Чим актуальна «свобода панорами» в час війни

«Вікімедіа Україна» почала піднімати питання відсутності права безперешкодно фотографувати, знімати на відео та публікувати твори мистецтва («свобода панорами») в Україні ще з 2009 року. Хоча під час повномасштабної війни ми приділяємо менше уваги адвокації цього питання, воно залишається актуальним. Саме світлинами та відео можна ілюструвати злочини російських загарбників щодо нашої культурної спадщини та цивільної інфраструктури. Чинне законодавство ускладнює поширення цієї інформації, зокрема у статтях Вікіпедії, онлайн-енциклопедії, яку читають мільйони людей по всьому світу.

Пам’ятник Михайлові Грушевському у Києві. Встановлений у 1998 році.

«Свобода панорами» — це право вільно створювати та розповсюджувати зображення творів архітектури, скульптури, та образотворчого мистецтва, що розташовані у громадських місцях. В Україні на законодавчому рівні «свободи панорами» немає — без виплати грошової компенсації власнику авторських прав або безпосереднього дозволу автора пам’ятки, фотографії чи відео творів архітектури та мистецтва вважаються незаконними.

Для прикладу, через відсутність «свободи панорами» законом заборонено фотографувати та поширювати світлини будівлі Верховної Ради України. Для того, щоб зробити це легально, потрібен дозвіл спадкоємців архітектора Заболотного. У цьому правилі є низка винятків, зокрема дозволено не отримувати дозвіл для новинного висвітлення, але у багатьох контекстах воно працює.

В останні роки завдяки зусиллям ГО «Вікімедіа Україна» та волонтерів-вікіпедистів законотворці звернули увагу на пропозиції щодо імплементації «свободи панорами» в українське законодавство. Останні версії законопроєктів, що мають на меті реформувати сферу авторського права в Україні, містять дозвіл на відтворення зображень будівель, скульптур та творів мистецтва як з комерційною, так і з некомерційною метою без дозволу автора. Роботу у цьому напрямку, як і у багатьох інших, перервала повномасштабна війна.

Пам’ятник Тарасові Шевченку у Києві. Встановлений у 1939 році.

Зараз, коли містяни повсюдно закривають скульптури мішками з піском, проблема «свободи панорами» видається далеко не найпріоритетнішою. Так само війна змістила увагу законодавців. Ми розуміємо, що на тлі боротьби з російською агресією є пріоритетніші питання — однак «свобода панорами» важлива і у ці важкі часи.

Висвітленням війни та поширенням інформації про Україну займаються не тільки журналісти, а й режисери документального кіно та блогери. Журналісти можуть створювати зображення творів архітектури в межах висвітлення поточних подій, що передбачено пунктом 4, частини 1 статті Закону № 21 «Про авторське право та суміжні права». Це означає, що під час висвітлення події, твори архітектури та скульптури можна відтворювати без дозволу власника авторських прав. Проблема полягає в тому, що зміст документальних фільмів та роликів на ютубі не підпадає під визначення «поточної події» — з часом подія перестає бути поточною.

Саме тому, аби зберегти пам’ять про війну та законно створювати матеріали про Україну як зараз, так і в майбутньому, нашій країні потрібна «свободи панорами». Наприклад, якщо автори освітнього відео показують події, що передували повномасштабному вторгненню та використовують зображення архітектурних творів кількарічної давнини, то вільне використання зображення згідно з українським законодавством просто неможливе.

Пам’ятник Ярославу Мудрому у Києві. Встановлений у 1997 році.

Освітні проєкти про Україну часто змушені використовувати зображення творів, захищених авторським правом. Через відсутність «свободи панорами» використання фото- та відеозображень таких творів у більшості випадків незаконне! Поступ в бік європейських законодавчих практик, серед іншого, вимагає впровадження «свободи панорами». Поширення обізнаності про українську історію та культуру як всередині країни, так і закордоном останнім часом набуло стратегічного значення. Можливість вільно та, головне, законно створювати матеріали, що сприятимуть поширенню українського культурного продукту — це завдання яке не втрачає своєї актуальності під час війни.

Також не варто забувати про необхідність «свободи панорами» для видавничої галузі — одна з відомих справ із судової практики по авторському праву є саме з цієї галузі («Засновники Києва» на Тлумачному словнику української мови). Не менш важливим це право — вільно фотографувати, знімати, поширювати й використовувати — є для туризму, галузі, що може бути основною відбудови економіки України на тлі зацікавлення нашою країною світом.Також не варто забувати про необхідність «свободи панорами» для видавничої галузі — одна з відомих справ із судової практики щодо авторського права є саме з цієї галузі («Засновники Києва» на Тлумачному словнику української мови). Не менш важливим це право — вільно фотографувати, поширювати й використовувати — є для туризму, галузі, що може бути основою відбудови економіки України на тлі зацікавлення нашою країною світом.

Як і питання підтримки культури, це питання має бути на часі, адже ми воюємо за майбутнє, тож сподіваємося,  що парламентарі продовжать роботу з гармонізації законодавства про авторське право з європейським. І ГО «Вікімедіа Україна» безсумнівно сприятиме впровадженню цих європейських стандартів, зокрема щодо «свободи панорами». При цьому є багато інших практик у сфері авторського права, які хотілося б мати впровадженими (вільні ліцензії; суспільне надбання для усього, створеного за рахунок платників податків; вирішення питання «сирітських творів» — творів, автори яких померли чи загинули без нащадків чи заповітів, і нема у кого просити дозвіл на їхню перепублікацію тощо).

Дізнатися більше про свободу панорами:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.