Інтерв’ю. Микола Кремса: «Красиві ракурси — вони повсюди, головне зупинитись і вловити момент»
До 31 жовтня ще триває українська частина конкурсу, а ми продовжуємо знайомство з учасниками та переможцями «Вікі любить пам’ятки». Микола Кремса завантажив на конкурс понад 700 світлин, а його робота стала 16 000-м завантаженим фото.
Фото з дозволу автора
Дуже раді познайомитися з вами ближче, у нашій віртуальній студії. Розкажіть, будь ласка, про себе, які у вас хобі, чим займаєтеся у вільний від конкурсу час?
Мене звати Микола. Люблю Львів, старі кам’яниці, музеї, сакральну архітектуру та ікони. До речі, зараз вчусь в іконописній школі. Середньовічна українська ікона, її стиль та дослідження — одне з моїх хобі. Також в списку є архітектурна спадщина улюбленого міста Львів — люблю знаходити нові взори підлогової плитки, розписи, закручені сходи і все це фотографувати.
Учнів іконописної школи ще серед наших учасників не пригадуємо! А як у вашому житті з’явилася фотографія?
Фотографую, скільки себе пам’ятаю, навіть колись були думки стати фотографом, але фотографування архітектури, скульптури, експонатів в музеї зручніше через мобільну камеру, бо ніколи не знаєш, коли перед тобою відчиниться львівська брама, де будуть збережені розписи.
Львівські брами — дійсно непередбачувані. А що любите фотографувати найбільше?
Найбільше люблю фотографувати місто, завжди фотографую світанки, вони неймовірні і дуже люблю фотографувати скульптури, в музеях, храмах, чи пам’ятники, а ще красиві ракурси — вони повсюди, головне — зупинитись і вловити момент.
Церква Святого Миколи. Стрілків, Львівська область. Фото: Mykola Kremsa, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
Це ваше фото стало 16-тисячним завантаженим цього року в конкурсі. Розкажіть, будь ласка, трохи детальніше про це місце і історію створення фото.
Про фото — це фотографія віконця з дерев’яної церкви, в яку я ще буду пробувати потрапити всередину. Це бойківська церква, яка ще не спаплюжена блискучою бляхою.
Кожного року велика кількість церков перетворюється на клоунаду з жовтою, синьою, срібною бляхою через нерозуміння збереження архітектурної спадщини, тому фотографував велику кількість ракурсів, щоб задокументувати цю церкву.
А чи траплялися з вами якісь цікаві чи курйозні ситуації під час фотографування?
Історій є багато. От з останньої поїздки із дослідження бойківських церков люди з групи почали на мене дратуватись, бо я всюди ліз, заглядав у кожен кут, робив багато фотографій. А я насправді відривався по повній, бо ця краса повинна бути якось задокументована.
Також була в мене історія в одній кам’яниці, коли на мене хотіли викликати поліцію, бо я фотографував латунну австрійську дверну фурнітуру, а мешканці подумали, що я фотографую, щоб потім вкрасти її. Бувало всяке))))
А коли ви вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки»? Як дізналися про конкурс? Що спонукало взяти участь?
Минулого року я вперше взяв участь у «Вікі любить пам’ятки». Цікавий конкурс, я давно про нього чув, але якось не думав, що комусь цікаві мої фото, крім мого міні блогу в Інстаграмі. Проте зараз під час повномасштабного вторгнення оцифровування пам’яток архітектури є дуже потрібним і важливим моментом, а вікісховище якраз може вміщати в собі базу великої кількості локації.
Мені стало цікаво, чи зможу я зайняти якесь місце хоча б в одній номінації, тому вирішив взяти участь)
Чи ви бачили фото минулорічних переможців українського етапу чи міжнародного? Які світлини вам сподобалися, чи запам’яталися? Чому?
Мені сподобалось найкраще фото Львова, просто дуже сильно люблю Львів)
Преображенська церква. Львів. Фото Артур Лагода, вільна ліцензія CC BY-SA 4.0
Найкраще фото Львівської області 2024 року
Львів переважно добре представлений на національному етапі. А чи ви любите більше фотографувати зсередини чи ззовні будівлі? Чому? Які особливості?
Люблю фотографувати деталі, дрібнички, їх багато на фасадах, а також і всередині інтер’єри, сходи, ковальство поручнів, плитку, вітражі, знаходити клейма виробників. словом дуже люблю деталі, вони формують цілісну будівлю, кожна з них є унікальною через власні дрібнички.
А як ви обираєте наступну локацію для своїх фото? Що мусить бути у вашому «рюкзачку» під час фотоекспедицій?
У рюкзаку є точно павербанка і ліхтарик, а ще везіння часами і хороший настрій, часами гуляю містом в пошуках відкритих дверей до кам’яниць. Всередині можуть бути як скарби, які швиденько фотографую, так і мешканці з різним настроєм).
А якщо це поїздка кудись, то звичайно хочеться побачити щось цікаве і хочеться побачити круті локації на власні очі, особливо в менш популярних містечках чи селах, в інтернеті не завжди є багато світлин, щоб зрозуміти наскільки крутою є та чи інша локація.
Які побажання чи поради ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Звичайно, що велика кількість фотосвітлин додає роботи організаторам, мені було б цікаво якось дивитись на конкурсантів більш індивідуально, розуміти їхню мету фотографування, яку візію вони несуть і для чого це фотографують. Навколо так багато людей, які займаються різними справами, але ми об’єднані одним хобі — це фотографія і було б цікаво почути про конкурсантів більше))))
Тоді наша серія інтерв’ю із учасниками — саме те. Дякуємо за розмову! Мирного неба!