщину та діліться відкриттями з тисячами читачів вільної енциклопедії.

Сторінка проєкту у Вікіпедії: april.wlm.photo.

Читайте також підсумки акції «Культурна спадщина України» у 2020 році та історії учасників.