Олексій Бухало: вчитися та експериментувати. Інтерв’ю з переможцем спецномінації «Відео»
Представляємо вашій увазі інтерв’ю з Олексієм Бухалом, відео якого посіли перше та друге місця у спеціальній номінації «Відео» 2022 року.
Запитання організаторів «Вікі любить пам’ятки» (ВЛП): Розкажіть про себе. Чим займаєтеся?
Олексій Бухало (ОБ): Я — журналіст. Майже 20 років працював на Рівненській обласній державній телерадіокомпанії, яка у 2019-ому внаслідок реформи стала філією Суспільного. До реформи був автором циклу історико-краєзнавчих програм «Так було». Програма стосувалася минулого Рівного та області, пам’яток краю та відомих людей, пов’язаних з ним. Траплялися і загальноукраїнські теми.
ВЛП: Цікаво, розкажіть про програму трохи більше. Які програми запам’яталися особливо?
ОБ: Якщо говорити про успіх, то багато переглядів отримали програми про Волинську трагедію, [радянського диверсанта часів Другої світової війни] Миколу Кузнецова, архітектурну пам’ятку – Козацькі могили, про польські костели, які зараз, на жаль, перетворилися на руїни, зокрема у Тучині, Тайкурах. Також про дерев’яні церкви Волині.
До речі, люди дивуються, коли розповідаєш, що на Волині наприкінці XVIII століття не було жодного православного храму. Справді, на заході України, в тому числі Рівненській та Волинській областях, що були тоді частиною Речі Посполитої, внаслідок церковної реформи, дерев’яні храми належали виключно греко-католицькій церкві. Один з них продемонстрував поєднання західної та східної цивілізації; його архітектура зовні була православна, а іконостас всередині прикрашали ангелочки, декор та інші елементи, характерні для католицьких костелів. Складно було усвідомити, що дерев’яні церкви XVIII століття, яких так багато на Волині, візуалізовують місце України між Азією і Європою про яке так багато полюбляють говорити політики.
З 2016 року паралельно із “Так було” готував матеріали для BBC Україна. Наприклад, передача про Пересопницьке Євангеліє і 3-хвилинне відео про рукопис для BBC Україна. Одна з останніх програм стосувалася Голодомору. У ній розповідалося про те, як українці, що проживали на Рівненщині, яка входила до другої Речі Посполитої, організовували акції підтримки, закликали міжнародні організації, передавали їжу людям на східну частину України.
ВЛП: Чому вирішили долучитися до конкурсу «Вікі любить пам’ятки» та спецномінації «Відео»?
ОБ: Вирішив отримати додатковий фідбек для своїх робіт, які, до речі, монтував власноруч. За фахом я історик та викладач англійської мови, журналістиці і документальній режисурі вчився самотужки – з книг та статей західних авторів. Зараз, коли переглядаю перші роботи, стає смішно. Та й коли переглядаю ті роботи, що виграли на конкурсі — також бачу моменти, які можна переробити на краще, але це нормально.
Коли закрили “Так було”, став ведучим суспільно-політичної програми. Паралельно захопився зйомками з дрона.
Аби такі відео захоплювали, просто літати довкола споруди високо, як це може здатися, замало. Потрібно якнайближче “підбиратися” до об’єкта, вибирати цікавий ракурс, скласти траєкторію руху зверху-знизу-збоку. Це небезпечно та непросто, але я люблю вчитися.
До повномасштабного вторгнення літав майже щоденно. Десь читав, що це як навчитися керувати автівкою: для відточення майстерності треба відлітати певну кількість часу. До речі, вперше взяв дрон у Вільнюс на зйомки фільму про Костянтина Острозького.
ВЛП: Розкажіть, будь ласка, детальніше про історію Вашої подорожі та зйомку відео, які посіли призові місця.
ОБ: Коли знімав відео про Свято-Миколаївський Городоцький монастир була гарна погода, тому з’явилася ідея погратися з відблисками сонця від куполів. Мені пощастило, хоч і не відразу. Робив кілька дублів: з першого разу не вийшло, бо сонечко відбилося не так, як хотілося, потім був другий, третій дубль і нарешті вийшло так, як запланував!
До Почаївської Лаври їздив в інших справах. Але була гарна засніжена зима, тому вирішив зняти відео для колекції.
Костел Святого Лаврентія в Тайкурах знімав у суботу. До речі, саме так любив проводити вихідні – у мандрах і з пультом управління дроном у руках.
Напередодні шукав інформацію в польських джерелах, адже там багато маловідомої інформації про пам’ятки. В інституті вивчав польську, тому мова не була проблемою.
Отже, відзнімав, змонтував та опублікував відео на своєму каналі YouTube.
ВЛП: Про які ще пам’ятки хотілося б більше розказати?
ОБ: В мене була така мрія — облітати дроном і дослідити 7 чудес України. Гадаю, після перемоги, зможу повернутись до свого задуму.
До речі, деякі з об’єктів уже опрацював: Софіївка, Хотинська фортеця, Чернівецький національний університет.
А ще запам’яталася фортеця у Кам’янець-Подільському. Готував про неї матеріал для ВВС Україна. Тоді мені пощастило познайомитися з докторкою наук Ольгою Пламеницькою, яка досліджувала фортецю ледь не протягом 20 років. До того цим займалася її мама. Вона розповіла багато цікавого і я це виклав у статті. Тоді ще не мав дрона, тому планую повернутися до Кам’янець-Подільського знову.
ВЛП: Які емоції Ви відчували, побачивши своє ім’я серед переможців спецномінації «Відео»? Чи переглядали відео інших переможців, учасників?
ОБ: Я не сподівався, це було неочікувано. Коли переміг, розказав близьким, вони привітали. До цього, я не вигравав у подібних конкурсах.
Звичайно, подивися роботи інших призерів. Сподобалося відео із Свято-Успенською Лаврою в Святогірську, яка була знята під вечір. Цей період, як і ранішні години, вважаються кращими часовими проміжками для фільмування.
Також сподобалося відео «Акерманська фортеця, Білгород-Дністровський». Обидві пам’ятки запам’яталися своєю цікавою архітектурою.
ВЛП: Чи плануєте долучитися до конкурсу в наступному році?
ОБ: Думаю, що так. [Зараз літати дроном не можна, але] маю величезний архів робочих матеріалів, відзнятих раніше. Влітку планую їх змонтувати та опублікувати.
ВЛП: Які б поради та/або побажання дали новачкам та учасникам [на період, коли зйомка дроном буде дозволена в Україні]?
ОБ: Зйомки дроном — ризикована справа, яка ще й потребує професійних режисерських знань — розуміння, що таке композиція, чергування планів, правила монтування тощо. Ти ризикуєш розбити дрон, бо завжди хочеться зняти гарні плани або деталі.
Тож, коли приїжджаєте на локацію, уважно огляньте територію, щоб знати де є перешкоди – будинки, гілля дерев, лінії електропередач. Розрахуйте за допомогою дрона на якій висоті небезпека.
Раджу новачкам шукати крупніші плани, підлітати ближче до пам’яток, не боятися, але постійно пам’ятати про небезпеку.
ВЛП: Що, на Вашу думку, найважливіше в зйомці якісного відео пам’ятки?
ОБ: Потрібно чітко розуміти, що ти хочеш отримати та чи можеш це зробити. Підготуватися, пошукати та почитати матеріал про пам’ятку.
Для зйомки треба вирахувати розташування сонця у певний період доби, де вийдуть цікаві ракурси.
Головне, вчитися і не боятися експериментувати.З відео Олексія Бухала можна ознайомитися на його каналі YouTube. Команда організаторів конкурсу «Вікі любить пам’ятки» бажає творчих успіхів та цікавих проєктів!
Для контексту: