Інтервʼю із Мандрівницею — активною учасницею «Вікі любить пам’ятки» 2023
Українська частина міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» триває до 31 жовтня включно. Вибір світлин учасників для публікацій протягом конкурсу є занадто суб’єктивним, тож публікуватимуться «ювілейні» світлини та коментарі їхніх авторів.
Сьогодні хочемо познайомити вас із Мандрівницею — такий творчий псевдонім вибрала собі Жанна Олексієнко, авторка першого завантаженого фото на конкурс цього року, а також майже 700 робіт загалом, лідируючи за кількістю протягом першого тижня кампанії.
Фото: з дозволу авторки Жанни Олексієнко
Розкажіть, будь ласка, про себе. У вас дуже гарний та цікавий нік, чи пов’язаний він з вашими хобі?
Мій нік, дійсно, пов’язаний з моїм захопленням мандрівками. Навіть коли немає іншої можливості, обираю маршрут і їду на велосипеді. Завжди прагну побачити нові місця, але навіть там, де була раніше, знаходжу щось цікаве.
Благовіщенська церква, перша кам’яна споруда. Лохвиця, Полтавська область. Фото: Жанна Олексієнко, CC BY-SA 4.0
Перше завантажене фото у конкурсі 2023
Як у Вашому житті з’явилася фотографія? Що любите фотографувати найбільше?
Фотографувати почала, відколи купила перший плівковий фотоапарат. Звичайно, мені далеко до професіоналів, але фотографувати люблю й фотографую все, що хочу залишити в пам’яті: людей, море, палац, квітку, старий дерев’яний міст…
До повномасштабного вторгнення я щовихідних вирушала на «полювання» за пам’ятками, і незнайомі люди навіть спеціально проводили до їх розташування, намагалися допомогти. А вже цьогоріч на Черкащині мені ледь не дісталося на горіхи від місцевої жіночки за те, що сфотографувала пам’ятник загиблим воїнам у її селі 🙂
Чи пам’ятаєте Ви як вперше взяли участь у конкурсі «Вікі любить пам’ятки»? Як тоді дізналися про конкурс? Що спонукало Вас взяти участь тоді і продовжує спонукати з року в рік?
Уперше взяла участь у конкурсі 2018 року — мала великий запас світлин для завантаження. Тоді перемогла в «кількісній» номінації по АР Крим. Усі наступні перемоги пов’язані з моєю Полтавщиною.
[Примітка організаторів: Жанна Олексієнко перемогла у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток Полтавської області 2019», 2020, 2021 та 2022 років, а також посіла 7-е місце у національному рейтингу «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» 2021 року]
Жанна Олексієнко, переможниця у номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток АР Крим» у 2018 році. Фото: Вікторія Іванків, CC BY-SA 4.0
Дуже хочеться завантажити всі світлини пам’яток Полтавської області. На жаль, війна руйнує пам’ятки зараз, але людська байдужість руйнувала їх і до війни. Тому нехай залишаться для нащадків хоча б на фотографіях…
Переможці номінації «За найбільшу кількість сфотографованих пам’яток» у 2019 році. Фото: Viacheslav Galievskyi, CC BY-SA 4.0
Ваше фото цьогоріч стало першим завантаженим в українській частині конкурсу. Розкажіть, будь ласка, більше про це місце та історію створення фото
Щодо Благовіщенської церкви в Лохвиці, то фотографую її майже щоразу, коли проходжу повз, у різні пори року. Мені вона видається незвичайною. Зазвичай звикла бачити церкви з куполами, в цієї ж зовсім інша архітектурна форма.
А ще розкажіть, будь ласка, більше про ваше фото, яке стало 500-им цього року
Знаю цю будівлю як Аграрний коледж управління та права ще зі своїх студентських років. Завжди милувалися його оздобленням, проходячи повз. Згодом дізналася, що ця будівля з’явилася у 1901 році, автор проєкту — архітектор О. І. Ширшов.
Колишній будинок земельного банку. Полтава. Фото: Жанна Олексієнко, CC BY-SA 4.0
500-те завантажене фото у конкурсі 2023
Власне, саме це фото зроблено, як то кажуть, на ходу. Не було можливості сфотографувати так, щоб світлина охоплювала увесь фасад, але деякі деталі таки добре видно 🙂
Завжди хочеться зробити знімок якнайкраще, показавши більш яскраво ті деталі, які мені сподобалися. Прагну до цього 🙂
Ваше фото стало 2500. Розкажіть, будь ласка, більше про це місце та історію його створення
Світлину академічного театру ляльок зроблено під час екскурсії Черкасами. У травні мені пощастило відкрити для себе не тільки це місто, а й увесь регіон: Холодний Яр, Чигирин, Канів, Корсунь-Шевченківський… Екскурсовод зазначив, що більшість архітектурних пам’яток у Черкасах знищено в роки Другої світової війни, залишилося кілька таких перлинок по місту. Серед них і будинок лісничого (архітектор А. Руск), який зараз є академічним театром ляльок. На жаль, всередину приміщення нам зайти не пощастило, до того ж через близькість до дороги не дуже зручно було фотографувати, але кілька світлин таки вдалося зробити.
Житловий будинок (Черкаський академічний театр ляльок). Черкаси. Фото: Жанна Олексієнко, CC BY-SA 4.0
2500-те завантажене фото у конкурсі 2023
У яких спецномінаціях Ви берете цьогоріч участь? Що саме Вас в них зацікавило?
Завжди цікаво побачити будівлю не тільки зовні, й усередині. Тому у мене накопичилося чимало фотографій інтер’єрів. Саме в цій спецномінації беру участь. А також у номінації «Екстер’єр».
Ви цьогоріч стали першою учасницею, яка завантажила більше 500 фото. Що мотивує Вас до завантаження найбільше?
Не кожна людина зараз має можливість подорожувати, тому, думаю, світлини, завантажені на Вікісховище, допоможуть побачити, наскільки прекрасна наша країна, навіть попри війну. Також чим більше фото на Вікісховищі, тим більше проілюстрованих статей у Вікіпедії. Це моя мотивація фотографування та завантаження фото. Сподіваюсь, вона буде мотивацією й для інших.
Які побажання чи поради Ви могли б дати іншим учасникам та організаторам конкурсу?
Взагалі, наша країна настільки красива й багата на різноманітні архітектурні й природні родзинки, що хочеться їх не тільки побачити, а й показати іншим, хоча б на світлинах. Тому дуже класно, що існує конкурс, який спонукає людей до фотографування!