Інтерв’ю. Сергій Колотуша: «Зараз як ніколи важливо фіксувати на фото стан історичних споруд, пам’яток архітектури»
Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Продовжуємо публікувати «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.
Сьогодні представляємо Сергія Колотушу — активного учасника та автора сотого та двохсотого завантажених фото на конкурс цього року, учасника та переможця конкурсу у попередніх роках.
Фото: з дозволу автора
Перш за все, розкажіть, будь ласка, про себе, ваші хобі
Мене звати Сергій Колотуша, народився і живу в Чернігові, історик за освітою, працюю туристичним гідом. Ну, як працюю… працював до повномасштабного вторгнення. Зараз туристів у нашому місті стало в рази менше, тож і замовлень екскурсій дуже і дуже мало.
Серед хобі маю читання книжок з історії та психології, подорожі та, звичайно, фотографію.
Як у вашому житті з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше?
Фотографія з’явилась в моєму житті в грудні 1996 року, коли мені в школі на день народження батьки подарували плівковий фотоапарат Kodak Star EF. Саме тоді я і почав на аматорському рівні займатися фотографією. До речі, ще й досі вважаю себе аматором у цій справі і намагаюся «прокачувати» свої фотоможливості за будь-якої нагоди 🙂 Так уже вийшло, що найбільше в мене виходять фотографії архітектурної спадщини. Також дуже люблю фотографувати пам’ятки античності.
Ваші фото цьогоріч стали 100-м та 200-м завантаженими в українській частині конкурсу. Розкажіть, будь ласка, більше про ці місця та історію створення самих світлин.
Церква Михайла та Федора. Чернігів Фото: Сергій Колотуша, CC BY-SA 4.0
Соте завантажене фото у конкурсі 2023
Церква Михайла та Федора в Чернігові була побудована на початку XIX століття на місці палацу наказного гетьмана Павла Полуботка. У 2016-му році я вже подавав на конкурс Вікіпедії іншу світлину цього храму і тоді вона посіла 10 місце. А цю ювілейну світлину я зробив в жовтні 2020 року під час «ковідного» карантину.
П’ятницька церква. Чернігів Фото: Сергій Колотуша, CC BY-SA 4.0
Двохсоте завантажене фото у конкурсі 2023
П’ятницька церква розташована в історичному центрі Чернігова. Була побудована на рубежі 12-13 століть, тобто є пам’яткою домонгольської доби. В 1943 році під час Другої Світової в результаті бомбардувань нацистів храм був майже повністю зруйнований… Після війни відомий архітектор і реставратор Петро Барановський відбудував храм в його первісному вигляді. Цю світлину П’ятницької церкви я зробив також під час карантину — в кінці березня 2020 року, коли подорожував нашим майже порожнім містом.
19 серпня 2023 року, на церковне свято Спаса, наш північний сусід, який постійно щось каже про «боротьбу з нацистами», завдав удару балістичною ракетою «Іскандер» по драматичному театру Шевченка, який розташований в 50 метрах від П’ятницької церкви. Було поранено більше 100 людей. На жаль, семеро людей загинуло, серед них одна дитина — дівчинка 6-ти років… Постраждали історичні будівлі, в тому числі і П’ятницька церква — в якій були вибиті вікна і пошкоджені ікони.
Чи траплялися з вами якісь цікаві, чи курйозні ситуації під час фотографування?
Про цікаві історії, які трапляються під час фотографування, відразу і не згадаю. Єдине, що можу сказати: в цьому році під час зйомки історичних пам’яток до мене час від часу підходили перехожі та підозріло цікавились, хто я і чому фотографую саме цей історичний об’єкт. Звичайно, я з розумінням ставлюся до таких запитань та намагаюся спокійно все пояснити. Я вважаю: зараз як ніколи важливо фіксувати на фото стан історичних споруд, пам’яток архітектури, звичайно якщо це не шкодить національній безпеці.
У мене є багато світлин маловідомих історичних пам’яток Чернігівської області, які поки що відсутні в конкурсних списках, наприклад, маєток Раковичів у селі Соколівка, Успенська церква 1753 року у селі Рогощі, маєток Кринських на хуторі Тимки у селі Стара Басань та багато інших. Кілька разів я звертався до оргкомітету «Вікі любить пам’ятки», аби ці пам’ятки включили до конкурсних списків. Але на жаль, Чернігівська ОДА не взяла їх на облік як об’єкти культурної спадщини, тож і немає можливості завантажити ці пам’ятки на конкурс.
Проте, цікава історія вийшла з іншою пам’яткою, яка також була відсутня в конкурсних списках. Так, у нас на Чернігівщині поряд з Прилуками в селі Полонки є унікальна Свято-Михайлівська церква в стилі «козацьке бароко». Про неї навіть стаття у Вікіпедії є, але через помилку у назві села (Поломки) — вона не була внесена до державних реєстрів… Серед своїх світлин я знайшов фото охоронної таблички Свято-Михайлівської церкви — цього маловідомого пам’ятника із колекції українського бароко. І саме завдяки цій охоронній табличці церкву таки внесли до конкурсних списків, а я зміг завантажити її світлини на конкурс!
Охоронна табличка Свято-Михайлівської церкви. Полонки, Чернігівська область. Фото: Сергій Колотуша, CC BY-SA 4.0
Чи пам’ятаєте ви, як вперше взяли участь у «Вікі любить пам’ятки» та в якому це було році? Як тоді дізналися про конкурс? Що спонукало вас взяти участь тоді і продовжує спонукати з року в рік?
Рівно 10 років тому я вперше взяв участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки», хоча про конкурс я знав від самого початку його створення. І так, кожного року, вже за традицією, я беру участь у цьому конкурсі. Лише один раз, в 2020-му, я не брав участі — тоді в мене не було гарних конкурсних світлин.
Примітка організаторів: Сергій Колотуша перемагав у номінації «Найкраще фото Чернігівської області 2014», а також у спеціальній номінації «Пам’ятки дерев’яної архітектури України», також його фото перемогло у номінації «Найкраще фото Чернігівської області 2016» та ввійшло до десятки світлин, які представляли Україну на міжнародному етапі 2016 року.
Що мотивує мене брати участь? Фотографування історичних пам’яток, церков, палаців, цікавої архітектури — це моє дуже велике захоплення. А конкурс «Вікі любить пам’ятки» дає можливість зафіксувати для історії нашу багату історичну спадщину!
Якими побажаннями чи порадами ви могли б поділитися з іншим учасникам чи й організаторами конкурсу?
Мої побажання учасникам та організаторам: просто продовжуйте і надалі робити цей конкурс, фотографуйте пам’ятки, беріть участь! Світ має дізнатися про Україну, її історію та унікальну історичну спадщину, тим більше що зараз вона під загрозою знищення.