Війна руйнує пам’ятки 2025: російські злочини проти української культурної спадщини
Представляємо підсумки спеціальної номінації «Війна руйнує пам’ятки» української частини міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» 2025 року: підбірка фото пам’яток української культурної спадщини, яка постраждала через російську збройну агресію
Понад 100 світлин зруйнованих пам’яток із десяти регіонів України представлені у спеціальній номінації «Війна руйнує пам’ятки». Усі фото можна переглянути за посиланням.
«”Війна руйнує пам’ятки” — емоційно найскладніша номінація у конкурсі, яку нам доводиться проводити вже втретє. Ми намагаємося формувати журі із іноземних вікімедійців, адже для нас важливо посилювати обізнаність у світі про російські злочини проти української культурної спадщини. Цього року нам вдалося організувати фотовиставки робіт за 2022—2025 роки у Німеччині та Італії», — прокоментувала Ольга Мілянович, прессекретарка ГО «Вікімедіа Україна».
До складу журі увійшли вікімедійці з різних країн:
- Браян Шіретті / Brian Sciretti (Італія);
- Нурсултан Тенге / Nursultan Tengge (Казахстан);
- Ахмад Алі Карім / Ahmad Ali Karim (Малайзія).
Журі відзначило 14 світлин 6 авторів у 6 регіонах України — Одеська, Харківська, Чернігівська, Дніпропетровська, Запорізька області та Київ. На першому місці — три серії світлин, які детально та виразно показують руйнування релігійної споруди, освітньої будівлі та урядового приміщення.
«Для подальшого документування російських злочинів щодо об’єктів культурної спадщини запрошуємо долучатися до нашої щорічної акції “Культурна спадщина України”, щоб наповнити Вікіпедію інформацією про пам’ятки України, що перебувають під загрозою знищення чи вже втрачені, в тому числі через війну», — додав Антон Процюк, координатор програм ГО «Вікімедіа Україна».
Серія «Освітні будівлі під вогнем: Харківщина»
На першому місці серед світлин освітніх будівель, що постраждали від російської збройної агресії — серія із трьох світлин із зображеннями будівлі реального училища у місті Ізюм Харківської області. Автор фото — Сергій Бобок. Фото від вересня 2022 року.
Будівля реального училища (Ізюм) — пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 7522-Ха. Будівля була зведена 1882 року, під час німецько-радянської війни тут був шпиталь. З 23 червня 1942 року по 5 лютого 1943 року Ізюм був під німецькою окупацією, а 5 лютого 1943 року під час відступу німецькі війська підпалили будівлю школи. Відбудова та відновлення будівлі тривали у 1950—1951 роках, а протягом 1950—1960 років школа використовувалася як база для Харківського педагогічного інституту, тут проходили практику майбутні філологи. Згодом тут розташовувалася загальноосвітня школа № 4. 2022 року будівля була сильно пошкоджена в ході боїв за Ізюм.
Світлина з цієї серії була представлена на фотовиставці у Франкфурті-на-Одері, Німеччина на початку 2026 року.
«Я постійно знімаю руйнування — це частина моєї роботи. Мені здається важливим фіксувати стан історичних будівель, в першу чергу — тих, які ми втрачаємо або можемо втратити. Це невеликий, але все ж таки внесок у збереження пам’яті. Тим більш зараз, коли через безпекові обмеження не у всіх є реальна змога це робити — мені це дещо простіше через наявність акредитації ЗСУ та певної підготовки для роботи у зоні бойових дій.
Оскільки я маю таку можливість — треба це використовувати для ілюстрування Вікіпедії», — прокоментував Сергій Бобок, дописувач Вікіпедії, фотограф.
Серія «Урядові приміщення під прицілом: Київ»
Серія світлин із зображенням руйнувань будівлі уряду України посіла перше місце серед світлин адміністративних будівель. Автор фото — Володимир Тарасов. Фото від 25 вересня 2025 року. Фотограф вперше долучився до конкурсу 2025 року, про нього можна більше дізнатися з інтерв’ю.
Будинок Уряду України — пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 186. Це 10-поверховий історичний хмарочос і найбільший у Києві адміністративний будинок (загальний об’єм 235 000 м³), побудований у стилі сталінський ампір (монументалізм). Зведений у 1936—1938, став першим об’єктом нового адміністративного комплексу на Липках. З 1990 тут розміщувався Кабінет Міністрів УРСР, а з 1991 Кабінет Міністрів України. Протягом 1941—1954 років, після підриву Хмарочоса Гінзбурга, це був найвищий хмарочос Києва.
«Парадоксально, що через відсутність “свободи панорами” в українському законодавстві — тобто можливості вільно фотографувати, змальовувати або знімати на відео твори архітектури та мистецтва, які знаходяться в громадському місці, і публікувати такі зображення чи відео — світлини із зображенням будинку Уряду України не потрапляють до переможців у конкурсі. Адже за чинним законодавством для мистецьких фото потрібен дозвіл спадкоємців співавтора Павла Абросимова, який помер у москві, і нащадки якого десь у росії можуть вимагати гроші за використання фото Кабміну. Але світлини серії Володимира Тарасова висвітлюють “поточні події” — наслідки руйнування пам’ятки від російської крилатої ракети “Іскандер-К”, яка пошкодила дах і верхні поверхи будівлі, тож цими світлинами можна ілюструвати статті Вікіпедії», — прокоментував Микола Козленко, член організаційного комітету, адміністратор розділу Вікіпедії українською мовою.
Серія «Храми у війні: Одеса»
За оцінками журі на першому місці серед світлин зруйнованих храмів є чорно-біла серія із трьох світлин із зображеннями руйнувань інтер’єрів та екстер’єрів внаслідок влучення російської ракети 23 липня 2023 року будівлі Спасо-Преображенського собору в Одесі. Автор фото — Павло Шубарт. Фото від липня 2023 року. Собор — пам’ятка історії місцевого значення, охоронний номер 35-Од (34-Од). Автор вже не вперше бере участь у конкурсі, з ним можна ближче познайомитися в інтерв’ю.
Кольорова серія зруйнованих інтер’єру собору авторства Олександра Воропаєва була відзначена у цій номінації на конкурсі 2024 року.
Павло Шубарт, автор серії, прокоментував свою мотивацію до участі у конкурсі так: «Війна безпощадна до архітектурної спадщини. Може бути так, що світлина — не лише єдине, що залишиться спогадом про архітектурну пам’ятку, а й стане взірцем для реставраторів, які візьмуться за її відбудову».
На другому місці — серія світлин та фото, які демонструють елементи руйнування пам’яток.
«Сліди війни на історії: Чернігів»
На другому місці серед світлин історичних місць є фото із зображеннями слідів від російського касетного боєприпасу на території Верхнього замку Чернігівського дитинця. Автор фото — Сергій Колотуша. Фото від 18 травня 2025 року. Конкурсант неодноразово брав участь у конкурсі й перемагав у різних номінаціях, про нього та його мотивацію брати участь у фотозмаганні можна прочитати за посиланням в інтерв’ю.
Чернігівський Вал (або Чернігівський дитинець) — пам’ятка археології національного значення, охоронний номер 250001-Н. Це центральна укріплена частина Чернігова, що датується VII—XIII ст. Розташована на високому виступі правого берега долини Десни, обмежена з двох боків річкою та її притокою Стрижнем. Сформувався VII—VIII ст, на місці давнього поселення, що існувало в другій чверті нашої ери.
«[Потрібно] продовжувати цей конкурс, особливо зараз, коли, на жаль, в результаті війни, яку веде проти нас росія, багато пам’яток страждають та руйнуються», — зауважив Сергій Колотуша, автор фото.
Серія «Музика у небезпеці: Дніпро»
Cеред світлин пам’яток-музичних установ України, які постраждали від російської військової агресії, журі відзначило серію фото із пошкодженими вітражами Дніпровського будинку органної і камерної музики. Автор фото — Олег Бєсєдін. Фото від 24 червня 2025 року. Роботи учасника неодноразово відзначалися у конкурсі, більше можна прочитати в інтерв’ю.
Дніпровський будинок органної і камерної музики — концертна установа у Дніпрі, розташована в приміщенні Свято-Миколаївського собору. Сам храм є пам’яткою архітектури та історії національного значення, з охоронним номером 040024-Н. Збудовано цю споруду було у 1913—1915 роках, і завершення будівництва красивої п’ятиглавої церкви стало справжньою подією початку століття. Інколи його називали Брянським собором, за назвою місцевості.
Будинок органної і камерної музики розміщений у цьому приміщенні з 1980-го року. Цікаво, що орган, встановлений у будинку, має 30 регістрів і 2074 труби і був виконаний на спеціальне замовлення німецькою фірмою «Зауер».
Серія «Інші будівлі як ціль: Запоріжжя»
На третьому місці — серія світлин пошкодженого російським ракетним ударом вокзалу «Олександрівськ» (вокзал Запоріжжя-2) у Запоріжжі. Автор фото — Федір Каїра. Фото від червня 2025 року. Учасник вже не вперше долучається до конкурсу, про нього можна прочитати детальніше тут.
Залізничний вокзал Запоріжжя II — вузлова дільнична станція Запорізької дирекції Придніпровської залізниці. Сполучала лінію Кривбас — Донбас з магістральною лінією Харків — Севастополь. Історична будівля вокзалу є щойновиявленою пам’яткою архітектури та містобудування. Будівля зведена 1904 року за за проєктом інженера Бориса Ріпаса.
Світлини-переможці з цього допису та інші роботи, відзначені у конкурсі 2025 року, можна переглянути на Вікісховищі за посиланням.
Для підготовки публікації використано матеріали за статей Вікіпедії «Будівля реального училища (Ізюм)», «Будинок Уряду України», «Спасо-Преображенський кафедральний собор (Одеса)», «Чернігівський Вал» та «Дніпровський будинок органної і камерної музики».
Читайте також: