Інтерв’ю з менеджеркою конкурсу Дариною Вознюк

Дарина є досвідченою вікіпедисткою, відома як користувачка Rina.sl. Раніше вона організовувала події Вікімарафону в рідному Харкові, була в організаційному комітеті Конкурсу наукових зображень, допомагала в організації «Вікі любить пам’ятки» на волонтерських засадах. З літа 2022 року долучилася до команди як менеджерка проєкту; у своїй новій ролі вона підтримує роботу волонтерського організаційного комітету конкурсу. Ми вирішили розпитати Дарину про її шлях до проєкту.

Дарино, розкажіть трохи про себе. Як Ви взагалі дізналися про «Вікі любить пам’ятки»?. 

Я завжди цікавилася фотографією і мені дуже подобається фотографувати, ловити дивовижні ракурси та гарні кадри. Інколи я можу просто йти вулицею та, побачивши щось гарне, зупинитися сфотографувати. Я родом з Харкова і раніше, до війни, я пам’ятаю, що завжди коли йдеш містом хтось робить так само як і я — просто ловить момент краси навколо на камеру телефона. В ці хвилини я завжди намагаюся дивитися очами тієї людини і хочу побачити саме те місце, куди спрямований її погляд та камера.

Мені здається, що вперше я почула про конкурс «Вікі любить пам’ятки» на Вікікіноференції у 2019 році в рідному Харкові. Тоді мене зацікавив цей проєкт, але активної участі я тоді не брала.

І що ж вас привело до проєкту?

Переломним моментом для мене стала Вікіконференція 2021 у Харкові, коли користувачка Наталія Ластовець розповідала нам про свій досвід відсіювання фотографій для конкурсу.

Якраз напередодні нашої зустрічі я закінчила онлайн-курси з фотографування на платформі Coursera. Там лектор розповідав про композицію кадру, правила фокусування на об’єкті, світло і тінь тощо. Тож я одразу ж загорілася ідеєю взяти участь у відсіюванні фото для конкурсу, бо знала,  що обов’язково побачу там багато нового та корисного для себе.

Вже через тиждень після зустрічі я долучилася як волонтерка-відсіювачка до організаційної команди та мала завдання — з-поміж 2000 фото треба було обрати 20 найбільш якісніших.

У мене було на це декілька тижнів, а я виконала його за пару днів, бо кожну вільну хвилину приділяла саме дивовижним світлинам учасників.

Паралельно я створила собі документ, в який записувала назви всіх нових для мене пам’яток, куди я обов’язково хотіла б поїхати. Тоді я ще не знала, що буде війна. Але після нашої перемоги я впевнена, що буду відкривати для себе нові куточки України й цей список стане мені в пригоді.

Завдяки моїй участі в організаційній команді минулорічного конкурсу, мені вдалося познайомитися з декількома талановитими учасниками-фотографами. Більш того, можу сказати, що один з авторів тих самих обраних мною 20-ти фото став мені другом і дуже підтримував після початку війни. Мені складно даються численні релокації і підтримка людини, з якою я познайомилася в такий незвичний спосіб, дуже цінна.

Як ви стали менеджеркою фотоконкурсу?

Влітку 2022 року я подалася на вакансію до «Вікімедіа Україна», за результатами співбесід мені запропонували долучитися до організації конкурсу та стати менеджеркою — я з радістю на це погодилася! Це новий для мене досвід, тому що за освітою я  ITшниця і не маю фахових знань з PR чи маркетингу. Я дуже вдячна організаторській команді за довіру та підтримку моїх ідей!

Цього року я ставила собі за мету, щоб про конкурс дізналися якомога більше людей і долучилися не лише досвідчені, а й нові учасники. Ми активно ведемо соціальні мережі, оперативно відповідаємо на запитання, консультуємо нових учасників та допомагаємо фотографам реалізувати свій творчий потенціал у межах конкурсу!

Я пишаюся кожним учасником! У перші дні конкурсу я вірила, що наша країна обов’язково буде у ТОП-5 міжнародного рейтингу і декілька днів тому ми перетнули цю межу й впевненими кроками підіймаємося все вище.

Я розумію, що через війну зараз зовсім не до конкурсів. Але з іншого боку: по-перше, це можливість відволіктися принаймні на годину від новин і згадати свої приємні подорожі; а по-друге, дуже багато пам’яток вже зруйновано і завантажені світлини мають величезну цінність; а по-третє, це ще можливість відкрити для себе нові місця, щоб подорожувати Україною після перемоги.

За кожною світлиною стоїть неймовірна історія, а кожен фотограф — це талановита особистість. Кожному учаснику я бажаю творчої наснаги та за останні дні цьогорічного конкурсу проявити максимальну активність, завантажити ще більше своїх світлин та запросити ще більше друзів! 

Що ви можете порадити новим учасникам та учасницям?

Я раджу використовувати всі наявні можливості, які дає цей конкурс — знайомтеся з іншими учасниками та учасницями, організаторами та нашими партнерами, діліться досвідом та порадами, знаходьте приятелів та друзів, відкривайте для себе цікаві ракурси та кадри, пишіть свій список пам’яток на майбутні подорожі, знаходьте натхнення та насолоджуйтеся.

З власного досвіду можу сказати, що цей конкурс — особливий і точно є чимось невипадковим у вашому житті!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.