Найкращі фото у спеціальній номінації «Інтер’єри»!
У 2023 році спеціальну номінацію «Інтер’єри» вперше додали до української частини фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки». Сьогодні ми з радістю представляємо вам її переможців.
Під час конкурсу 115 авторів подали майже 2800 робіт, на яких зображено інтер’єри 570 об’єктів культурної спадщини. Після перевірки організаційним комітетом на відповідність вимогам номінації на перший раунд журі потрапили 2500 фотографій. З них журі вибрало 102 світлини, які перейшли у другий раунд, де кожну світлину потрібно було оцінити. 39 світлин із найвищим рейтингом потрапили на останній раунд, із якого й визначили переможців.
До журі спецномінації ввійшли: фотограф і мандрівник Сергій Криниця, дизайнерка інтер’єрів і фотографка Олена Ігнатенко та мандрівник, блогер і фотограф Роман О. (творчий псевдонім).
Перше місце
Перше місце посіла світлина інтер’єру з розписами Свято-Успенського собору, відомого також як Мстиславський храм, що знаходиться у місті Володимир Волинської області. Автор фото — Сергій Зисько.
«Автор чудово обрав ракурс: люстра не перекриває гарно освітлені розписи купола, ліхтаря та вітрил. Також фото має високу технічну якість», — прокоментував Сергій Криниця, член журі спецномінації.
Свято-Успенський собор побудований у 1160 році, за часів князя Мстислава ІІ Ізяславича. Тоді храм став центральною святинею Володимирського князівства, через що привернув увагу літописців і тому про собор збереглися відомості у літописах. Оригінальний храм мав фрескові розписи, та був перебудований у XVIII столітті. Припускається, що у храмі містилися останки князя Володимира Васильковича.
«Цікавий ракурс знизу, що охоплює чудове панікадило і розписаний купольний свод, створює вражаючу картину. Бажання передати не лише візуальне величчя церковного мистецтва, а й зафіксувати його духовну сутність, створює міст між візуальною красою та духовною глибиною. Кожна деталь чудово виділяє естетику і глибину моменту», — Олена Ігнатенко, членкиня журі конкурсу.
Інша робота Сергія Зиська, інтер’єр блакитної кімнати палацу у Самчиках, представляла Україну на міжнародному етапі конкурсу «Вікі любить пам’ятки» у 2021 році і посіла третє місце.
Друге місце
На другому місці світлина внутрішньої оздоби церкви Успіння Пресвятої Діви Марії у селі Рівня Івано-Франківської області. Автор фото — Андрій Тимків.
Церква Успіння Пресвятої Діви Марії — українська греко-католицька церква, збудована з дерева. На фото бачимо, що всередині стеля та стіни витончено декоровані розписами рослинної тематики. Окремої статті про цю пам’ятку на Вікіпедії ще немає, але ви завжди можете її створити!
«Фронтальна перспектива на цій фотографії надає зображенню прямолінійність і ясність, підкреслює деталі та створює враження стабільності. Вдале освітлення додає загадковості дерев’яному храму церкви, який чудово зберігся», — прокоментувала Олена Ігнатенко, членкиня журі спецномінації.
Переможець сформулював свою мотивацію брати участь так: «[Мені] цікаво досліджувати навколишній світ, також передавати всю цю красу через об’єктив фотокамери». До слова, Андрій Тимків був дебютантом конкурсу 2022 року, завантаживши світлину із першим зображенням цієї ж церкви у вікіпроєктах.
Третє місце
Світлина інтер’єру Варфоломіївського костелу у Дрогобичі Львівської області, зроблена Вадимом Постернаком, посіла третє місце.
Костел Святого Апостола Вартоломея — римо-католицький храм, збудований наприкінці XVI століття у стилі готики. Є однією з найстаріших збережених будівель Дрогобича. Колись на місці костелу розташовувалася дерев’яна церква Пречистої Діви Марії, а у 1392 році король Владислав Ягайло наказав спорудити замість неї костел, який одночасно мав би виконувати роль оборонної споруди. Інтер’єрні розписи святині виконані у стилі бароко.
«Портал у готичному стилі і чудова фреска, світло яке пробивається через янтарне вікно, створили магічний настрій на цій фотографії: ”краса вміло устроєна і прикрашена, виявляється”», — зазначила Олена Ігнатенко, членкиня журі спецномінації.
До слова, Вадим Постернак — один із найактивніших учасників фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки», інтерв’ю з ним можете прочитати у нашій статті за посиланням.
Четверте місце
Четверте місце у конкурсі посіла серія з двох світлин авторства Євгенії Нікуліної. На світлинах зображено стелі Латинського катедрального собору, відомого серед місцевих як «катедра».
Митрополича базиліка Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, або ж Латинська катедра — один з найдавніших храмів Львову, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні, збудований у XIV—XV століттях. Перша документальна згадка про будівництво датується 1353 роком. Упродовж ХІХ століття екстер’єр та інтер’єр зазнав багато змін. За часи радянського союзу Латинська катедра була одним з небагатьох храмів, які продовжували роботу, тому до нього на літургії приходили і представники інших конфесій.
«(…) дивовижний стінопис на стелі, повністю поєднуючись із готичною нервюрою, викликає захоплення своєю величною красою, розкриваючи перед очима таємничість і вишуканість цього архітектурного твору. Кадр підкреслює і створює дивовижну візуальну насолоду», — прокоментувала Олена Ігнатенко, членкиня журі.
«Авторка влучно зобразила ту частину стелі собору, яка найчастіше потрапляє у поле зору відвідувачів», — зазначив Роман О., член журі конкурсу.
П’яте місце
П’яте місце посіло фото інтер’єру костелу Непорочного Зачаття Діви Марії у Городенці Івано-Франківської області. Авторка — Ірина Варламова.
«Вражаюча архітектура пізнього барокко зі своєю центральною навою, колонами, арками, балкончиками, склепінням і центральним розеточним вікном у вигляді променів повністю передана. Гарна композиція кадру створює гармонію і візуальний баланс», — зауважила Олена Ігнатенко, членкиня журі.
Костел непорочного зачаття Пречистої Діви Марії — пам’ятка національного значення, розташована у місті Городенка Івано-Франківської області. Костел збудований у XVIII столітті на замовлення польського магната Миколи Потоцького, за проєктом архітектора Бернарда Меретина у співпраці з відомим галицьким скульптором Йоганом Георгом Пінзелем. Замість хреста костел увінчаний хрестоподібними Пилявами — гербами Потоцьких. Окрім костелу, до комплексу входять також корпус монастирських келій.
Після Другої світової війни зусиллями радянської влади практично знищений внутрішній декор, начинання храму, зокрема оригінальний вівтар авторства Йогана Пінзеля, який зараз знаходиться у невідомому місці, а натомість у будівлі функціонувало професійно-технічне училище механізаторів.
У 2021 тривали роботи зі збереження будівлі від руйнації. Спеціалісти проводять фахову експертизу фресок, які збереглися на стінах.
«Я поєднала пізнання покутського краю з можливістю віднайти фотографії пам’яток цього регіону, яких ще немає на Вікі. Дуже люблю цей конкурс. Дуже втішена вже вдруге писати про мотивацію, і, мабуть, повторюся: якщо в мене є чим поділитися, я — ділюся. Були знімки, які могли би допомогти ілюструвати Вікіпедію, тому конкурс я очікувала, вичитувала правила і готувала підбірку світлин трошки заздалегідь. У цьому році, здається, я побила особистий рекорд з кількості регіонів, фотографії з яких я відправляла», — розповіла переможниця.
Шосте місце
Шосте місце посіли два роботи: світлина Будинку вчених, зроблена Андрієм Пришляком та фото інтер’єру синагоги у Сатанові, авторства Олександра Соленцова.
«Будинок вчених» — будівля колишнього Національного казино, збудована у 1897—1898 роках у стилі необароко. Проєкт розробили віденські архітектори Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер (автори проєкту Одеського оперного театру). Львівський будинок вчених діє у цій споруді з 1948 року.
«Автор чітко пропрацював внутрішні освітлення приміщення, не допустивши вертикальних та горизонтальних променів. Також влучно вибрав пріоритет місць у приміщенні, на котрі варто помістити центральних ракурс фотоапарату при фотографуванні, таким чином, як зазвичай це робить звичайний відвідувач цього приміщення, дивлячись власним оком на ці місця», — член журі конкурсу Роман О.
Сатанівська синагога — пам’ятка архітектури національного значення, що знаходиться у селищі міського типу Сатанів, Хмельницька область. Споруда є однією із найстаріших синагог оборонного типу у Східній Європі, які збереглися до наших днів.
«Фото вражає своєю глибиною, добре передає величність релігійного простору. Висока технічна якість зшивки панорами», — зазначив Сергій Криниця.
У 2015 році синагогу відреставрували та навели лад на прилеглій території.
«Дуже багато фотографував у Хмельницькій області та в інших регіонах України. Фото та відео використовували з товаришами для фільмів, які можна переглянути на сторінці Подільського географічного товариства. Жаль, якщо накопичений матеріал пропаде», — розповів Олександр Соленцов.
Сьоме місце
За рішенням журі сьоме місце посіла ще одна світлина Сергія Зисько — знімок інтер’єру Орловського палацу у селі Маліївці, Хмельницька область.
Орловський палац — пам’ятка архітектури, збудована графом Яном Онуфрієм Орловським у 1788 році у стилі класицизм. Розташована на скелястому березі річки Ушка (притока Ушиці), на території Малієвецького парку. У радянські часи тут був лікувальний центр для дітей хворих на туберкульоз, зараз — музей
«[Робота] виграє за рахунок гри світла і тіней. Це разом із високою технічною якістю фото зумовлює високе місце світлини в конкурсі», — прокоментував член журі Сергій Криниця.
Восьме місце
 P1860989.jpg)
На восьмому місці світлина декору інтер’єру Червоної зали Митрополичого корпусу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, зроблена Вадимом Постернаком.
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації — це масштабний архітектурний ансамбль, побудований у 1864—1882 роках за проєктом архітектора та мецената Йозефа Главка. Комплекс будувався для розміщення Буковинських архієреїв. Комплекс був симбіозом готичного стилю та гуцульської орнаментики.
Червона зала — одна із кімнат Митрополичого корпусу резиденції, автентичний інтер’єр якої зберігся до сьогодні. Зсередини виглядає наче дерев’яна шкатулка: стіни червоні, а стеля має дерев’яну геометричну оздобу. На одній зі стін висять венеційські дзеркала, які за легендами можуть омолодити жінку, яка в них подивиться, а кожного чоловіка — позбавити гріхів. Також раніше стіни Червоної зали прикрашали портрети всіх буковинський православних архієреїв.
Дев’яте місце
На дев’ятому місці світлина внутрішнього вигляду руїн собору Успіння Пресвятої Богородиці у селищі Лиманське Одеської області. Авторка — Ольга Власенко.
Костел Успіння Пресвятої Богородиці, або ж Небовзяття Пресвятої Богородиці — пам’ятка місцевого значення, зруйнований храм колишнього німецького поселення Зельц, що нині є селищем Лиманське. На початку ХХ-го століття храм був найбільшим римо-католицьким костелом на півдні України.
У 1919 році німці, які проживали у Зельці, влаштували протест проти продрозкладки. Виступ придушили, а костел закрили, пізніше влаштувавши у будівлі клуб. Зараз костел поступово руйнується без реставраційних робіт. Спонсорувати відновлення храму запропонувала католицька громада південної Німеччини за умови, що костел залишиться римо-католицьким, та втрутилася Українська Православна Церква Московського Патріархату і реставрації так і не відбулося.
«Я бажаю, аби більше людей дізналися про визначні пам’ятки Одещини, адже навіть жителі Одеської області не знають про її цікавинки», — поділилася з нами Ольга Власенко.
Читайте також: