Спеціальна номінація «Відео» 2021: результати

Утретє у межах української частини міжнародного конкурсу «Вікі любить пам’ятки» проводилася спеціальна номінація «Відео». Розповідаємо про результати і виклики.

Цього року до складу журі спецномінації ввійшли Олександр Гаврик (телеоператор, режисер монтажу, вікіпедист), Максим Мельник (сценарист, режисер) та Антон Обожин (вікіпедист, член Правління ГО «Вікімедіа Україна»).

Перше місце отримала відеоробота Ельдара Сарахмана, яка за 5 хвилин і 23 секунди показує приголомшливу, хоча й дуже урочисту, красу єврейського кладовища на вулиці Зеленій у Чернівцях. Олександр Гаврик прокоментував свою оцінку тим, що «об’єкт розкрито фактично повністю та у багатьох деталях. Відчутний творчий підхід автора, атмосферність та цікава операторська робота. В цілому дуже якісний медіаконтент на достатньо високому професійному рівні. Через цілісну яскраву загальну картину немає бажання прискіпуватись до дрібних деталей». Максим Мельник зауважив, що «дуже гарно та професійно знято та змонтовано. Чудові кадри з дрону дозволяють оцінити масштаб даної локації». Серед мінусів журі відзначило тільки тривалість самого ролика.

Єврейське кладовище на Зеленій вулиці було засноване рішенням муніципалітету у 1866 році. Теперішня площа кладовища становить близько 14.2 гектарів і складається з 137 прямокутників, які разом утворюють один безперервний замкнений комплекс. Близько 50 тисяч жителів Чернівців поховані на цьому цвинтарі, серед яких: перший єврейський міський голова міста, Едуард Рейсс (1905—1907); юдейський поет та автор Еліезер Штейнбарг, головний рабин громади, депутат Райхсрату і Ландтагу Буковини, видатний громадський діяч та лідер єврейської громади Бенно Штраухер та багато інших, які зробили значний внесок у політичне, економічне, культурне та громадське життя Чернівців. Орнаменти на монументах використовують традиційні єврейські символи, як і елементи українського та єврейського народного мистецтва. На цвинтарі працювали такі видатні скульптори, як Б. Редер, Л. Кукурудза, брати Москалюки, К. Кундль й інші.

Церемоніальна споруда при вході на кладовище була збудована у 1905 році відповідно до проєкту архітектора Функеля і профінансована за рахунок єврейської громади. Будівля складається з чотирьох кімнат: церемоніальний зал, моргу, ритуальної крамниці та офісу.

Цвинтар містить чотири братські могили: єврейські солдати австрійської армії з Першої світової війни (1914—1918), турецькі солдати, румунські громадяни, які загинули у 1941—1942 роках, і єврейські цивільні, жертви Голокосту з 1941.

 

Сам автор ролика-переможця пояснив свою мотивацію брати участь у конкурсі тим, що це — «надважливе завдання — зафіксувати за допомогою фото і відео об’єкти культурної спадщини, які перебувають у стані руйнації чи повного знищення», а «аерозйомка дозволяє побачити об’єкт з інших ракурсів». Ельдар вже не вперше бере участь у конкурсі. Його робота представляла Україну на міжнародному етапі 2020 року, а цього року він також є серед нагороджених у спеціальній номінації «Квіти України».

На другому місці опинилося відео церкви Різдва Пресвятої Богородиці у селі Антонівка Київської області авторства Сергія Плахотнюка, теж неодноразового учасника й призера «Вікі любить пам’ятки». Антон Обожин відзначив, що «гарно написаний опис файлу. Однак, дуже багато уваги приділяється вигляду церкви ззовні (причому фронтова частина церкви показується декілька разів майже з одного ракурсу), і майже немає інтер’єру церкви. Подекуди кадри є доволі темними: краще було б або знімати у більш сонячний день, або трошки підвищити яскравість у відеоредакторі. Показати зблизька дерев’яні дошки, з яких побудована церква, було гарною ідеєю, але декількох секунд було б достатньо. Щодо тексту: похвально, що автор постарався трошки розповісти про церкву текстовими вставками, але з точку зору енциклопедичності, на мою думку, зайве, бо текст має бути у статті, а у медіафайлі має бути візуал. До того ж якщо відео будуть вставляти до статей іншими мовами, то читачам цих статей український текст буде незрозумілим і заважати». На думку Олександра Гаврика — «об’єкт розкритий майже повністю. Відсутній інтер’єр. Екстер’єр показаний практично повністю. Сторонні звуки відсутні. Додано текстовий супровід, але більш естетично б виглядало, якщо б текст був розташований на зображеннях об’єкту, а не на окремих кадрах. Хмарне освітлення додає атмосферності відео». Максим Мельник прокоментував, що відео трохи затягнуте, відмітив що є «однотипні плани та кадри».

Церква Різдва Богородиці у селі Антонівка Київської області розташована по вулиці Лесі Українки. Збудована 1777 року Антонієм Стефанським разом із жителями села. Церква з дубового дерева на кам’яному фундаменті, п’ятизрубна, з низьким західним притвором, трикупольна. Високі, вертикально ошальовані, злегка нахилені до середини, зруби підкреслюють стрункість її силуету. Притвор і бокові зруби мають плоскі перекриття. В інтер’єрі всі зруби об’єднані в єдине ціле за допомогою фігурних арок — вирізів.

 

 

Третє місце, з дуже незначною різницею, посіло ще одне відео цього ж самого автора. На цей раз — із вітряком у селі Гейсиха Київської області. До слова, фото саме цього автора стало найкращим у Київській області далекого 2014 року. Максим Мельник зауважив, що на відео хотілося б бачити не тільки самі реставраційні роботи, а й вітряк «до» реставрації та «після». Враховуючи те, що відео було відзнято ще у квітні це можна було легко реалізувати. Знову ж таки не вистачило інтер’єрних кадрів» для вищої оцінки. Антон Обожин аргументував нижчу оцінку надто коротким описом файлу, також вказав на те, що «відео помітно трясеться, щось пішло не так із стабілізацією. Дещо затягнуто, є ракурси які показуються надто довго або повторяються». Олександр Гаврик вказав на недоліки роботи зі звуком, а також на те, що є  «зайва інформація у кінці відео разом з незрозумілими заставками без тексту».

Цей дерев’яний вітряк є пам’яткою науки і техніки. Датується він кінцем XIX ст. — початком XX ст. Збудований був місцевими майстрами. На території району це — єдиний вітряк. Висота його 7 м, є рухома цокольна частина 4×4 м.

 

 

Три роки проведення спеціальної номінації достатній проміжок часу, щоб підсумовувати. Atoly, член організаційного комітету «Вікі любить пам’ятки» та ініціатор спеціальної номінації, поділився своїми спостереженнями: «Розширення фокусу нашого фотоконкурсу до прийняття робіт у форматі відео є дещо незвичним, і потребувало обговорень командою. Але нам видалося, що таке може спрацювати цілий вересень люди бачать банер на сторінках Вікіпедії, і якщо вони вже поїхали у якийсь віддалений населений пункт, чому б і не зробити там відеоролик? Адже відео зараз дуже популярні, особливо серед молоді. І їх дуже бракує у статтях.

Проте, як показала практика, це доволі складно навіть починаючи із промоції саме знімання відео у рамках конкурсу, адже усі наші тексти, банери тощо налаштовані на «фотоконкурс», тож додавати всюди трохи довгу фразу «вантажте ваші фото та відео» не завжди виходить.

Також вантажити відео є значно складнішим технічно через вимоги Вікісховища — сестринського вікіпроєкту Вікіпедії, де, власне, централізовано зберігаються медіафайли для використання у статтях Вікіпедії. Наприклад, для кодування відео повинен використовуватися формат Theora чи Webm, що означає, що учасникам, у більшості випадків, ще потрібно розібратися як саме конвертувати свою роботу. Уже на етапі визначення переможців ми дуже затрималися через баґу на Вікісховищі виявилося, що велике й якісне відео не можна завантажити поверх наявного файлу, а потрібно вантажити окремим файлом (там використовується стара форма завантаження, а не UploadWizard, і є обмеження у 100МБ [1]). Ні нам це не було відомо, ні учасникам. Добре, що ми як організатори потроху краще працюємо із відео, але це все одно доволі складно.

Окремим питанням є складнощі із авторськими правами на музику — все ж відео хотілося б дивитися із відповідним музичним рядом, щоб створити відповідну атмосферу. Але тут потрібно розбиратися у вільних ліцензіях, шукати відповідну музику — у більшості випадків ми можемо дати коментарі та поради учасникам уже після того, як вони подали свою роботу. А підбір нової музики для відео це складно і не так швидко робиться. Нам потрібно якось це врахувати й щось змінити у процесі, щоб учасники не витрачали свій час на пошуки музики, яка все одно переважно не відповідає нашим правилам.

І, звісно, для знімання відео все ж потрібні якісь інші навички, інше обладнання, ніж для фотографування. У 2020 році було завантажено майже 80 відео, але якість робіт не була достатня, тоді як у 2021 учасники завантажили тільки чотири роботи, але відео-переможець — просто вражає. І я дуже раджу його всім подивитися. Дуже сподіваюся, що така якісна робота мотивує більше професійних учасників подавати відео на наступному конкурсі».

[1] https://phabricator.wikimedia.org/T42893, https://phabricator.wikimedia.org/T275889 

Для підготовки статті використано інформацію зі статті Вікіпедії: «Єврейське кладовище (Чернівці)».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.